Живе слово поезії Віталія Самодєлова
Батьківщино моя, я вінок вам плету нескінченно
З слів, прославив які вірний син – непохитний Тарас.
Україно моя, я цілую твій образ щоденно.
Він ікона моя, що врятує в негоду не раз!
(Віталій Самодєлов)
Живе слово поезії єднає усіх любителів дивовижного мистецтва віршованого мовного слова. Вірші є шедеврами творіння людської думки, почуттів, незайманої душі. Бібліотекарі як ніхто розуміють мову поезії і одні із перших знайомляться з новими поетичними виданнями. Так було і цього разу.
У Роздільнянській центральній районній бібліотеці відбулася презентація надзвичайно цікавої поетичної збірки «ДЕРЕВА ПАМ’ЯТІ» (Роздільна, видавництво «Лєрадрук», 2019 р.), обдарованого талантом письменника – краєзнавця, поета Віталія Васильовича Самодєлова. Нова книга для усіх присутніх стала справжнім теплим, радісним відкритим спілкуванням, з почуттями дотику душі до чудової поезії самобутнього автора. З вступними словами подяки автору за подаровані поетичні книги для бібліотек виступила директор районної ЦБС
О.І. Колопенюк. Своїми враженнями від прочитаної збірочки віршів поділились сільські бібліотекарі Н.В. Лісовська та В.П. Большакова. Усі, затамувавши подих, слухали прекрасне читання поезії І.Л. Любченко. Присутні почули розповідь про автора, взяли участь у читанні авторських поетичних творів.
Тож, який він поетичний світ Віталія Васильовича Самодєлова? Перш за все, треба сказати, що усі твори, які увійшли до збірки поезії, поет присвятив дорогим онукам, їх ровесникам, юним жителям міста Роздільна, Роздільнянського району та прийдешнім поколінням. У гарному оформленні з краєвидом дороги біля осяяних сонцем берізок дерев лісу книга одразу привертає увагу ніжним теплом і нескінченною мудрою дорогою далиною, що веде в обрії прийдешніх поколінь.
Автор з перших сторінок пояснює, як збиралася і чому так названа збірка поезії. Ось, що він пише: «Декілька років тому планувалася вийти в світ збірка поезій «Дерева Пам’яті». Та задумане не вдалося і римовані стовпчики, схожі на гілки та листя дерев, розлетілись у різних напрямках, лише інколи нагадуючи про їх існування. Та восени, коли жовтіло листя на деревах в садах і лісових масивах та починав свій осінній танець «маестро листопад», вкладаючи на натруджену землю золотаву ковдру, було надіслано декілька сторінок – листків зі складеними колись поезіями. Було прийнято рішення видати збірку поезії»…
А ось, що написала про автора книги директор ЦТДУМ, Заслужений працівник освіти України А.Є. Берш: «Все стихи Виталия Васильевича – это стихи раздумья… Это не отвлеченные философские рассуждения, уносящие человека в заоблачную даль. Почти во всех стихах живут реальные люди, наши земляки – друзья, сослуживцы, родные и близкие автора. И события, которые описываются, тоже узнаваемые и близкие. И тематика этих стихов тоже близка любому человеку: это и отношения к дружбе, долгу, это понятие чести, верности и любви; но через призму стихов и личного отношения Виталия Васильевича к окружающему миру смотришь на события, людей, вещи, явления взглядом первооткрывателя…
Сборник составлен из очень позитивных стихотворений, несущих любовь, положительные эмоции. Мечта о человеческом счастье, боль от его недостижимости, его хрупкости, сочувствие к человеку являются лейтмотивом всего сборника. По видимому, родная Земля, так нежно и трепетно воспеваемая самобытным поэтом, подарила ему взгляд на жизнь, на время, на людей, на события, выработала представление о добре и зле, о правде и кривде, о счастье и несчастье» .
Книга пронизана патріотичною тематикою, яка йде з глибин внутрішнього світогляду автора, через його біль, хвилювання за єдину Україну, за рідний край. Такі вірші, як «Живи Україно», «Отцовская боль», «З України журавлиний клин», «Я з тебе виріс, Україно», «Край Роздільнянский», «Одессе», «Комбат», «Их имена тепер на обелиске», «Матери» та ін., що і говорити, усі настільки хвилюючі, западають у душу, що виступають сльози від почуттів, які полонять серце: будьто смуток, або тиха радість з Божим воскресінням, будьто надрив болі, чи світлини віршів присвят. У таких, начебто, простих віршованих стислих рядках відкривається сила слова, велич людяності душі, мудрість автора. Книга легко і з задоволенням читається, перечитується, запам’ятовується, перегукується з особистими почуттями. Кожний читач знайде у збірці щось притаманне лише йому особисто. Книжечка – справжній скарб поетичних думок для вчителів, школярів, юнацтва, людей похилого віку. Збірка поезій пронизана почуттями і надією на краще майбутнє:
А ти, моя Вкраїно, не тужи,
Бо прийде, знаю, і твоя «неділя»,
Хто в блуд пішов, ті відійдуть вожді,
І об’єднавче видаш ти застілля.
І сон пройде, проснеться рідний край,
«Лжедемократів» поскидає пута,
Веселкою заграє водограй
І сповістить, що припинилась смута.
Це восьма книга Віталія Васильовича. Попередні видання, які знаходяться в бібліотеках району, користуються підвищеним попитом, читаються залюбки. Ми знаємо, що і ця книга, як і інші твори, які автор «на своїх життєвих дорогах посадив і пестив у життєвому гаю», будуть дбайливо зберігатися на виставочних полицях і завжди читатися читачами. Хай на цій рідній землі ростуть і цвітуть «ДЕРЕВА ПАМ’ЯТІ», які садять люди, яким не байдужа історія і доля цієї землі і народу, який живе вірою, надією, любов’ю.
І ще найголовніше, на що звертаємо увагу, що поряд з краєзнавчою значимістю та патріотичним спрямуванням, книга «ДЕРЕВА ПАМ’ЯТІ» є вихователем, що всією міццю слова несе в собі моральновиховні, культурноестетичні духовні цінності, дає відповіді, як потрібно і для чого жити, щоб йти праведним шляхом!
Дорогий Віталію Васильовичу! Ми щиро дякуємо Вам за книгу, за величезний труд і життєву позицію, за вагоме поетичне слово! Ми знаємо (в післямові Ви про це написали), з якими труднощами виборюєте право книжок на життя. Тому разом з Вами від душі дякуємо спонсорам, а саме депутату Одеської обласної ради В.М. Саутьонкову, учням, друзям та знайомим автора за допомогу у виданні книги. Спасибі велике вам усім і низький уклін!
Валентина Большакова,
від імені усіх бібліотекарів району бібліотекар Павлівської бібліотеки
