БАГАТОКРИЛІСТЬ ОЛЕКСИ РІЗНИЧЕНКА

25 травня в Роздільній, у приміщенні центральної районної бібліотеки, відбулася зустріч читачів з відомим письменником, поетом, мовознавцем Олексою Різниченком. На гостини до міста його запросила редакція газети “Вперед”, яка продовжує проведення масових культурницьких заходів.

Олекса Різниченко завжди привертав особливу увагу шанувальників художнього слова – і поетичного, і прозового. Йому є що сказати слухачам, бо має за плечима велике життя, сповнене боротьби з тоталітарною комуністичною системою, випробувань і перемог. Йому властива гарна риса, яка полягає в любові до свого народу, до України, до її мови, культури, до всього, що складає національну особливість українців. Він завжди відносив себе до цієї, як писав, “вічно судимої, арештовуваної, ошукуваної, висиланої, опукуваної, розстрілюваної – і все-таки незнищенної, як трава, національності”.

Його творчість, життєвий приклад і сьогодні, в період розбудови Української держави, як ніколи, потрібні для формування українського політичного суспільства і виховання справжніх патріотів України.

Певно, в біографії поета були зустрічі й урочистіші, і пишніші, але й роздільнянцям не відмовиш у щирості, теплоті та любові до нього. Півтори години він читав свої поезії, розповідав про драматичні сторінки свого життя – двічі ж був репресований комуністичною владою: у 1959-1961 і 1971-1977 роках; представляв своїх друзів і однодумців,зокрема, поетів Миколу Вінграновського і Олександра Григоренка.

Для багатьох учасників зустрічі  стало одкровенням побачити в особі поета ще й вченого, який збагатив філологію багатьма вагомими працями. Зокрема, його перу належить книжка “Українська мова – спадщина тисячоліть. Чим наша мова багатіша за інші”, яка з деякими доповненнями перевидавалася чотири рази; словник омонімів “Одноримки”, що містить до 4 тисяч віршованих прикладів із омонімічною римою; посібник “Складівниця української мови”, який увібрав 9620 складів нашої мови; історична розвідка  “Козацькі гени і прізвища матінки Одеси”. Великим набутком є кореневий словник “Словогрона духу” – праця, якої в історії української мови ще не було… Ці книжки розійшлися широким колом по бібліотеках, школах, університетах. Викладачі використовують як вірші, так і наукові розробки Олекси Різниченка.

У багатьох учасників зустрічі не могло не виникнути питання, де ж брати сили для такого великого обсягу роботи? Певно, відповідь на це запитання можна було знайти у поезії “Багатокрилість”:

Ні!

Обезкриліти і впасти не дано.

Мені судилась буряна рухливість.

Мене п’янить, сильніше за вино –

Багатокрилість.

Праця Олекси Різниченка знайшла гідну оцінку в суспільстві. За книжку “Терновий вогонь”, з доданою до неї статтею “Я винен тим, що українець” (1995), Олексі Різниченку було присуджено премію ім. П. Тичини. Він також є лауреатом премій К. Паустовського (1999), “Твої імена, Одесо” (2001), Т. Мельничука (2004), С. Олійника (2011), Б. Грінченка (2011), Я. Дорошенка (2015), Т. Осьмачки (2016), Л. Череватенка (2017). Указом Президента України у 2005 році нагороджений орденом “За заслуги” ІІІ ступеня.

Учасники зустрічі палко аплодували поетові, купували його книжки та брали автографи.

Наталія Лясоцька, завідуюча Лиманської бібліотеки № 3, зокрема, сказала:

 – Олекса Різниченко – прекрасний поет. Такі зустрічі мають не лише велике пізнавальне значення, але й додають натхнення у праці.

Своє захоплення висловили й Оксана Цимбалюк із с. Старостине та Валентина Большакова з с. Павлівка.

З оголошення у газеті “Вперед” про цей захід довідався теж знаний поет Михайло Гершкович, який розповів про своє знайомство з паном Олексою та прочитав власні вірші.

Серед любителів художнього слова була і працівниця райгазети Юлія Ганган, котра прийшла на культурницький захід разом з дочкою Олександрою. З’ясувалося, що Юлія, ще будучи школяркою, якось взяла участь у поетичному конкурсі, який проводився в Одеському літературному музеї, під головуванням Олекси Різниченка. Тоді він з найкращими побажаннями підписав їй свою книжку “Одноримки”. Відтоді збігло немало часу. І ось у тій же книзі з’явився й другий автограф поета – на адресу доньки. Як же не простежити в цьому факті спадкоємністі: від мами до доньки чуття переходять…

Лишається подякувати за сприяння в організації зустрічі керівнику Централізованої бібліотечної системи Олені Колопенюк.

Валентин ЩЕГЛЕНКО.

Залиште свій коментар