Щороку 6 серпня за новоюліанським або 19 серпня за юліанським календарем віряни багатьох церков об’єднуються у святкуванні народно-християнського свята Яблучного спаса або Преображення Господнього.
6 серпня католицька церква, а тепер і ПЦУ святкують одне з 12 головних церковних свят, які показують основні етапи земного життя Сина Божого – Преображення Господнє. Це свято є визначним у християнському світі ще з 4-го століття від Різдва Христового та вважається одним з найважливіших після Дванадесятих свят. У цей день святкується Преображення Господа Ісуса Христа, а також висловлюється подяка Богу від імені всього людства за дозрілі плоди. Святкують Яблучний Спас під час Успенського посту. Попри те, що м’ясо на Спасівку суворо заборонено, 6 серпня дозволено вживати вино та рибу. Римо-католицька церква відзначає Преображення Господнє 6 серпня з 1457 року, коли його впровадив Папа Калікст Третій.
Окрім вже згаданих вище назв свята: а саме Яблучний Спас і Преображення Господнє, в народі його ще називають Другим Спасом і Великим Спасом.
Цього дня в храмах освячують плоди нового врожаю: яблука, груші, сливи, виноград та інші дари саду. Водночас Церква наголошує, що головний зміст свята полягає не в освяченні фруктів, а в духовному преображенні людини.
У народному календарі Яблучний Спас стояв на межі двох сезонів. Літо ще було теплим, сади — повними плодів, але вечори ставали прохолоднішими, а в повітрі вже відчувався перший подих осені. Звідси й приказка: «Прийшов Спас — бери рукавиці про запас».
Чому символом стали саме яблука?
Яблуко було одним із найближчих українському селянинові плодів. Яблуні росли майже біля кожної хати, давали врожай навіть у прохолодніших місцевостях, а плоди можна було сушити, квасити, запікати та зберігати до зими.
Тому яблуко стало народним символом достатку, родючості й завершеної праці. Навесні дерево вкривалося ніжним цвітом, улітку наливало плоди, а на Спаса родина нарешті бачила результат своєї турботи. У цьому природному перетворенні легко прочитувалася ідея самого Преображення: те, що було малим і непомітним, з часом дозріває, наповнюється світлом і приносить плід.
До храму несли не лише яблука. У святковому кошику могли лежати виноград, груші, сливи, мед, хліб і колосся нового врожаю. Освячення плодів було насамперед знаком вдячності за дари землі, а не магічним способом надати їм особливих властивостей.
