21 березня відзначається Всесвітній день поезії. Наша Роздільнянщина багата на поетичні таланти. Наша читачка Ірина Марченко вітає з цим прекрасним днем творчу людину Валентину Павлівну Большакову, яка має талант від Бога: вміння і бажання писати вірші, якими вона оспівує, прославляє нашу маленьку батьківщину і тим самим несе любов і світлі почуття до своєї України.
Пропонуємо вашій увазі вірш павлівської поетеси, який не залишить байдужим жодного українця В любові до Сонця, до Миру
Чому так радісно в Душі,
Чому сіяє Сонце граєм,
І променисто у житті,
Дарує людям щастя раєм?
Відповідають світлі Небеса
І далечінь Землі в просторах:
“Мандрують стежки до тепла
Шукають сонячної долі.
Стежки єднаються в потік,
І вже дорогою до Сонця,
У святості своїх Богів,
Як переможці, славлять Світло.
Матуся Сяйво зустрічає всіх
Синів і дочок обіймає,
Даруючи жаринки всім,
В Любові вічність прославляє.
Там, де Любов живе в душі,
А з нею Віра, міць і воля,
Завжди на праведнім путі,
Із Сонцем ясним сяє доля.
Буває важко у житті,
Які б не були негаразди,
У кого Сонце у душі,
Там гріють промені прекрасні.
З жаринками Любові всі творці
Творять добро в красі і честі,
Які ж до Сонця не ідуть – в біді,
Сліпі підуть у темінь пекла”.
Почула відповідь таку
І подивилася навкруги.
Земля веснянкою в саду,
Розквітла квітами в любові.
Немає чорної війни,
Тих згарищ і руїн довкола,
Лиш роси сонечком в траві
Та спів пташиний лине хором.
Мир на Землі, радіє все!
Сонце, небеса, планета,
Очищені слізьми людей,
Осяяні красою неба!
І знову думи всі мої: Мир – це світло всіх жаринок,
Бо Сонце зігріває всіх,
Рятує світ від ночі і хмаринок.
Нам варто берегти усім
Ось ці промінчики ласкаві –
В любові сонячні світи,
Щоб жити Миром у державі!
Валентина Большакова, с. Павлівка
