В історії медицини Одещини є імена, що стають синонімами мужності та професійної честі. Одне з таких імен – Олександр Полякін. Людина, яка пройшла шлях від районного хірурга до легенди фронтової медицини, продовжує свою справу, навіть після відходу у Вічність. Перший добровольчий мобільний шпиталь (ПДМШ) імені Миколи Пирогова спільно з Одеським національним медичним університетом оголосили про заснування іменної стипендії на честь Героя-медика.
Спадкоємність поколінь
Ініціатива, підтримана родиною загиблого лікаря, має на меті не просто вшанувати пам’ять Олександра Борисовича (відомого на фронті за позивним «Поляк»), а й підтримати тих, хто сьогодні лише починає свій шлях у хірургії.
Стипендія призначена для найкращих лікарів-інтернів ОНМеДУ, які обрали фах «Хірургія». Це символічний вибір, адже саме на цій кафедрі колись гартувався талант самого Полякіна. Тепер він, хоч і опосередковано, допомагатиме молодим колегам опановувати складну професію. Перші виплати заплановані на квітень 2026 року, а кульмінацією стане урочисте вручення сертифікатів, яке відбудеться 26 травня.
Шлях «Поляка»: від Роздільної до найгарячіших точок фронту
Олександр Полякін був випускником Одеського медінституту 1990 року. Понад три десятиліття він працював спочатку в Роздільнянській залізничній лікарні, а згодом у Роздільнянській БПЛ, очолюючи хірургічне відділення.
Ще у 2014 році, під час перших бойових дій на сході, він намагався мобілізуватися, але через брак фахівців отримав бронь. Це не зупинило його – Полякін став добровольцем ПДМШ у 2018 році. До повномасштабного вторгнення здійснив шість ротацій.
З початком повномасштабного вторгнення Олександр Борисович не вагався ні хвилини. За його плечима – 18 ротацій у найнебезпечніші зони бойових дій. Він витягав людей з того світу під обстрілами, працюючи в умовах, де межа між життям і смертю тонша за лезо скальпеля. За роки служби він став втіленням стійкості та надії для сотень бійців.
За роки служби Олександр Полякін отримав чимало нагород, але майже ніколи про них не говорив. Найціннішою для нього, за словами родини, був годинник, який він отримав від ПДМШ на десятиріччя шпиталю.
Ціна порятунку
Трагедія сталася в липні 2025 року на Дніпропетровщині. Під час виконання обов’язків Олександр отримав важке осколкове поранення. Лікарі три місяці боролися за його життя, проте 17 жовтня 2025 року серце великого хірурга зупинилося. Ця втрата стала першою фронтовою загибеллю медика ПДМШ за понад 10 років існування шпиталю.
Жива пам’ять у діях
Заснування стипендії — це відповідь на виклики часу. Як зазначають у ПДМШ та університеті, Україна потребує не просто фахівців, а людей з великим серцем, яким був Полякін.
«Олександр Борисович ніколи не шукав слави, він просто робив свою роботу — рятував людей», – згадують колеги. Тепер його ім’я стане орієнтиром для молодих хірургів. Ця стипендія – не лише фінансова допомога, а й знак того, що справа «Поляка» живе, а медична спільнота пам’ятає своїх героїв.
Наш кор.
