У Калантаївському будинку культури відсвяткували День сім’ї
Травневе сонячне проміння, пролите на землю, дарує рясне буяння – усе зелено горить. Квіти, увібравши в себе життєдайну силу, тягнуть голівоньки ввись. Розмай дерев немовбито промовляє: «Ходи-но, доторкнися до весни!» Крислаті крони яблунь вкрилися пишним цвітом, що зачаровує своїм ароматом. А гаптований спів соловейка приніс нам Свято родини. Знаково, що його відзначають саме навесні, коли все в природі проростає, розквітає. І земля-матінка плекає кожен росточок, кожну пелюсточку, як і сім’я плекає своїх дітей, щоби набирались вони сили, могутности, мужности. Усе найкраще, що є на землі, починається з сім’ї. Природа дякує за життя сонцю, а людина – батькам.
Тепло хатнього затишку в колі рідних на все життя зоставляють глибокий слід у душі й серці кожнісінького. Повсякчас якось по-особливому зворушливо згадується те родинне гніздечко, з якого ми вийшли у світ широкий.
Як би не розкинув роздільнянську родину світ, 17 травня всі дороги вели до Калантаївського будинку культури. Скликаючи гостей звідусіль, господарі сцени влаштували святковий концерт. Розпочався захід зі слів вдячности нашим Захисникам, хвилиною мовчання вшанували пам’ять убієнних синів та доньок України. Але вмить залунала повітряна тривога – глядачі покинули залу, і сумлінно дочекавшись відбою, повернулися; на диво, повернулася ще більша кількість. І на сцені засяяли зорі талантів. Кожен номер, наповнений любов’ю, був присвячений то матусі, то батькові, то бабусі, то дідусеві. Зворушливі слова ведучих торкнулися самих струн серця, пісні про материнську турботу, батькову ласку розчулили навіть малечу, яка заходилась огортати ніжними обіймами рідних, забриніли сльози на очах і в артистів.
У другій частині програми оспівували кохання. Кохання між чоловіком і жінкою, що породжує сім’ю. Пісні, присвячені дружинам і чоловікам, вітали шаленими оплесками й вигуками «браво!». Відтак під час розмови із глядачами про кількість подружніх років, з’ясували, що саме в цей день директорка Калантаївської школи святкує 27 річницю весілля – вихор емоцій зірвався залою, усі оплески були присвячені «молодятам».
Фінальна пісня об’єднала всіх: співали разом й артисти, і глядачі, що на знак вдячности й шани підвелися зі своїх місць. Засвітивши ліхтарики, публіка утворила в залі зорепад, що синхронно рухався то праворуч, то ліворуч. Ще довго лунали нескінченні овації.
Владислав Сіміцар
