Роздільнянська земля багата на добродіїв, які з перших днів повномасштабного вторгнення російського окупанта на українську землю активно включились у волонтерський рух. Серед них і римо-католицька парафія у м. Роздільна, на чолі з настоятелем Юліусом Хабіняком, з яким зустрілася наша кореспондентка та розпитала про благодійну діяльність церкви.
Отець Юліус Хабіняк майже рік як призначений настоятелем римокатолицької парафії у Роздільній. Сам він з Чернівецької області, до цього мав парафію у м. Таврійськ Херсонської області, де служив 7 років. 24 лютого, прокинувшись о 5-й ранку і побачивши тривожні новини, отець Юліус одразу ж поїхав до Херсону, де були його родичі, та забрав їх у безпечніше місце, а сам повернувся у Роздільну.
– Того дня багато людей виїжджало, серед них й священники. Сьогодні в Херсонській, Миколаївській, Кіровоградській областях залишилось лише по двоє ксьондзів, в Одеській – трохи більше, всі інші виїхали за кордон, – згадує отець Юліус.
На моє питання: «А чому Ви не поїхали?», отець Юліус відповів однозначно: «А куди їхати, від чого тікати? Я з 2014 року (з дня призначення у Таврійську) співпрацював з добровольчими батальйонами, регулярно їздили в Широкіне (село на Азовському морі, Маріупольський район), у Маріуполь, підтримували наших військових, чим могли. Тому і зараз я не бачу сенсу кудись їхати, адже комусь треба лишатись тут і допомагати».
Гуманітарна допомога та співпраця з місцевою владою
24 лютого більшість українців просто не знали, як жити в умовах повномасштабної війни і як діяти. У людей була суцільна паніка. Особливо важко було у перші дні війни. Порожніли продуктові магазини, скуповувались усі продукти. І тут відгукнулася Європа.
– Дякуючи моїм друзям, знайомим з-за кордону, вдалося залучити гуманітарну допомогу для Роздільнянської громади. Зокрема, активно допомагали представники обласної влади Куявсько-Поморського воєводства, міська влада м. Хелм, церква Святого Вінсента де Поля м. Бидгощ (Польща), а також друзі з Польщі, Німеччини, Чехії тощо. Перша гуманітарна допомога надходила залізничним транспортом, а згодом й автосполученням. Прикро, що багато хто з людей недооцінюють тих зусиль, які доводиться докладати, аби отримати цю допомогу. Адже, в першу чергу, треба мати знайомих за кордоном, у яких є бажання та змога допомогти, по-друге, зібрати цілу купу документів та дозволів, організувати логістику і доставку до місця призначення. А це великі кошти (орієнтовно 60 тис. грн) і їх треба десь узяти. Я вже не говорю про ту кількість дзвінків, які здійснюються для організації цього процесу. Чому люди, які більш за все невдоволені, зовсім не враховують усі ці нюанси. Гуманітарка з неба нікому не падає. Тому доводиться шукати добродіїв, які йдуть назустріч та допомагають в організації цієї справи.
Після отримання першої гуманітарної допомоги римокатолицька парафія одразу ж звернулась до місцевої влади, аби з’ясувати, які першочергові потреби наразі є у громади. В результаті, частина з доставленого передається на гуманітарний штаб, організований на базі Палацу культури, інша – розподіляється між нужденними по старостатах громади, дещо залишається у церкві. Співпраця з місцевою владою триває.
– Хотів би наголосити на деяких речах. Принагідно відзначу якісну роботу стосовно розпорядження гуманітаркою з боку місцевої влади. Адже ніхто не очікував повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну. І реагувати треба було миттєво. На початку війни європейці допомагали дуже активно. Кількість наданої гуманітарної допомоги приємно вражала. Але потім й самі європейці почали відчувати, що й у них підвищуються ціни на продовольство, комунальні послуги, і темпи допомоги з часом значно зменшились. Тобто, в Європі ніхто не гадав, що війна у третій країні світу обернеться світовою продовольчою кризою. І як показує час, з питанням надання гумдопомоги з боку Європи стає все гірше і гірше. І тут виявилися дуже правильними дії місцевої влади щодо раціонального розподілу гуманітарки та створення резерву. Наразі активно співпрацюємо з керівництвом району та міста, зокрема: головою районної військової адміністрації Сергієм Приходьком, Роздільнянським міським головою Валерієм Шовкалюком, його заступником Сергієм Криловим, координатором гуманітарного штабу Наталією Кучеренко. У цих людях я бачу бажання зробити щось добре для громади. Роздільна, мабуть, єдина громада, де налагоджено взаємозв’язок римо-католицької церкви з владою, парафія навіть включена до складу гуманітарного штабу. Це дуже позитивний приклад.
Відзначимо, що ті люди, які дійсно потребують допомоги та опинилась у вкрай важких життєвих обставинах, але не підпадають під жодну пільгову категорію для отримання гуманітарної допомоги на базі центрального штабу, за рекомендаціями гумштабу, мають можливість отримати її на базі римо-католицької церкви. Якщо це сім’я з маленькою дитиною, надаються підгузки, дитяче харчування; якщо люди старшого віку – продукти харчування, гігієнічні засоби тощо.
– Сьогодні, зважаючи на події в країні, потрібно прораховувати свої дії на кілька кроків вперед. Вкрай необхідно зберегти людяність. Подивитись на те, чого мені сьогодні бракує. Дах над головою є? Є. Чи я з голоду помираю? Ні. Якийсь город є, а там томати, огірок, картопля, у когось – якась птиця, а там яєчко, у когось коза, корівка – а це молоко. Тобто, потрібно бути людяним і ділитися продуктами навзаєм. Тому що прийде зима і тих надходжень гуманітарної допомоги вже не буде, і городу не буде, і кури перестануть нестися, і кози – доїтися. Почнуть приходити платіжки за опалення і тоді буде вкрай важко. Тому створення стратегічного запасу гуманітарної допомоги – це дуже правильно й добре.
Активно співпрацює римокатолицька церква з релігійною Місією «Карітас-Спес Україна», яка об’єднує 162 католицькі організації. Діяльність організації спрямована на подолання бідності, встановлення справедливості та відновлення гідності людини. Крім того, підтримуємо зв’язок з міжнародною організацією «Лицарі Колумба», на чолі з Юрієм Малєцким. За наданої благодійної допомоги друзів на потреби церкви Божого Милосердя було придбано мікроавтобус. Відтоді на ньому двічі на місяць привозять гуманітарку із Західної України. Окрім Роздільнянської МТГ, допомогу направляють й на Миколаївщину та Херсонщину.
– Ця машина працює не лише для населення нашої громади, а й для інших. Якщо хтось вважає, що він живе бідно, нехай поїде до деокупованих сіл та містечок Миколаївської чи Херсонської областей. Там суцільні руїни, людям просто немає куди повертатися. Ось це біда, ось це справжнє горе. Тому нам немає чого нарікати. Більше того, ми живемо у своїх домівках, маємо знайомих і можемо допомогти один одному у разі скрути. А що робити внутрішньо переміщеним особам, які вимушено опинилися на чужині, знайомих тут не мають. То хто їм може допомогти? І тут є місцева влада, яка безпосередньо цим займається.
Під час нашої розмови отець Юліус висловив вдячність парафіянам римо-католицької церкви, які активно допомагають в організації та розподілі гуманітарної допомоги, завжди підтримують добрим словом. Водночас, багато хто з них поїхав за кордон і вже там намагаються будувати своє життя.
Економіка повинна працювати
Зважаючи на невизначеність тривалості війни в Україні, відновлення роботи бізнесу є запорукою економічної стійкості держави та її спроможності ефективно протистояти агресору. Ось, як прокоментував роботу економічної галузі в умовах сьогодення отець Юліус:
– На моє глибоке переконання варто було б військовий стан залишити лише у декількох областях, наближених до бойових дій. А от на Західній Україні надати можливість працювати на повну потужність та підтримувати таким чином економіку. Якщо в якомусь містечку Західної України людина, відпрацювавши зміну, зробивши свій внесок в економіку країни, має бажання відпочити, то чому вона цього не може зробити. Це теж фронт, але економічний, а люди теж не залізні. Тому потрібен баланс. Якби люди передавали свої кошти лише на ЗСУ, нічого б не купляли та не витрачали на свої потреби, то як би тоді працювала економіка. Все повинно функціонувати як один злагоджений механізм, адже все взаємопов’язане.
Війна, яка прийшла в наш дім
Про цю війну ще буде написано багато досліджень. Необхідно зрозуміти, як сталося так, що у глобалізованому світі XXI століття, коли пам’ять про дві криваві світові війни ще жива, стала можливою агресія небачених із 1939 року масштабів. Мабуть ніхто достеменно не може відповісти на питання про причини російсько-української війни, хоча деякі асоціації вже проглядаються. Ось, що з цього приводу думає отець Юліус:
– Кожен з нас привів нашу країну до війни. Згадаємо початок 90-х. Ми нарікаємо, що всі оті «депутовані» олігархи чи «олігарховані» депутати роздеребанили державу. Ні, роздеребанили її ми всі. Хтось крав метал і продавав його за пляшку горілки, хтось вирубував ліси. Всі жили сьогоднішнім днем. Хтось думав про завтрашній день і вчиняв крадіжки великого масштабу на вищому рівні. Всі приклалися, щоб роздеребанити державу. Чому? Тому що ні в кого не було досвіду, як працювати у демократичній державі. І ми все це терпіли, починаючи від хамства в установах до сфери обслуговування. І тривало це досить довго. Я пропрацював 7 років у Херсонській області і прикро було відмічати той факт, що чимала кількість моїх знайомих, як виявилось, чекали «рускій мір». Але є й такі, які побачили, що робить руський окупант, і змінили свою думку, а тепер вони – одні з найактивніших благодійників у допомозі ЗСУ. Сьогодні українці переорієнтувалися у своїй більшості. І ця війна – це не лише війна проти росії, а війна проти пострадянської свідомості. Вона багато чого змінює в країні, і змінює на краще, і це мене дуже радує.
Погляд у майбутнє
Україна щодня втрачає найкращих синів та дочок, справжніх патріотів та відданих своїй справі воїнів. Понівечені, обпалені, але нескорені, героїчно стоять наші міста та села, які чекають на своє відновлення. За останніми опитуваннями, понад 90% українців упевнені, що Україна переможе у війні з росією. Для більшості опитаних перемогою стане вигнання російських загарбників з усієї території України та відновлення кордонів станом на січень 2014 року. Тому сьогодні від кожного з нас залежить, якою буде наша держава завтра. Підсумовуючи нашу розмову, отець Юліус відзначив:
– Моя порада суспільству – менше говорити, більше працювати і спостерігати за владою, як хто себе поводить. Адже прийдуть вибори і треба буде обирати, за кого голосувати. Важливо, не продаватися за кіло гречки, цей час вже минув. Бо війна закінчиться, держава буде у руїнах, але, водночас, на старті можливостей. Почнеться відбудова, прийдуть інвестори. І люди, які вміють красти гроші, вони це будуть й надалі робити, не соромлячись, дивитись людям в очі. І зараз, на війні, на жаль, таких вистачає. І якщо ми за них знову проголосуємо, то повернемося до тих самих 90-х, коли той, хто при владі, будуватиме собі дачі, купуватиме дорогі авто тощо, а той, хто фактично працює, розвиваючи своє підприємство, створює робочі місця, буде змушений сплачувати «хабарі» владі, щоб їм було за що будувати ці дачі. Тому сьогодні – час, коли варто придивлятися до влади, робити правильні висновки та відчувати свою відповідальність за майбутнє нашої держави.
Наталія БУКОВСЬКА
