30% розділянців, які у серпні брали участь в опитуванні редакції, вважають, що гендер – це біологічні особливості чоловіків та жінок. Це не так. Про це йшлося у статті “Говоримо про гендер вголос” у минулій публікації. Також ми розвінчували п’ять ключових міфів, серед яких і той, який стверджує, що поняття «стать» і «гендер» мають однакове значення. Тож давайте зупинимося на них більш детальніше.
«Хлопчик чи дівчинка?» – саме це питання виникає у подружжя під час ультразвукової діагностики, є й такі пари, які воліють не знати статі дитини до її народження. Водночас стать визначається ще на стадії зачаття, обумовлена структурою генів та є поняттям біологічним.
Народжуючись, ми вже маємо приналежність до тієї чи іншої статі – чоловіка чи жінки. Від статті залежить будова статевих органів, можливість народжувати дітей, пропорції тіла (ширина плечей, об’єм стегон), риси обличчя, тембр голосу тощо. Ці ознаки формуються та розвиваються до статевої зрілості людини.
А поняття гендеру, в свою чергу, робить акцент на особливостях поведінки, рисах характеру, які вважаються характерними для чоловіків і жінок в залежності від країни, в якій проживаєш, культурного соціуму, часового проміжку.
Наприклад у хлопчиків і дівчаток усвідомлення своєї статі починається з 6–8 місяців, коли малюки вчаться розрізняти чоловіків і жінок; у півторарічному віці у них уже є знання своєї статевої належності. У 6–7 років дитина розуміє, що ростиме хлопчиком чи дівчинкою назавжди. Але діти усвідомлюють не тільки свою біологічну стать. Спілкуючись одне з одним, спочатку через ігри та іграшки, пізніше у виборі занять, у розподілі домашніх обов’язків, вони починають набувати свого власного соціального досвіду. І виявляється, що у дівчаток і у хлопчиків він різний: дівчатка частіше починають гратися з ляльками, а хлопчики – з машинками, в загальних іграх дівчата частіше бувають медсестрами, вчительками, мамами, а хлопчики – командирами, капітанами, льотчиками.
Чому це відбувається?
Тому що від самого народження дівчаткам і хлопчикам пропонують певні (але різні) правила поведінки, форми вияву відчуттів. І оточення суворо стежить за тим, щоб вони беззаперечно виконувалися. Наприклад, коли від образи або болю плаче дівчинка, до неї ставляться із співчуттям і розумінням. Але коли рюмсає хлопчик, то йому говорять: «Будь чоловіком! Терпи! Чоловіки не плачуть!» Якщо хлопчик поводиться грубо, на це доволі часто не зважають, навпаки, можуть і похвалити: «Справжній чоловік!» Але якщо так поводиться дівчинка, їй тут же зауважать: «Адже ти ж дівчинка!». У класі може викликати здивування хлопчик, який любить шити або готувати, або дівчинка, яка піднімає штангу або займається армреслінгом. А просунуті хлопці-комп’ютерники впевнені: «Дівчисьок-хакерів не буває!» Все це говорить про те, що у суспільстві сформувалася різна оцінка занять дівчаток і хлопчиків, їх доброї й поганої поведінки. Ці соціальні настанови, культурні канони і є проявами гендеру.
Погляди на роль, поведінку чоловіків і жінок формуються в нас у сім’ї, у школі, на роботі, під час нашого спілкування з іншими людьми, інформації з медіа тощо. Ми ростемо, розвиваємося і дізнаємося про те, як вести себе відповідно до очікувань соціуму, що нас оточує. Більшість культур приписують жінкам турботливість, емоційність, дбайливість, натомість чоловіки вважаються більш стриманими, розсудливими. Але не кожен меседж, який ми отримуємо в результаті соціалізації, є корисним для себе чи суспільства. Отримана ззовні інформація може обмежити хлопчиків чи дівчаток у виявлені їхніх талантів та здібностей, не дати можливості розкрити їм їхній потенціал, реалізувати їхні мрії. Більше того, суперечливі очікування від дитини, стереотипні вимоги до неї можуть призвести до психологічних проблем, а неспроможність задовільнити ці очікування може призвести до певних форм покарань іншими.
Враховуючи актуальність гендерної проблематики в сучасному світі, поступово змінюються традиційні уявлення та стереотипи. Цьому сприяє переосмислення усталених ролей чоловіка і жінки, усвідомлення того, що не існує суто чоловічих чи жіночих особливостей.
Кожен і кожна можуть проявляти слабкість чи силу, активність чи пасивність – це залежить від певних умов та ситуацій. Більше того, поєднання в одній людині жіночих чи чоловічих рис характеру робить її повноцінною і надзвичайно дієздатною особистістю, яка не обмежується тим, що притаманно її статті, а вибирає стиль в залежності від ситуації.
Тому вкрай важливо зрозуміти самій людині, ким вона себе відчуває і не соромитись цього, а жити в гармонії із собою. Мова йде про гендерну ідентичність, коли особисті відчуття не обов’язково можуть збігатися зі статтю. Всі люди мають свободу вибору для розвиту своїх здібностей без обмежень.
Наталія Буковська
Матеріал створено за підтримки Волинського прес-клубу
