Україна поступово переходить від застарілої моделі, за якої більшість побутових відходів просто вивозять на сміттєзвалища, до європейської системи управління ресурсами. Її основа — запобігання утворенню сміття, повторне використання речей, сортування, переробка та скорочення захоронення. До 2030 року Європейський Союз планує довести частку підготовки до повторного використання та переробки муніципальних відходів до 60%, а до 2035-го — до 65%. Для України цей шлях значно складніший: застаріла інфраструктура, нестача переробних підприємств, фінансові проблеми комунальних служб та недостатня участь населення. Які зміни вже відбуваються, хто платитиме за нову систему та що вона означатиме для звичайних українців і місцевих громад?
Європейський досвід: від сміттєзвалищ до економіки замкненого циклу
Проблема накопичення побутових відходів не нова для європейських країн. Ще кілька десятиліть тому багато міст Європи зіткнулися з переповненням полігонів, дефіцитом земель для захоронення сміття та негативними наслідками неконтрольованого накопичення відходів.
Зі зростанням міст збільшувалася й кількість побутового сміття. Традиційна модель, за якої відходи збирали, вивозили та захоронювали, поступово перестала відповідати потребам суспільства. Тому європейські держави почали розвивати сортувальні комплекси, сміттєпереробні підприємства, системи роздільного збору та механізми повторного використання матеріалів.
Сьогодні Європейський Союз рухається до так званої циркулярної економіки — моделі, за якої використані матеріали не стають автоматично непотрібним сміттям, а повертаються у виробничий цикл.
Це означає, що пластик може стати сировиною для виготовлення нових виробів, макулатура — основою для виробництва паперу, а скло та метал можуть перероблятися багаторазово.
Європейська система управління відходами ґрунтується на чіткій послідовності пріоритетів:
Запобігання утворенню відходів — менше зайвої упаковки та одноразових речей.
Повторне використання — ремонт, передавання та використання речей повторно.
Переробка — перетворення відходів на вторинну сировину.
Інше відновлення — зокрема отримання енергії з відходів, які не можна ефективно переробити.
Захоронення — останній варіант, коли інші способи неможливі.
Такий порядок закріплений у Директиві ЄС 2008/98/ЄС про відходи. Ознайомитися з європейською директивою.
Яких результатів уже досягла Європа?
За даними Євростату, у 2024 році в країнах ЄС утворювалося в середньому 517 кг муніципальних відходів на одного мешканця. Із цього обсягу 48,1% було перероблено. Для порівняння, у 2014 році цей показник становив 43%.
Німеччина — близько 67%;
Австрія — 61%;
Нідерланди — 61%;
Люксембург — 58%;
Бельгія — 57%.
Ці результати демонструють, що ефективна система управління відходами потребує не лише контейнерів різних кольорів, а й цілої інфраструктури: сортувальних ліній, переробних підприємств, організованої логістики та відповідального ставлення виробників і споживачів.
Європейські цілі на найближчі роки ще амбітніші. До 2030 року частка підготовки муніципальних відходів до повторного використання та переробки має становити щонайменше 60%, а до 2035-го — 65%. Водночас до 2035 року захоронення на полігонах повинно скоротитися до 10% або менше від загальної маси утворених муніципальних відходів.
Чому звичайні сміттєзвалища становлять екологічну загрозу?
Одна з головних причин, чому європейські держави поступово відмовляються від масового захоронення відходів, — небезпека для довкілля та здоров’я людей.
Побутове сміття — це не лише папір, пластик, скло чи метал. Значну його частину становлять органічні залишки: харчові відходи, овочеве та фруктове лушпиння, залишки рослинності.
Під час їх розкладання утворюється звалищний газ, зокрема метан, який впливає на клімат. Додатковою проблемою є фільтрат — забруднена рідина, що утворюється внаслідок проходження опадів крізь товщу відходів. Якщо полігон не має належної системи захисту, фільтрат може забруднювати ґрунт і підземні води.
Небезпеку становлять і пожежі на сміттєзвалищах, під час яких у повітря потрапляють шкідливі речовини. Про ці ризики розповідав голова правління підприємства «Київспецтранс» Андрій Грущинський під час лекції проєкту «Освітній хаб» від «Медіацентру Україна». Пояснюючи необхідність сучасного оброблення відходів, він звернув увагу на те, що органічна складова під час розкладання продукує неприємний запах, а взаємодія опадів зі сміттям призводить до утворення фільтрату.
За словами фахівця, сучасні сміттєпереробні підприємства здатні зменшувати ці ризики, відокремлювати придатні для переробки матеріали та готувати залишки до безпечнішого захоронення.
«Перетворюють відходи на безпечний інертний залишок», — так Андрій Грущинський характеризує одну з важливих функцій сучасних переробних підприємств.
Водночас важливо розуміти: навіть сучасний завод не вирішує всіх проблем автоматично. Без роздільного збору, належної логістики та контролю за складом відходів ефективність переробки буде обмеженою.
Українські реалії: мільйони тонн відходів і тисячі полігонів
В Україні проблема поводження з побутовими відходами залишається однією з найгостріших екологічних та комунальних проблем.
За даними Міністерства розвитку громад та територій, отриманими від регіонів за 2024 рік, у населених пунктах країни утворилося понад 47 млн кубометрів побутових відходів, або понад 8 млн тонн.
Їх захоронюють на приблизно 5,6 тисячі сміттєзвалищ і полігонів загальною площею понад 8,4 тисячі гектарів.
Майже 80% населення охоплено послугами з управління побутовими відходами. Водночас це означає, що значна частина жителів досі не має належного доступу до організованої системи збору та вивезення сміття.
Скільки відходів вдається повернути в обіг?
Тут ситуація поступово змінюється, хоча до європейських показників ще далеко. За даними Міністерства розвитку громад та територій, у 2024 році було відновлено близько 10% побутових відходів. Зокрема:
8,6% потрапило на заготівельні пункти вторинної сировини та сміттєпереробні лінії;
1,46% було спалено;
0,07% становили відходи, які пройшли компостування.
Важливо не плутати ці показники: передавання відходів на заготівельні пункти чи сортувальні лінії ще не означає, що весь цей обсяг фактично переробили на нову продукцію. Спалювання з відновленням енергії також не є матеріальною переробкою.
В Україні роздільне збирання побутових відходів уже впроваджується у 1557 населених пунктах і територіальних громадах. У 30 населених пунктах працює 41 сміттєсортувальна лінія. Проте інфраструктура залишається недостатньою. Загалом у країні налічується понад 3,6 тисячі спеціалізованих транспортних засобів для перевезення побутових відходів, а середній рівень їх зношеності у 2024 році становив 60%.
Це один із показників, який пояснює, чому навіть за наявності контейнерів та організованих маршрутів комунальні підприємства не завжди можуть забезпечувати належну якість послуг. Отже, проблема полягає не лише в недостатній кількості контейнерів чи низькій культурі сортування, а й у технічному стані всієї системи.
Законодавча реформа: що вже змінилося в Україні?
Основою нової української системи став Закон України «Про управління відходами» №2320-IX, ухвалений 20 червня 2022 року та введений у дію 9 липня 2023 року. Документ заклав європейські принципи управління відходами, зокрема запобігання їх утворенню, повторне використання, рециклінг, відновлення та безпечне видалення.
Важлива зміна полягає в тому, що відповідальність за відходи не обмежується лише їхнім вивезенням. Тепер система має охоплювати весь шлях: від моменту утворення сміття до його оброблення та остаточного видалення. Закон також передбачає розвиток роздільного збирання, удосконалення системи дозволів для підприємств, оновлення вимог до полігонів та поступове впровадження розширеної відповідальності виробника.
Національний план до 2033 року: які цілі поставила держава?
Наприкінці 2024 року Кабінет Міністрів затвердив Національний план управління відходами до 2033 року. Він визначає основні напрями розвитку галузі на найближче десятиліття.
Серед передбачених цілей:
охопити послугами з управління побутовими відходами щонайменше 85% населення до 2033 року;
збільшити підготовку побутових відходів до повторного використання та рециклінгу до 10% за масою у 2025 році з подальшим зростанням;
зменшити захоронення біовідходів на 10% до 2030 року та на 15% до 2033-го;
поступово впроваджувати роздільне збирання побутових відходів у населених пунктах;
розвивати інфраструктуру сортування, переробки та безпечного захоронення.
Окремий напрям — створення регіональних систем управління відходами. Області мають розробляти власні плани, а територіальні громади — місцеві документи, у яких визначатимуть, як саме організувати збирання, перевезення та оброблення різних видів відходів. Це важливо для невеликих громад, адже не кожна з них має фінансові можливості самостійно будувати сміттєпереробний завод. Натомість кілька громад можуть об’єднувати зусилля та користуватися спільною інфраструктурою в межах регіонального кластера.
Хто платитиме за сміття: споживачі, громади чи виробники?
Одна з найбільш дискусійних складових реформи — фінансування. Європейська практика ґрунтується на принципі «забруднювач платить». Це означає, що витрати на управління відходами мають покривати ті, хто їх утворює, а виробники повинні відповідати за відходи, які виникають після використання їхньої продукції.
У країнах ЄС діє механізм розширеної відповідальності виробника. Наприклад, компанії, які випускають продукцію в упаковці, беруть участь у фінансуванні її подальшого збирання, сортування та переробки. Таким чином, відповідальність не перекладається виключно на комунальні підприємства та місцеві бюджети.
У 2026 році в Євросоюзі почав застосовуватися новий Регламент про упаковку та відходи упаковки (PPWR, Regulation (EU) 2025/40). Він охоплює весь життєвий цикл упаковки — від її виробництва та дизайну до повторного використання й переробки. Серед цілей документа — зробити всю упаковку на ринку ЄС придатною до економічно доцільної переробки до 2030 року.
Чи запрацює така система в Україні?
Україна також рухається до запровадження розширеної відповідальності виробника, однак цей напрям поки не завершений.
У 2023 році уряд зареєстрував законопроєкт №10066 «Про упаковку та відходи упаковки», який мав закласти механізм відповідальності виробників за збирання та переробку упаковки.
Однак у липні 2025 року цей урядовий законопроєкт відкликали. Альтернативні законопроєкти №10066-1 та №10066-2 станом на листопад 2026 року перебувають на опрацюванні парламентського комітету. Тобто повноцінний механізм розширеної відповідальності виробників упаковки в Україні ще не запрацював у тому вигляді, який діє в Європейському Союзі.
Його впровадження має важливе значення: виробники отримають стимул використовувати упаковку, яку легше переробляти, а фінансування її подальшого оброблення не повинно повністю лягати на плечі місцевих комунальних служб.
Чому європейські тарифи вищі та за що платять споживачі?
Вартість управління побутовими відходами в європейських країнах суттєво відрізняється від української. У матеріалі Центру громадського моніторингу та контролю наводиться орієнтир: українці сплачують менш як 2 євро на місяць, тоді як у європейських країнах середні витрати можуть становити 15–30 євро на місяць. Однак ці суми варто сприймати саме як орієнтовне порівняння, а не як єдиний тариф для всього ЄС. Вартість залежить від країни, конкретної громади, кількості мешканців у домогосподарстві, обсягу відходів та переліку послуг.
В Україні, за даними Міністерства розвитку громад та територій, середній тариф на послугу з управління побутовими відходами для населення у 2024 році становив 184 грн за кубічний метр. Із цієї суми 76,7 грн припадало на захоронення відходів.
Водночас у країні існує серйозна проблема заборгованості. За підсумками 2024 року дебіторська заборгованість підприємств у сфері управління побутовими відходами становила 2,4 млрд грн, з яких понад 2 млрд грн — борги населення. Це безпосередньо впливає на можливості комунальних підприємств оновлювати техніку, закуповувати контейнери, оплачувати роботу персоналу та забезпечувати регулярне вивезення сміття.
На розвиток галузі у 2024 році було спрямовано майже 2 млрд грн. Значну частину фінансування забезпечили місцеві бюджети — понад 1,2 млрд грн. На оновлення спеціалізованого транспорту спрямували 617 млн грн, а на оновлення контейнерного парку — 159 млн грн.
Як пояснює Андрій Грущинський, вища вартість послуги в європейських країнах пов’язана не лише зі збором сміття, а й із подальшим його обробленням. За його словами, це не тільки різнокольорові контейнери, а й сучасні підприємства, які виконують важливу функцію життєзабезпечення міст. Тобто споживач платить не просто за те, щоб сміття зникло з-під його будинку. Він бере участь у фінансуванні цілої системи, яка має забезпечувати його сортування, переробку та безпечне видалення залишків.
Що потрібно змінити на рівні місцевих громад?
Національна реформа не матиме очікуваного результату без практичних змін у кожному місті та селі. Саме на місцевому рівні вирішується, де будуть розташовані контейнери, як часто вивозитимуть сміття, чи матимуть мешканці можливість окремо збирати пластик, скло, папір та інші матеріали, куди потраплятимуть зібрані відходи.
Для невеликих громад особливо важливо починати з базових речей:
провести аудит обсягів і складу відходів;
визначити проблемні контейнерні майданчики та забезпечити достатню кількість справних баків;
встановити зрозумілі графіки вивезення сміття;
організувати окремий збір тих видів вторсировини, для яких є реальні можливості подальшого приймання та переробки;
передбачити окремий збір гілля, листя та інших зелених відходів;
розвивати співпрацю з підприємствами, які приймають вторинну сировину;
забезпечити прозорий облік наданих послуг, тарифів та оплати;
залучати мешканців до обговорення та контролю за виконанням рішень.
Особливо важливо, щоб сортування не перетворювалося на формальність. Якщо мешканці окремо збирають пластик, а потім його завантажують разом зі змішаними відходами, довіра до системи швидко зникає. Тому громада має не лише встановити різнокольорові контейнери, а й забезпечити зрозумілий маршрут кожного виду відходів — від місця збору до підприємства, яке зможе його обробити.
У межах проєкту «Чиста Роздільна» редакція медіа «Вперед» також досліджує ці питання: спілкується з мешканцями, представниками комунальних служб, місцевої влади та підприємцями, які займаються прийманням вторинної сировини. Адже для Роздільнянської громади важливо не просто збільшити кількість сміттєвих баків, а поступово сформувати систему, у якій будуть зрозумілі правила збору, вивезення, сортування та оплати послуг.
Від сміття до ресурсу: зміни починаються з кожного
Перехід до сучасної системи управління відходами — це тривалий процес, який потребує значних інвестицій, законодавчих змін, розвитку інфраструктури та зміни звичок населення.
Європейський досвід показує, що навіть найсучасніші підприємства не зможуть ефективно працювати без відповідального ставлення людей до сортування та зменшення кількості відходів. Водночас перекладати всю відповідальність лише на мешканців також неправильно. Людина повинна мати реальну можливість скористатися послугою: доступні контейнери, зрозумілий графік вивезення, організовані пункти збору вторсировини та прозору систему оплати. Саме поєднання відповідальності населення, виробників, бізнесу, комунальних підприємств і місцевої влади може забезпечити результат.
Підсумовуючи необхідність змін, Андрій Грущинський нагадав про важливість відповідального ставлення до навколишнього середовища, наголосивши, що землю та природу ми не успадковуємо від попередніх поколінь, а фактично беремо в користування для тих, хто житиме після нас.
«Позичаємо у своїх нащадків», — ця думка найкраще пояснює, чому сучасне управління відходами має стати спільною відповідальністю суспільства.
Адже чистота населених пунктів — це не лише питання благоустрою сьогодні. Це питання якості життя, екологічної безпеки та того, яке довкілля ми залишимо наступним поколінням.

Матеріал підготовлено з використанням даних Центру громадського моніторингу та контролю, Міністерства розвитку громад та територій України, Кабінету Міністрів України, Євростату та нормативних документів Європейського Союзу.
#вперед_новини_роздільна #чиста_роздільна #FundedbySI #SIforUkraine



