Повномасштабна війна змінила життя тисяч українців, зокрема ветеранів, які повертаються до цивільного життя з новими викликами. Водночас, саме на рівні громад сьогодні формуються практики, що створюють умови для адаптації та реалізації прав — на підтримку, розвиток і гідне життя. У Роздільнянській громаді такі рішення вже працюють: від програм соціальної допомоги до створення умов для адаптивного спорту. Історія ветерана Олександра ЧИНЧЛЕЯ, а також конкретні дії місцевої влади та громадських ініціатив показують, як ці зміни відбуваються на практиці.
Історія ветерана: від фронту до нового життя
Олександр Чинчлей — ветеран російсько-української війни, який став на захист країни з перших днів повномасштабного вторгнення. «26 лютого ми прийшли в Роздільну записатися в територіальну оборону. Спочатку служили тут, а потім почали їздити на різні напрямки — Херсонський, Донецький, Бахмут, Харківський», — розповідає він.
Останнім став Запорізький напрямок, де під час бою Олександр отримав важке поранення. «Ми, четверо бійців, були в обороні. Перший наступ відбили, але нас відрізали. Під час бою в окоп закинули гранату — мені розірвало ногу. Побратим витягнув, наклали турнікет. Ми викликали артилерію на себе — завдяки цьому і вижили». Після евакуації — ампутація, реанімація, тривала реабілітація у різних містах України.
Повернення додому: досвід без надмірних бар’єрів, але з викликами
Повернувшись до цивільного життя, Олександр не відчув гострої потреби у сторонній допомозі — значну підтримку забезпечили родина та друзі: «Я не відчував сильної потреби в допомозі, бо мене підтримували рідні. Те, що передбачено законом, я отримав».
Водночас він визнає: питання оформлення виплат іноді потребують часу та наполегливості. «Були нюанси з пенсією, але все вирішилось. Треба цим займатись — і тоді результат є».
Щодо безбар’єрності — Олександр не стикається із серйозними труднощами, однак звертає увагу, що для ветеранів із важчими формами інвалідності, зокрема, на колісних кріслах, потреби можуть бути іншими.
Спорт як реабілітація і новий сенс
Одним із ключових елементів повернення до активного життя для Олександра став спорт. «Я займаюся ампфутболом, граю за львівську команду «Покрова АМП». Спочатку було важко зрозуміти, як це — футбол на милицях, але швидко втягнувся». До команди він потрапив під час реабілітації у Львові — завдяки випадковому знайомству. Сьогодні це вже повноцінний клуб, який бере участь у чемпіонатах України.
«Спорт — це одна з найкращих реабілітацій. Він допомагає і фізично, і психологічно. Головне — не закриватися в собі, спілкуватися і рухатися далі».
Рішення громади: адаптивний спорт як відповідь на потреби ветеранів
У Роздільнянській громаді запит ветеранів на розвиток спорту не залишився поза увагою.
За результатами звернення ветерана, голови ГО «Воля ветеранів» Владислава Камінського та депутатки міської ради Наталії Буковської було ініційовано зміни на рівні місцевого самоврядування. На сесії міської ради депутати розглянули питання введення посади інструктора з адаптивного спорту на базі Роздільнянського стадіону «Спартак». Після внесення змін до відповідних положень рішення було підтримано. Таким чином, громада зробила конкретний крок до забезпечення прав ветеранів на реабілітацію, доступ до спорту та інтеграцію в суспільне життя.
«Це про відчуття, що ти потрібен»: позиція ветеранів
Голова ГО «Воля ветеранів» Владислав Камінський наголошує на важливості цього рішення: «Це дуже важливий крок для нашої громади. Тепер ветерани матимуть можливість займатися адаптивним спортом системно — з тренером, у колі побратимів. Це не лише про фізичну форму, а й про психологічне відновлення».
Він також підкреслює, що адаптивний спорт допомагає ветеранам повернути відчуття повноцінного життя: «Людина відчуває, що вона потрібна, що може жити на всі 100 відсотків. Ми плануємо розвивати кілька напрямків — пінг-понг, стрільбу з лука, бочу. І запрошуємо всіх ветеранів долучатися».
Системна підтримка: які програми вже працюють
Про підтримку ветеранів на рівні громади розповідає начальниця відділу соціальної політики Роздільнянської міської ради Наталія Єлізарова.
У Роздільнянській громаді діє комплекс програм, спрямованих на забезпечення соціального захисту ветеранів та їхніх родин. Серед ключових напрямків — матеріальна допомога учасникам бойових дій, підтримка ветеранів із інвалідністю, фінансування лікування та реабілітації, а також забезпечення житлом.
За словами посадовиці, ці програми не є формальністю, а реально працюють і мають конкретні результати: «На сьогодні на території громади діє декілька програм підтримки ветеранів. Зокрема, програма соціальної підтримки передбачає надання матеріальної допомоги учасникам бойових дій — минулого року до нас звернулися 74 особи. Ще 37 звернень було від ветеранів із інвалідністю, які також отримали допомогу».
Окремий напрям — підтримка під час лікування та після поранень: «Передбачена матеріальна допомога на лікування при пораненні або захворюванні, отриманому під час проходження служби. Це важливий елемент підтримки, адже реабілітація часто потребує значних ресурсів».
Не менш важливою є житлова політика. У громаді реалізується державна програма забезпечення житлом ветеранів. Наразі у черзі перебуває 10 осіб, і п’ятеро з них уже отримали компенсацію та змогли придбати власне житло.
Важливу роль у доступі до цих можливостей відіграє фахівець із супроводу ветеранів, який допомагає орієнтуватися в системі послуг та оформлювати необхідні документи. «У нас працює фахівець із супроводу ветеранів, який надає консультації та допомагає з вирішенням питань. Ми закликаємо ветеранів звертатися як до ЦНАПу для оформлення матеріальної допомоги, так і безпосередньо до відділу соціальної політики».
Таким чином, у громаді формується системний підхід до підтримки ветеранів — від фінансової допомоги до супроводу та довгострокових рішень, таких як забезпечення житлом. Це не лише про соціальну політику, а й про практичну реалізацію прав людини на гідне життя, відновлення та інтеграцію після війни.
Чому це важливо: права людини під час війни
Досвід Роздільнянської громади показує: навіть у складних умовах війни можна і потрібно створювати дієві механізми підтримки людей. Йдеться не лише про соціальні виплати, а про ширше розуміння прав людини — права на гідність, участь у житті громади, розвиток і відновлення. Адаптивний спорт, доступ до послуг, підтримка ініціатив ветеранів — усе це формує середовище, де люди не залишаються сам на сам із викликами. І саме такі практики є відповіддю на суспільну напругу та поляризацію: коли замість відчуження з’являється взаємодія, а замість бар’єрів — можливості.
Жити далі — разом
Олександр Чинчлей переконаний: найважливіше для ветеранів — не ізолюватися. «Треба не закриватися в собі, спілкуватися і жити далі. І спорт у цьому дуже допомагає». Ця проста думка сьогодні підкріплюється конкретними рішеннями громади. І саме в цьому — головна цінність таких змін: вони дають не лише підтримку, а й перспективу.
Наталя БУКОВСЬКА
Матеріал створено у співпраці з Волинським прес-клубом
