15 лютого – чергова річниця виведення військ з Афганістану. Ця дата є пам’ятною в нашій історії, адже у війні брали участь наші земляки, зокрема, жителі Роздільнянщини. Напередодні наша журналістка поспілкувалася з новообраним головоюміської спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Іваном ЖИЛЕНКОВИМ, який наразі також є тимчасово виконуючим обов’язки голови районного осередку.
Іван Іванович розповів, що, певна річ, найближчі плани пов’язані з гідним проведенням урочистих заходів з нагоди Дня виведення військ з Афганістану. Оскільки наразі в країні карантин, дотримуватимуться епідзаходів.
– Для воїнів-інтернаціоналістів важливо підтримувати один одного та наші традиції. Ми не забуваємо загиблих на війні в Афганістані, відвідуємо та доглядаємо місця їх вічного спокою, організовуємо турніри пам’яті тощо. Намагаємося допомагати один одному. В цьому наразі вбачаю і завдання міської спілки – зберігати наші традиції, захищати права ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) та брати участь у патріотичному вихованні молоді. Іван Жиленков, хоч і народився на Хмельниччині, але з раннього дитинства разом з батьками мешкав у селі Кошари. Там закінчив школу, потім навчався на токаря в професійнотехнічному училищі № 29 у Роздільній. А у 18 років у 1986 році був призваний до лав Радянської армії. 15 травня склав присягу, а вже 9 червня о четвертій ранку прибув до Кабулу. Два тижні знаходився на карантині, після чого направили на проходження служби в Баграм. Однак, перш ніж приїхав в Афганістан, ще деякий час проходив навчальну підготовку.
В Афганістані служив у будівельному батальйоні в роті охорони. Обов’язки були пов’язані з безпосереднім захистом стратегічних об’єктів. Потім був переведений на проходження служби в Кундуз у саперний батальйон до 149-го мотострілкового полку.
Служба в Афганістані Івана Жиленкова припала на той час, коли почалося поступове виведення радянських військ з країни. Це була радісна звістка для всіх, хто проходив там службу. Адже афганська війна забрала чимало життів молодих хлопців, яким не судилося повернутися додому живими. Чимало з них повернулися, маючи проблеми зі здоров’ям. Тож, як згадує Іван Іванович, початок виведення радянських військ вселяв надію на завершення війни.
– Ми виходили через славнозвісний міст на річці Амудар’ї до міста Термез. Більша частина радянських військ з Афганістану поверталася цим шляхом, і він є символічним для багатьох ветеранів Афганістану, – зауважив Іван Жиленков.
Завершив проходження військової служби на Дальньому Сході у будівельному батальйоні, звідки повернувся на Роздільнянщину і продовжив свій життєвий шлях. Проживає в с. Нові Чобручі. Разом з дружиною Оленою Василівною виховали двох дітей – доньку Ксенію та сина Олексія.
Служба в Афганістані поєднала багатьох хлопців, хто там опинився. Тому сформувалися такі міцні традиції серед афганців, постійно відбуваються зустрічі побратимів. Іван Іванович не так давно їздив до Львова, де бачився з армійським товаришем. Також не оминула та війна й двоюрідного брата Івана Жиленкова – Федора Рудика. Вони проходили службу приблизно в один і той же час.
Наразі афганська війна живе в пам’яті її учасників, бо залишила сумні спогади за загиблими друзями, юністю, далеко за межами дому та іншими подіями, пов’язаними з перебуванням радянських військ в Афганістані. А пам’ятні заходи вкотре нагадують нам про минуле та біль воїнів-інтернаціоналістів.
Н.Броварська,
фото І. Жиленкова
