Немає нічого дорожчого в світі за матір та малу батьківщину. Нині у цьому на власному досвіді переконуються мільйони українців, змушених шукати заробітку за кордоном. Влаштовувати може все : і зарплатня, і умови мешкання, і люди навколо, але туга за рідною, навіть непривітною країною, попри всі негаразди нестерпна.
Колись такою малою батьківщиною для 98 німецьких католицьких родин німців стала українська земля. У 1808-му році вони заснували село Кандель. 53 сім’ї прибули з Ельзасу, 17- із Пфальца, 17- з Бадена, 4 – з Баварії, 3 – з Австрії, 2- з Фландрії, 1 – з Богемії та 1 – з Прусії, загалом 651 переселенець. Звели міцні добротні будинки, впорядкували особисті господарства, що давало змогу годувати родини , полюбили цю не таку вже затишну піщану місцину в степу.
Жили б, виховували наступні покоління, будучи зразком хазяйновитості, вродженої акуратності та раціональності, якби…
У березні 1944 року все німецьке населення – 3775 осіб – було вигнане з села. Та п’ять поколінь німців-колоністів покояться на кладовищі Святого Михайла у колишньому селі Кандель (Лиманське).
Туга за рідною землею, світла пам’ять про родинні витоки не залишала цих людей ані в Сибіру, куди вислали німців на “перевиховання”, ані в інших державах, де вони були розсіяні після реабілітації. Саме це й визначило бажання нащадків звести пам’ятник, що символізує місце пам’яті та скорботи «Хай не стане батьківщина чужою, а чужина не стане батьківщиною» засновникам села Кандель, згодом перейменованого у селище Рибальське, а пізніше Лиманське. Задля цього Михайло Ваннер, Антон Бош, Георгій Серр та інші спонсори зібрали чималі кошти, а здійснити задумане їм допомагали наші співвітчизники волонтери, перш за все Володимир Усенко, а також Людмила Рислінг з членами місцевої ветеранської організації.
27 листопада цього року о 12 годині дня відбудеться освячення пам’ятника засновникам села Кандель, в якому візьмуть участь настоятель парафії Римо – Католицької церкви, інше високе духовенство, вшановуючи пам’ять не лише репресованих тоталітарною системою німців-колоністів, але й загиблих служителів католицької церкви, що самозречено розділяли долю своїх вірян.
Тамара Калашинська.
