Понад половина опитаних жінок Одеської області (53%) вважають проблему сексуального домагання на роботі дуже актуальною. Водночас лише 29% чоловіків погоджуються з таким твердженням.
Про це свідчать результати соціологічного дослідження «Досвід сексуальних домагань на роботі в Одеській області», яке провели Соціологічний інформаційно-дослідний центр «Пульс», ГО «Культура Демократії» у партнерстві з «Коаліція 1325. Одещина» за підтримки уряду Канади та Українського жіночого фонду серпні-вересні 2023 року.
Серед представників правоохоронних органів, що взяли участь в опитуванні, більшість (57%) підтверджують серйозність проблеми. Співробітники органів державної влади та місцевого самоврядування розділилися у думках: 50% вважають проблему актуальною, тоді як 44% обрали відповідь «важко відповісти». У медичній сфері (44%) вважають проблему дуже актуальною. Ситуація серед військовослужбовців показує розподіл між визнанням актуальності проблеми (41%) та складнощами з визначенням (18%), а також відсотком тих, хто не вважає це проблемою (41%). В освітній галузі 35% вважають це питанням актуальним, однак велика кількість (46%) не змогли визначитися (див. рис.1).
Рис.1. Як ви думаєте, наскільки актуальною є проблема сексуальних домагань на роботі в українському суспільстві? %
Серед основних випадків, які відбувалися з постраждалими за останні 12 місяців, опитані назвали: пильні погляди, які оцінюють навколишніх як сексуальний об’єкт – 34%, небажані усні коментарі сексуалізованого характеру – 33%, неприємні «брудні» жарти – 33%. Особливу увагу слід звернути на більш серйозні інциденти, які включають небажані спроби фізичного дотику (23%), пропозиції сексуального характеру після відмови (11%), натяки на можливість покращення (9%) або погіршення робочих стосунків у залежності від сексуальної згоди (7%), а також випадки сексуального нападу або зґвалтування (4%) (рис.2).
Серед тих, хто стикався з такими випадками, 15% вказали, що кривдником був начальник або керівниця, тоді як 14% стикалися з домаганнями з боку колеги. Невелика кількість респондентів (5%) відзначили, що кривдниками були особи, які не є співробітниками організації, але мають вплив на їх роботу чи навчання, такі як клієнти чи підрядники. Ще менший відсоток (2%) зазначили, що домагання здійснили підлеглі або особи, яких вони не знають.
Реакції людей, які стали об’єктами або свідками сексуальних домагань на роботі, розподілилися таким чином: 25% проігнорували домагання і продовжували працювати, 24% поговорили з тим, хто домагався, про його поведінку, 20% розповіли про ситуацію другу або члену сім’ї за межами організації, 15% звільнилися з цієї роботи, ще 12% повідомили про це відповідну особу в організації. 4% обрали інший спосіб реакції.
Основними причинами, чому респонденті не повідомили про випадки сексуального домагання на роботі виявилися наступні: відсутність достатніх доказів, щоб підтвердити свої заяви (19%), вважали, що повідомлення все одно не спонукає керівництво до дій (14%), боялися, що повідомлення про сексуальне домагання може негативно вплинути на їхню кар’єру (13%).
Дослідження свідчить, що 61% опитаних не знають про існування законів, які регламентують покарання, політик та процедур протидії сексуальному домаганню на роботі, навчальних тренінгів, гарячих ліній тощо.
У дослідженні взяли участь 784 респонденти. Повністю заповнили анкети та відповіли на запитання онлайн-анкети й поділились історіями із власного досвіду щодо сексуального контексту у професійних стосунках 372 мешканці міста та області. Вибірка цільова, формувалася методом ривер-семплинг (самовідбору).
Джерело: Укрінформ
