Майстри, які творять красу

31 січня – День ювеліра

Нерідко доводиться чути: краса врятує світ. А хто ж творить красу? У широкому переліку професій людей, які здатні на це, одне з чільних місць займають саме ювеліри. Їх творча і філігранна праця перетворює коштовні метали і дорогоцінні камені на дивовижні вироби, які переливаються всіма кольорами веселки, зачаровують, дарують натхнення і радість. Вони роблять жінок щасливішими і підкреслюють статус чоловіків.

  Більше того, жодне весілля не обходиться без ювелірного атрибуту – золотих обручок, якими скріплюють шлюб. І є свої пояснення, чому обручка носиться саме на безіменному пальці. Древні єгиптяни вважали, що через нього проходить судина любові, яка несе кров прямо до серця. Як романтично!

Однак, доречно буде зазначити, що, крім романтичного ореолу, професія ювеліра складається з великого обсягу знань, художнього хисту, вміння створити з дрібненьких деталей-пелюсточок диво-квітку, з великого зосередження і терпіння. Ці якості серед основних мені назвали ювеліри: Олег Кузан і Олександр Савчук, які працюють у ювелірному ательє, розташованому у Роздільній на Привокзальній площі.

Ювелірами, певна річ, не народжуються, ними стають. І, головним чином, завдяки наставництву доросліших і вже зрілих майстрів. Зокрема, Олег перейняв секрети справи у свого вчителя Івана Васильовича Артьоміна, який отримав навички ювелірної справи у відомій Красносельській школі, знаного віртуоза своєї справи. Він виготовив чимало прикрас на замовлення відомих людей України. Тепер й Олегу до снаги ексклюзивні замовлення.

 

У свою чергу, він став наставником для Олександра.

В ательє виготовляють будь-які вироби із золота і срібла: сережки, каблучки, браслети, ланцюжки, кулони… Звичайно, з матеріалу замовника. В ательє є каталоги, за якими можна обрати прикрасу до душі. Тут уважно сприймуть й індивідуальний проект.

На вибір – як натуральні, так і штучні коштовні камені – діаманти, сапфіри тощо. Як завжди, популярними лишаються прикраси з бурштину і перлів. За якість каменів в ательє ручаються, адже до кожного з них мають відповідні сертифікати.

І Олег, і Олександр суворо дотримуються державних стандартів на коштовний метал і теж гарантують якість. Нагадаємо, для золота це проби 585 і 750, для срібла 925. І жодних домішок. Був випадок, коли один із замовників вирішив пересвідчитися в цьому, звернувся до Державної пробірної служби і там підтвердили честь ательє.

– Честь дорожча, – наголосив у розмові з кореспондентом Олександр Савчук, – ніж матеріали, з якими працюємо.

Ставлення до виготовлення прикрас повністю проектується й на їх ремонт.

– Був випадок, – розповів Олександр, – коли одна дівчина звернулася до нас з проханням допомогти відремонтувати сережки, які були їй надзвичайно дорогими. Ми з Олегом уважно оглянули їх. Справді, ремонт вимагав неабиякого вміння і граничної точності. В золотій оправі були діаманти і сапфіри. Будь-яке необережне втручання могло призвести до руйнування якогось камінця. Але попри всі наші вагання і побоювання, ми справилися з цим завданням. Дівчина була здивована, коли ми виконали її замовлення. А найбільше запам’яталася її радість дівчини. Її лице осявала вдячність, а що може бути для майстра найкраще?

До речі, місцеві ювеліри займаються також відновленням дорогих прикрас, у тому числі й антикваріату.

– Ви працюєте із золотом і сріблом. А які ще метали використовуються для ювелірних прикрас?- запитую в Олександра.

– Крім золота і срібла, ще платина, паладій, іридій, родій, рутеній і осмій.

– Певно, не помилюся, коли скажу, що найбільші запаси золота у США. А чи не цікавилися Ви, скільки їх в Україні?

– За даними на 2018 рік, в Україні зберігається 33813 з лишком тонн золота. За цим показником вона посідає 57 місце у світі, між Сирією і Шрі-Ланкою.

Відомо, що золоті поклади є і у Закарпатті, Кіровоградській області, на Донбасі і навіть на Одещині, поблизу Саврані. Але його видобуток – дуже витратна справа.

– А ви даруєте своїм дружинам золоті прикраси?

– Так. Моя Олена та Олегова Тетяна інколи отримують їх в якості сюрпризів. Правда, не так часто, як хотілося б.

Наостанок побажаємо всім читачам мати можливість і дарувати своїм дружинам прикраси, які додають щастя.

Валентин Щегленко.

 

Залиште свій коментар