Дитячу «футбольну команду» виховує мати 11-х прийомних дітей Ольга Подусова
Уявіть собі ситуацію: ви накрили на стіл і кличете дітей: «Міша, Настя, Маша, Віка, Женя, Ліза, Даша, Нікіта, Христина, Альоша та Тимофій, йдіть вечеряти!» Дивує така кількість дітей? А для матері-героїні Ольги Подусової, яка створила прийомну сім’ю, це була дитяча мрія. І вона збулася! Тепер Ольга – мати 11-х дітей, тренер цілої дитячої «футбольної команди».
Бажання мати прийомних дітей з’явилось у Ольги ще в дитинстві. Але батьки лише усміхались на дивні, як для 5-річної дитини, мрії.
Йшли роки, а материнський інстинкт лише зростав. Навчаючись на
4-му курсі Одеського політехнічного університету, Оля вперше спробувала реалізувати дитячу і водночас дуже дорослу мрію – у 2002 році вона відвідала райдержадміністрацію Київського району міста Одеса та попросила про допомогу в усиновленні дитини. Там, звичайно, відмовили – вчинок цей був занадто серйозний, як для студентки.
Як виявилось пізніше, ця відмова була правильною. Дівчина вивчилась, по закінченні університету влаштувалась на завод інженером-випробувальником. Дана посада передбачала часті відрядження, Ольга їздила по всій країні.
Лише змінивши завод на інший, нарешті змогла перейти на звичайний спосіб життя. Відсутність відряджень сприйняла як певний знак – вона стала ближча до своєї мрії.
До служби у справах дітей Одеської міської ради дівчина відправилась вдруге, коли їй було вже 27. Цього разу результат був успішним – у вересні 2010 року Ольга усиновила трирічного Михайла. Хлопчик хворів на аутизм. Біологічна матір виявилася бездушною, покинувши сина ще в пологовому будинку. На вади зі здоров’ям дитини Ольга не звернула уваги, адже нарешті вона здійснила свою заповітну мрію. До випробувань, відповідно, вже була готова.
Лікування Михайлика потребувало чималих сил. Крім цього, дитину потрібно було розвивати та навчати. Але Ольгу не покидали думки про ще одну дитину.
Рівно через рік у сім’ї Подусових з’явилася донечка Настя. Дівчинці було лише 4 рочки, а вона вже встигла відчути гіркий смак життя – її, дуже слабку та майже роздягнену, з вагою всього 7 кілограмів, підкинули до адмінбудівлі сільради. Навіть розмовляти Настенька тоді не вміла. Доля змилувалась над дитиною – вона потрапила у надійні турботливі руки диво-матері Ольги.
Вже наступного року до прийомної родини потрапила дівчинка Марія. І знову – зі страшною історією. Майбутню її матір Ольгу попередили, що навіть розраховувати не можна, що дитина піде до звичайної загальноосвітньої школи. В свої 6 років дівчинка була дуже занедбана, відставала в емоційному та фізичному розвитку: вона не говорила, не могла взаємодіяти з іншими дітками, не розуміла, навіщо потрібні елементарні побутові речі, не вміла навіть жувати – щелепи не працювали нормально через те, що у горе-родині майже нічого не їла. Біологічні батьки, замість того, щоб оточити свою донечку любов’ю, надовго закривали її у підвалі. Але душевна теплота та турбота матері Ольги зробили свою чудову справу – Марія сьогодні навчається у школі, самостійно робить уроки.
Через три місяці після того, як Машенька потрапила до родини Подусових, Ольга дізналась, що в дівчинки є сестричка Віка. Про неї ніхто не знав, бо дитина народилася практично мертвою, вона жила лише на гормонах. Причиною такого тяжкого стану Віки стало те, що її біологічна матір всі 9 місяців вагітності страшенно зловживала спиртним. Роками дівчинка знаходилась у лікарні, медики не давали жодних надій… Але це не злякало прийомну матір, і вона забрала Марійчину сестричку до себе в родину.
Це було чергове випробування, яке Ольга пройшла на «відмінно». Діагнозів у Віки було багато: дисплазія тазостегнових суглобів, астма, порушення функцій роботи щитовидної залози, мозочкова недостатність, затримка мови. Дівчинка не могла ходити, увесь час падала. Кілька років вона пересувалась лише міцно тримаючись за руку матері, часто плакала від нестерпного болю. Через раптові напади астми матір постійно – і вдень, і вночі – знаходилась поруч з Вікою. Засинати було страшно – боялася пропустити момент приступу, щоб дитинка не задихнулась. Поруч завжди були ліки. Кілька років щоденного лікування, масажі, заняття з логопедом дали позитивні результати. Зараз подібні приступи астми дошкуляють дитині лише в зимовий період, дівчинка навчилася добре розмовляти та ходити.
Ось так дві сестрички Марія та Вікторія, які зазнали знущань від горе-матері, отримали свою щасливу родину.
Наступними у Подусових з’явилися два братики. Півторарічний Євген та трирічний Тимофій були зовсім темношкірими, тому їх ніхто не хотів брати. Не роздумуючи, Ольга оформила опіку і над ними.
Зайвим буде розповідати, як важко було Ользі справлятися зі щоденними турботами, лікувати та навчати, годувати та одягати таку кількість малечі. Але… Вже через рік їй повідомили, що у Вінницькій області є дівчинка, від якої вже тричі відмовлялись прийомні сім’ї. Це не могло не вразити турботливе серце матері Ольги і вона знову, не роздумуючи, зібрала необхідні документи (вже добре знала, які саме потрібні) та відправилась за майбутньою дочкою – четвертою у її сім’ї. Виявилось, що у півторарічної Лізи був діагноз ДЦП. Та відступати назад не було й думки – тричі дівчинка втрачала надію потрапити до повноцінної сім’ї, четвертого разу не буде!
Виховуючи сімох дітей, Ольга навіть не уявляла, що це ще не вся родина… Вона ще хотіла б донечку, вірила, що зможе, але не вірила, що дозволять.
Цілий рік пройшов у пошуках. Шукала донечку, а знайшла… Дашу, Нікіту, Олексія та Христину. Вони перебували у гарному дитячому будинку на заході України (на самісінькому кордоні), з якого дітей віддавали лише закордонним усиновлювачам. Тому достатньо багато часу пішло на оформлення документів – три місяці прийомна матір від’їздила з Одеси на Закарпаття (звідти були діти). Інші ж сім діточок залишалися з бабусею.
Близько трьох років тому до багатодітної прийомної сім’ї додалося ще чотири дитини. Від них відмовлялись через ромську національність. Неначе винні ті бідні діти, що народились у таких горе-батьків!
Так у Ольги Подусової з’явилося аж 11 дітей!
Мало у нас таких жінок, які можуть хоча б уявити, як тяжко бути берегинею для такої кількості дітей! Багато з нас скаржаться, як складно виховувати двох-трьох синів чи дочок, мовляв хворіють, уроки важко робити, одягати проблемно тощо.
А що відчуває молода, тендітна зовні, але така сильна духом жінка, у якої якщо хворіють, то 11 дітей, якщо уроки робити, то з 11-ма, якщо одягнути на сезон, то 11 маленьких синів та дочок.
Вісім років родина Подусових проживала в одеській 4-кімнатній квартирі. Ремонт у ній Ольга свого часу робила самостійно: зручні шафи, дво- та триярусні ліжка, кухонні меблі – все це вона проектувала сама. Під вікнами їхньої квартири Ольга самостійно зробила дитячий майданчик.
Увесь цей час і мати, і її діти мріяли про великий будинок та комфортний автомобіль. Якою б не була міська квартира, вмістити в ній таку кількість дітей було важко. Складно було дістатися до школи – дорога туди і назад займала майже дві години, маршрутки не завжди хотіли брати таку кількість пільговиків. Крім того, після звичайної школи, більшість дітей займалися додатково ще в школі мистецтв.
Цього року заповітна мрія Подусових здійснилася – в серпні вони переїхали у затишний триповерховий будинок, що по вулиці Лисенка в м. Роздільна. Дітки пішли до міської ЗОШ № 3 – до 1, 2, 3, 4 та 5-го класів.
– Я дуже хвилювалася, чи знайдуть діти спільну мову з новими однокласниками, чи матимуть підтримку вчителів. Всі ми залишились дуже задоволені теплим прийомом як з боку учнів, так і з боку вчителів. Дітям дуже подобається у школі, – розповідає Ольга.
Про комфортне житло для родини подбали два бізнесмени з Києва – Олександр Соколовський та Сергій Закревський. В минулому році вони побачили сюжет про цю багатодітну сім’ю і зайнялись пошуками підходящого будинку на території нашої області. Левову частину коштів надали ці два чоловіки, до зборів грошей долучилися і всі небайдужі люди не лише з України, а й з-за кордону. Оформлення необхідних документів взяв на себе досвідчений юрист Євген Черняк.
Будинок у Роздільній одразу став до душі, адже недалеко від нього проживає матір Ольги. В ньому був зроблений капітальний ремонт, щоб всі умови відповідали потребам цієї незвичайної сім’ї. А у дворі облаштували великий ігровий майданчик.
Ці ж люди подбали і про автомобіль для родини. Зараз триває його переоформлення. А невтомна мама Ольга тим часом набирається навичок з керування автомобілем, адже незабаром вона стане ще й водієм для своїх 11-ти дітей.
Тож, залишається побажати цій прекрасній родині сімейного затишку, міцного здоров’я та щасливого майбутнього!
Юлія ГАНГАН.
