У рамках триденної медіалабораторії для редакторів регіональних видань, яка проходила у вересні в Києві за сприянням Українського кризового медіацентру та Естонського центру міжнародного розвитку, було презентовано результати дослідження громадської організації «Детектор медіа» та Групи з аналізу гібридних загроз за темою “Дезінформаційний ландшафт у східній та південній Україні: спільні наративи та джерела”. Менторами з даного питання виступили експертка, менеджерка проєктів ГО «Детектор медіа» Ксенія Ілюк та керівниця групи з аналізу гібридних загроз Олександра Цехановська. Про результати проведених досліджень та висновки експертів читайте у матеріалі. Поняття «дезінформація» та її загроза для суспільства Одним із найважливіших чинників, що становлять загрозу інформаційній безпеці суспільства, є його дезінформація. Звичайно під дезінформацією розуміють цілеспрямовану діяльність окремих осіб, організацій, країн, яка має на меті свідоме введення суспільства в оману. Кількість держав, які використовують дезінформаційні кампанії, постійно зростає, а інформаційні маніпуляції перетворились на зброю, що використовують її для збереження власних режимів і впливу на інші держави – підриву їхньої стійкості та навіть втручання у внутрішньо-політичні процеси. Для України дезінформація залишається серйозною загрозою, адже саме вона стала одним з головних інструментів Російської Федерації під час гібридної війни. Інформаційний вплив може бути настільки потужним, що за його допомогою Росії вдається не лише змінювати настрої українців, а й навіть впливати на суспільства Європи та США. Країна-агресор швидко засвоює шкідливі дезінформаційні уроки і робить свій власний внесок у стрімке поширення маніпуляцій.
Дезінформація і СОVID-19
Як показує практика, дезінформація здатна впливати на результати виборів, підривати стійкість демократичних суспільств і загострювати внутрішні протиріччя всередині них та розпалювати ворожнечу. Вона також несе безпосередню загрозу життю і здоров’ю, що стало очевидно під час пандемії СОVID-19 на прикладі багатьох випадків, у яких люди відмовлялись визнавати загрозу хвороби, вірили у теорії змови щодо її походження та активно розповсюджували їх, були госпіталізовані чи гинули в результаті самолікування. Європейська комісія визнала, що відповідальність за розповсюдження основної частини дезінформації, пов’язаної з коронавірусною хворобою, лежить на Російській Федерації та Китайській Народній Республіці. Авторитарні уряди виробляють та розповсюджують дезінформацію у своїх політичних інтересах, і лідером у цьому процесі залишається Кремль. Застосовувані ним інформаційно-психологічні операції мають постійний характер і не залежать від стану відносин з тією чи іншою стороною – таке розуміння закріплене в стратегічних документах Генерального Штабу Збройних сил Російської Федерації, яка веде інформаційну боротьбу постійно.
Основні напрями дезінформації в Україні.
Для реалізації своїх цілей уряд Російської Федерації використовує широкий ряд доступних йому інструментів впливу, серед яких чільне місце посідають засоби масової інформації. Їх діяльність має три основні напрями, які спрямовані на різні аудиторії, а саме:
– внутрішньоросійську аудиторію – з метою створення образу України як ворога та отримання соціального мандату на реалізацію агресивної політики;
– українську аудиторію – з метою дестабілізації суспільства та примушення його до миру на умовах Москви;
– на міжнародну аудиторію – з метою легітимізувати російську політику, закріпити вплив Кремля на територіях, які він вважає своєю зоною впливу, досягти визнання Криму як російського і зняти санкції.
Телебачення як основний елемент пропаганди.
Незважаючи на стрімкий розвиток соціальних мереж та онлайн-медіа, телебачення залишається основним джерелом новин для значної частини населення: 69 % – у Росії та 74 % – в Україні. Таке широке охоплення робить телевізійні канали принципово важливим інструментом для поширення тих наративів, що мають стратегічне значення в інформаційній політиці російського уряду. Шляхом використання місцевих агентів впливу та їх медіа-ресурсів, які мають прихильність до Росії, Кремлю краще вдається впливати на українську аудиторію та популяризувати основні свої наративи. На жаль, таких українських каналів чимало, серед них: 112, ZiK, NewsOne, НАШ, Інтер.
Варто відмітити, що ще однією з основних рис дезінформації є її системність. Постійне просування одних і тих же повідомлень різними каналами комунікації зрештою робить їх більш переконливими для аудиторії. Підконтрольні російському уряду державні ЗМІ протягом багатьох років систематично продукують дезінформацію з ключових тем (збиття Боїнга МН-17, отруєння Сергія та Юлії Скрипаль, події на сході України, пандемія коронавірусу тощо) і стосовно найважливіших політичних об’єктів. Україна залишається одним з основних об’єктів таких дезінформаційних кампаній, що тривають з 2014 року та мають на меті створити і закріпити образ її як ворога, легітимізувати агресивну російську політику та розколювати українське суспільство шляхом експорту та адаптації дезінформації для самої української аудиторії.
Основні російські наративи про Україну.
– «В Україні громадянська війна».
– « В Україні потужна русофобія».
– «В Україні процвітає фашизм».
– «Україна – це недодержава».
– «Україна – маріонетка Заходу».
Всі ці наративи про Україну Кремль стабільно просуває роками, використовуючи для цього всі наявні інструменти. Їх озвучують найвищі російські посадовці, фейкові експерти, вони ж лунають в ефірах російських телеканалів, українських каналів, прихильних до Росії, їх же розповсюджують онлайн через медіа та соціальні мережі, в тому числі залучаючи тролів та ботів.
Як зупинити дезінформацію.
В таких умовах необхідною є деолігархізація українського медіа-ринку, що є найважливішим і найскладнішим завданням, зважаючи на обсяг проблеми та її вкоріненість. У цьому контексті важливою є й підтримка суспільного мовлення. У короткостроковій перспективі необхідно оптимізувати роботу національного регулятора та оновити законодавство про медіа. Перспективами також є запуск Центру з протидії дезінформації, анонсованого в тому числі й Президентом Зеленським. За умов залучення професійної експертизи та закладення комплексної стратегії, що була б спрямована першочергово на розбудову суспільної стійкості, а не виключно на боротьбу з дезінформацією, такий проєкт був би важливим компонентом протидії російському інформаційному впливу.
Окрім безпосередньої ідентифікації агентів впливу Кремля специфіка їх інформаційного впливу й протидії йому, важливою є розбудова власної позитивної комунікації. Коректна й збудована на фактах позитивна наративізація про Україну виробляє інформаційний імунітет у цільової аудиторії і робить її менш вразливою до деструктивних наративів Кремля. Такий проактивний підхід можна вважати більш ефективним, ніж реагування на інформаційні атаки, очікувати припинення яких у навіть середньостроковій перспективі не варто. Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що у керівництва України попереду ще багато роботи, аби якісно протистояти поширенню дезінформації, яка активно пропагується з боку Кремля, та виробляти свій якісний контент на противагу. А задля ефективної відповіді дезінформації необхідно об’єднувати зусилля як на міжнародному, так і на національному рівнях. Такий підхід допоможе відповісти на пов’язані з інформаційним безладдям виклики сьогодення.
Наталія БУКОВСЬКА
