Останній день вересня вся країна відзначає День усиновлення, який символічно співпадає з великим православним святом Віри, Надії, Любові та матері їх Софії. Свято усиновлення завжди є прикладом люблячої та міцної сім’ї, терпіння, віри, любові і вірності. Святий обов’язок дорослих – зробити все можливе, щоб кожна дитина зростала в сім’ї, любові і достатку. Це свято батьків і дітей та усіх причетних до цієї благородної справи, нашої держави в цілому, яка поступово втілює на практиці гасло «Чужих дітей не буває».
Запорукою щасливого дитинства є сім`я турботливі мати та батько. Відчуваючи безперервну турботу і підтримку близьких, малюк не боїться експериментувати, він сміливо робить перші кроки назустріч незвіданому. Щоб бути щасливим, дитині недостатньо смачно поїсти і тепло одягнутися, вона потребує уваги з боку дорослих. Теплі мамині руки, казки перед сном, міцні обійми батька все це викликає в душі маленької людини надзвичайно яскраві емоції, які їй ніколи не замінять ні подарунки, ні цукерки. Те, що дитина в дитячі роки набуває в сім’ї, вона зберігає впродовж усього подальшого життя. Сім’я – це особливого роду колектив, що відіграє у вихованні основну, довготривалу і найважливішу роль. Саме у сім’ї дитина отримує перший життєвий досвід, робить перші спостереження і вчиться, як поводитись у різних ситуаціях.
Існує багато способів стати батьками. Один з них та найпріоритетніший – це усиновлення дитини. Це, водночас, благородна і непроста справа. В нашому районі багато людей, які стали батьками знедоленим дітям. Усиновлені діти пізнають, що таке щира, справжня батьківська любов і турбота. Серед них і малюки, і діти більш старшого віку, і діти, які мають певні проблеми зі здоров’ям, і родинні групи братів та сестер. Долаючи труднощі, які зустрічаються на шляху до усиновлення, винагорода завжди велика: тепла посмішка дитини, її справжня любов, лагідні оченята та невичерпна радість батьків.
На сьогоднішній день в Україні в умовах жорстокої війни, економічної кризи та політичної нестабільності постає проблема щодо необхідності захисту, утримання та виховання дітей, які перебувають в особливо складних умовах. Першочергово це стосується дітейсиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Сімейне виховання, безперечно, виступає пріоритетною формою влаштування в Україні, де існує чотири форми сімейного виховання дітейсиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. За їх пріоритетністю перелік такий усиновлення, опіка/піклування, прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу.
В нашому районі величезна кількість небайдужих людей, які вже відкрили та бажаючих відкрити своє серце та двері для дітей, що з різних причин залишились без батьківського піклування, готових подарувати родинне тепло та батьківську любов. Так, на сьогоднішній день у Роздільнянському районі функціонує сім дитячих будинків сімейного типу, в яких виховується 52 дитинисироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дві з яких під опікою (зокрема, Лиманська ТГ – 1 ДБСТ/7 дітей + 2 під опікою; Роздільнянська ТГ – 3 ДБСТ/20 дітей + 4 дитини тимчасово влаштовані) та 16 прийомних сімей, в яких виховується 33 дитинисироти та дитини, позбавленої батьківського піклування (зокрема, Лиманська ТГ – 3 ПС/4 дитини, Роздільнянська ТГ – 1 ПС/3 дитини). Сімей опікунів/піклувальників на території району проживає 223, де виховуються 302 дитини, зокрема, Степанівська ТГ – 9 сімей/15 дітей, Лиманська ТГ – 28 сімей/32 дитини, Роздільнянська ТГ – 56 сімей/87 дітей.
Сьогодні все більше і більше українських сімей відкривають свої серця дітям, які потребують допомоги, любові та підтримки з боку дорослих. Розвиток сімейних форм виховання дітейсиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, підтримка сімей, які виховують таких дітей, зменшення кількості дітей в інтернатнихзакладах є одним із головних завдань нашої держави в галузі захисту прав дитини.
Роздільнянська РВА
