Пожежно-рятувальний загін. Бойове чергування. До диспетчера надходить повідомлення про пожежу. Він одразу натискає кнопку тривоги і рятувальники починають оперативно збиратися. На це їм відведено лише одну хвилину. Незалежно від того, чим вони наразі займались, швиденько одягаються та споряджаються. Начальник караулу отримує первинну інформацію про загоряння (адресу, деталі тощо), водій тим часом заводить пожежну машину, включає світло-звукові сигнали. Завантажуються і вирушають на виклик. Ось такі покрокові дії рятувальників на бойовому чергуванні у разі надходження викликів. Все відпрацьовано на такому автоматизмі, що не потрібно зайвих уточнень чи доповнень. Від оперативності та професіоналізму рятівника іноді залежать не лише масштаби нанесеної лихом шкоди, а й людські життя. Професія рятувальника – це постійний ризик і відповідальність. Під час кожного виклику службовці ризикують і своїм життям.
Щорічно 17 вересня ми віддаємо шану працівникам аварійно-рятувальних служб, пожежної охорони, цивільного захисту та інших спеціальних формувань, а також громадянам, які відзначилися при ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, пожеж, при рятуванні життя і здоров’я людей. Напередодні свята журналістка газети «Вперед» зустрілася з начальником 5-го Державного пожежно-рятувального загону Роздільнянського районного управління ГУ ДСНС в Одеській області Олександром РОМАНІЄМ, щоб розпитати про роботу служби, плани та досягнення.
На службі Олександр Михайлович з 2008 року. Закінчивши Львівський державний університет безпеки життєдіяльності, за на-правленням почав працювати у смт Іванівка Одеської області. Пройшовши довгий шлях по кар’єрній стежці, з 2021 року призначений на посаду начальника 5-го Державного пожежно-рятувального загону, який знаходиться в оперативному підпорядкуванні Роздільнянского районного управління. На сьогоднішній день загін налічує три підрозділи: Роздільнянський, Великомихайлівський та Захарівський. Загальна кількість особового складу складає майже сто осіб.
– Як змінилась робота рятівників з початку повномасштабного вторгнення російського окупанта на українську землю?
– Не можу сказати, що умови несення служби кардинально змінилися. Спочатку ми були переведені у режим посиленого реагування. Дякувати Богу, у нас більш-менш спокійна ситуація, і невдовзі повернулись до звичного режиму роботи.
Водночас, особовий склад завжди на телефоні і у разі виникнення критичної ситуації мають прибути до підрозділу за лічені хвилини, аби оперативно відреагувати. Зокрема, наш загін залучав -ся до ліквідації пожежі, яка сталася на одному із сільгосппідприємств на території Роздільнянського району в результаті влучання ворожої ракети. Розбір завалів тривав три доби безперервно. Завдяки оперативному реагуванню та злагодженій роботі рятувальників вдалося врятувати чимало тварин.На щастя, жертв серед не населення не було. Наші працівники відпрацювали на відмінно.
– Наскільки забезпечений загін технічними засобами?
– Загін забезпечений усім необхідним. Задля цього неабияких зусиль докладає начальник районного управління, полковник Олександр Яровий, який, завдяки тісній співпраці з європейськими колегами-волонтерами, доукомплектовує та оновлюється гараж рятувальників сучасною технікою. Так, з початку війни в країні вдалося отримати 9 автомобілів нового зразка. Вони універсальні і укомплектовані всім необхідним, зокрема: бензопили, електричні генератори, мотопомпи тощо. Їх можна використовувати під час різних надзвичайних ситуаціях: пожеж, підтоплення, знеструмлення чи ДТП.
Наявність цих авто дає змогу оперативніше реагувати на ситуації. В літню пору бувало, що отримували й по 9 викликів за день. І зрозуміло, що одне пожежне відділення не в змозі відреагувати на усі дев’ять надзвичайних ситуацій. У таких випадках залучаємо резервний караул, який паралельно здійснює виїзд на іншому авто. Тобто, у разі необхідності можемо задіяти усі чотири підрозділи на пожежних автомобілях, які зможуть ліквідовувати надзвичайні ситуації не лише в межах району, а й бути залученими до інших населених пунктів.
– Чи вистачає професійних кадрів для забезпечення якісної роботи?
– Хочу відзначити, що у нашому загоні майже 80 % від загальної кіль-кості працівників служать більше десяти років, мають величезний досвід та радо діляться ним з новими кадрами. Рятувальник – це не край того, що може досягнути людина на цій посаді. Професія передбачає досить прогресивне кар’єрне зростання. Ми надаємо змогу кожному навчатися, отримувати вищу освіту, звання і, як результат, можливість займати керівні посади. Головне – навчання та бажання працювати, і всі двері перед вами відкриті.
– Як підвищуєте рівень підготовки працівників?
– Особовий склад пожежно-рятувального за-гону регулярно проходить навчання, підвищує рівень кваліфікації та навичок. Варто відзначити, що робота рятувальників не обмежується лише гасінням пожеж. Доводиться виїжджати й на ДТП, або пожежі, де є загиблі. Інколи надавати першу домедичну допомогу. Відверто кажучи, кадри бувають вражаючі… Тому наші рятувальники мають перенести будь-яку ситуацію стійко. Ось чому, окрім сміливості, фізичної сили та знань, одним із найважливіших факторів підготовки кадрів є психологічна стійкість. А ще вміння залишити пережите на роботі та переключатися на позитив, повертаючись додому. Тому рівень психологічної підготовки є ключовим аспектом при влаштуванні на службу.
– Наразі по громадах Роздільнянського району активно створюються та вже працюють місцеві пожежні ко-манди (МПК). Наскільки дієвою є їх наявність, чи відчуваєте допомогу?
– Відповідно до Кодексу цивільного захисту, пожежний підрозділ має реагувати на надзвичайні ситуації в межах 15-кілометрової зони. Але, враховуючи географічну особливість нашого регіону, ми розуміємо, що це неможливо. І тут нам на допомогу приходять місцеві пожежні команди.
Ось, наприклад, загоряння сухої трави сталося у с. Бурдівка. Ми відправляємо туди підрозділ, їхати хвилин 40. У той же момент надходить виклик про пожежу у будинку в Роздільній. Нам потрібно зібрати або резервний караул, а це 10-15 хвилин, і відправити на гасіння пожежі, або повертати караул, який направився до Бурдівки. І це займає багато часу. А для рятувальника час – це головне. І тут на допомогу приходять місцеві пожежні команди, які можуть перекривати до 80 % пожеж в екосистемі. Це значно полегшує нашу роботу та дає змогу оперативно реагувати на ситуацію, зменшуючи, таким чином, понесені втрати. Крім того, на відміну від МПК, рятувальники загону – професіонали та мають більший спектр надання допомоги, зокрема: ми можемо зайти в задимлене приміщення, підключаючи апарати захисту органів дихання, ми працюємо з гідро- та пневмоінструментами тощо. А місцевим пожежним командам не потрібно стільки підготовки та знань, щоб ліквідовувати пожежі в екосистемі. Водночас, рятівники МПК проходять навчання, інструктажі, бойову підготовку. Допомога від створених МПК по району вже показала свій позитивний результат та дуже відчутна.
– Чи є серед рятівників свої прикмети чи ритуали на початку робочого дня чи чергового виклику?
– Мабуть у кожного підрозділу є свої ритуали. Із загальних, скажімо, «забобонів» – не можна чистити взуття після того, як заступив на бойове чергування, адже це прикмета до того, що обов’язково буде пожежа. Ми ніколи не говоримо «до побачення», «на добраніч», замість цього промовляємо: «Бажаємо сухих рукавів». Можливо, це збіг обставин, можливо – ні, воно нам не шкодить, і не допомагає, але ми в це віримо.
Читайте також: Урочистості з нагоди Дня рятівника
– І наостанок, що б Ви побажали представникам цієї професії у переддень свята?
– Бажаю усім українцям Перемоги, мирного неба над головою, а своїм колегам зичу здоров’я, добробуту в родинах, сил та енергії для подальших успіхів у нашій небезпечній та відповідальній праці. Бережіть рідних і не будьте байдужими до інших людей!
Бесіду вела Наталія БУКОВСЬКА
