19 серпня, в день Преображення Господнього або Яблучний Спас, відзначають  День пасічника України. Це свято покликане допомогти привернути широку увагу до  ролі бджіл у підтримці здоров’я людини і планети та до численних загроз, з якими бджоли стикаються в наші дні.

У світі налічується 48 типів бджолиних сімей, при цьому кожна сьома тонна світового меду — українська. На пасіках країни сьогодні «працює» близько п’яти мільйонів бджолиних сімей.

У Роздільнянській територіальній громаді створена та функціонує спілка бджолярів, яку очолює Анастасія Булахевич. До її складу входить більше  50 пасічників, а в усіх категоріях господарств утримується понад 800  бджолосімей.

Для попередження випадків масового отруєння бджіл отрутохімікатами працює механізм взаємодії пасічників з аграріями. У весняно­літній період під час обробки сільськогосподарських угідь пестицидами товаровиробники попереджають власників пасік, а ті, в свою чергу, закривають вулики, щоб бджоли не вилітали (для цього створена спеціальна група у вайбері). Водночас, не всі пасічники громади входять до спілки та роблять символічні внески для підтримки організації, а от послугами користуються.

Віталій Писаревський, начальник ЦНАПу, який входить до комісії з питань бджільництва, попередження та встановлення факту отруєння бджіл засобами захисту рослин на території Роздільнянської громади, зголосився провести нашу кореспондентку пасіками місцевих бджолярів, про що детальніше читайте в матеріалі.

Будні роздільнянських пасічників

Зазвичай ми звикли чути прислів’я «Хвала рукам, що пахнуть хлібом» на знак подяки працівникам сільського господарства. А от серед роздільнянських бджолярів вже стало традицією вітатися словами «Хвала рукам, що пахнуть медом», адже цілющі властивості продукції, яка отримується в результаті бджільництва, неоціненна.

Олександр ЮРОВСЬКИЙ: «Вони по крапельці носять пилок, а ти потім відрами мед викачуєш і людей пригощаєш»

Першим пасічником, до якого ми завітали, був Олександр Юровський, у якого в господарстві налічується 30 бджолосімей.

­ – Бджільництвом займаюсь 11 років. Просто зацікавило це ремесло, адже й брат займався, і товариші, думай ­ дай спробую й собі. А потім як затягнуло, так затягнуло. Починав з двох сімей, поступово збільшував кількість, а згодом ще й брат передав свою пасіку, бо змушений був переїхати в інше місто. Бджілки трудяться, їм треба лише допомогти. Вони по крапельці носять пилок, а ти потім відрами мед викачуєш і людей пригощаєш. Наші фермери теж працюють, засівають поля соняшником, коріандром, рапсом, тож бджілкам є робота, ­ відзначив мій співрозмовник.

Для того, щоб допомогти бджілці, коли вона розмножується, або коли йде прокачка меду (а це у період з серпня по вересень), пан Олександр навідується на свою пасіку через день, а то і щодня, в інший період ­ раз на тиждень.

­ Навіть, якщо і не треба їхати на пасіку, все одно тягне сюди, тут і спокійнішим, і здоровішим стаєш, ­ ділиться Олександр.

На території пасіки чоловік облаштував куточок відпочинку ­ альтанку, де частенько збирається вся родина, особливо полюбляють приїжджати на дідусеву пасіку онуки.

Віталій КІФОРУК ­ бджоляр у третьому поколінні

Наступною локацією під час об’їзду пасік роздільнянських бджолярів стало господарство Віталія. Почав він займатися цим ремеслом ще на початку 80­х років разом із батьком.

­ Допомагав батькові з першого дня облаштування пасіки. Мені дуже подобалось заглядати у вулики, спостерігати, як там бджілки працюють. Згодом батько мені виділив 10 сімей, і я займаюся ними окремо, ­ відзначив Віталій.

Насправді бджільництвом у цій сім’ї займається вже не одне покоління. Ще у 1947 році бабуся з дідусем Віталія, переїхавши з Вінницької області до Роздільнянської громади, оселились неподалік від теперішньої пасіки Віталія та його батька. Дідусь займався бджолами, розвів пасіку, що неабияк допомагало утримувати родину у ті складні часи. Мед міняли на картоплю, м’ясо, молоко, бринзу тощо. Потім він передав це ремесло батькові Віталія, а той – Віталію. Так і склалася сімейна традиція мати справу із бджолами.

Наразі на пасіці налічується вже 50 сімей, йому допомагає вже його син, хоча й боїться бджіл. Віталій робить настоянку з воскової молі та настоянку з прополісу. Ефективність даних препаратів доведена часом та на особистій практиці, про що з нами поділився Віталій:

«Коли у школі масово хворіли діти, хвороба не оминала й нашого сина. Так тривало років зо два. А потім, починаючи з третього класу, дружина почала давати синові одну ложку настоянки воскової молі. За всю зиму він не захворів жодного разу. Тож вже багато років поспіль я і моя родина приймаємо цей продукт і не хворіємо, хоча вірусів навколо чимало».

Мобільна пасіка Віталія ПИСАРЕВСЬКОГО

Бджільництвом Віталій почав займатися у 2004 році, отримавши пасіку у спадок від свого дідуся Петра Шерпула. Наразі у господарстві налічується 22 бджолосім’ї. Відповідально охороняє територію навколо корисних комах місцевий пес за кличкою Кузя, який і зустрів нас на пасіці. А бджілки­трудівниці не полишають своєї справи, зносячи пилок до своїх домівок.

– Завдяки підтримці та слушним порадам фахівців бджолиної справи з багатим досвідом, таких як Леонід Долгий, Микола Ковальов, Віктор Казільчук, швидко вдалося опанувати це ремесло. Пізніше, з 2010 року, почав кочувати з товаришами ­ Романом Миндрою та Олександром Олексієнком, а з початком повномасштабного вторгнення в Україну рашистів я вже сам кочую, -­ відзначив Віталій.

Робота усіх бджолярів однаково копітка та відповідальна. Пасіка Віталія вирізняється від попередніх, де ми побували, тим, що вона мобільна, а це дає змогу змінювати місце дислокації, підлаштовуючись під засіяні корисними для бджіл культурами поля. Таким чином, можна зібрати більше меду. Однак не всі пасічники кочують з вуликами з місця на місце, а облаштовують собі стаціонарні місця розташування.

На території пасіки Віталія є ще й кімната релаксації, де під ліжком знаходиться вулик з бджолами, які на відстані 50­-60 сантиметрів створюють відповідне біополе, що позитивно впливає на людський організм. Науково цей вид альтернативної медицини називають «апітерапія» ­ повне перезавантаження організму під час сну на бджолах. Його використовують для лікування та профілактики різних захворювань. Під час сну в апібудиночку відвідувач водночас приймає лікувальну інгаляцію, вдихаючи аромати воску, прополісу, меду та рослин. А постійне дзижчання бджіл розслабляє нервову систему, врівноважує психіку та відновлює здорове біополе. Як і вулики, апібудиночок – мобільний, що дає змогу змінювати місце дислокації разом із пасікою.

Подорожуючи пасіками місцевих бджолярів, весь цей час з нами був ще один шанувальник цього ремесла Валентин Лащенов. Його пасіка розташована біля власного будинку і перевагу Валентин віддає розплідненню маток. Для цього закуповує матеріал за кордоном, проводить тестування. Наразі займається цим для збільшення власних бджолосімей.

Поки ми проводили екскурс пасікою, гостинні бджолярі, в особі Дмитра Дудніченка, вже приготували різноманітні смаколики і, звісно ж, як тут без меду. Потім пішов сильний дощ, а нам треба було якось добратися до асфальтованої дороги, адже пасіка розташована в одній із лісосмуг Новоукраїнського старостату. Як зазначили мої співрозмовники, таке трапляється часто. Тож того дня довелося особисто відчути, яке воно життя та будні пасічників.

P.S. Нам все ж таки вдалося вибратися з ґрунтової дороги за допомогою «Ниви», яку викликали на підмогу. Всі мали змогу не лише отримати сеанс апітерапії, а й прийняти грязьові ванни. Але це вже зовсім інша історія…

 

Наталія БУКОВСЬКА