Шляхом свободи і гідності

До своєї незалежності Україна йшла довгим, тяжким і жертовним шляхом. На цьому шляху були Київська Русь, Козацька держава, возз’єднання України з Росією, яке та трактувала як приєднання з усіма негативними для України наслідками, прогресивні соціальні перетворення УНР 1918-1920 років, кривавий похід військ Муравйова на Україну…

В основі української державності – століття боротьби наших предків, у якій формувалася ідея самостійності, втілена, передусім, в іменах наших світочів Тараса Шевченка та Івана Франка, титанічна робота великих просвітителів, діячів культури й науки, котрі створювали гуманістичний потенціал нації, і в самій колективній душі українського народу, яка вперто противилася знеособленню, зберігаючи найцінніші якості своєї самобутності.

Незалежністю ми завдячуємо не лише тим, хто присвятив своє життя цій ідеї, а й тим, хто працював для України: вирощував хліб, добував вугілля, зводив житло, створював музику, розвивав науку. А найбільше завдячуємо українським матерям, які завжди знаходили сили виховувати своїх дітей у добрих традиціях.

Пропонуємо читачам поринути у минуле і згадати, як крок за кроком народжувалася і міцніла наша незалежна держава.

Отже, 24 серпня 1991 року Верховна Рада республіки проголосила Акт про незалежність України. Цей документ був підтверджений Всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року. Україна стала до розбудови своєї державності: почала створювати збройні сили, готувати власні гроші, затвердила свій гімн, герб і прапор.

10 січня 1994 року Україна перша у світі відмовилася від ядерної зброї. Зараз це рішення часто критикують. Але тоді гарантії безпеки нам надали Росія, США, Великобританія, Франція та Китай. На початку 90-х була надія, що позбувшись економічного визиску Москви республіка забезпечить своїм громадянам добробут. Але перші роки незалежності принесли розчарування. Рівень життя стрімко падав. Інфляція набирала обертів. Повсюди зупинялися підприємства, зростали ціни буквально на всі товари. Результатом стало масове зубожіння людей.

Народ вперше почув про приватизаційні ваучери, отримавши який кожний міг стати власником однієї п’ятдесятидвомільйонної частини всенародного багатства. Один ваучер коштував 10 млн 50 тисяч крб. На жаль, уже до кінця року ці гроші перетворились у ніщо через стократну інфляцію.

Економічна криза 90-х була спричинена як об’єктивними, так і суб’єктивними факторами. Незалежна Україна успадкувала уламок економіки колишнього СРСР, який був неспроможним функціонувати самостійно. Лише третина виробничо-технологічних циклів брала початок і завершувалася в республіці. Крім того, українська економіка цілковито залежала від поставок енергоносіїв з Росії, і коли остання підняла ціни на нафту і газ до світових, це стало справжньою катастрофою в Україні. Але ці об’єктивні обставини не мали б таких негативних наслідків, якби в Україні відбувся б рішучий перехід до ринкової економіки. З цим забарилися та й наробили інших помилок.

На подолання тих негараздів знадобилося п’ять років.

До середини 1996 року було досягнуто стабілізація курсу купоно-карбованця до іноземних валют, призупинено спад виробництва. Влада вирішила, що настав вдалий момент для введення стабільної національної валюти – гривні, перші зразки якої виготовили в Канаді. Розпочатися грошова реформа.

Наступний рік був сприйнятий багатьма як тиха гавань після жорстоких штормів відкритого моря. Це був перший рік справжньої стабільності валюти: і на початку, і наприкінці року офіційний курс долара складав близько 1,9 грн. Ціни не росли, ще й потроху знижувались. Сьогодні деякі тодішні ціни здаються смішними: 2-літрова пляшка “Кока-коли” – 2,3 грн, “Снікерс” – 75 коп.; мило – 60 коп., зубна паста – близько 2 грн; пара утепленого взуття: для школяра – 25 грн, для чоловіків – 65 грн, для жінок – 80 грн; вітчизняні меблі: стінка – 700 грн, кухня – 350 грн; один літр бензину А 93 – 60 коп.

Почало відновлюватися виробництво, зокрема взуттєве та меблеве.

28 червня 1996 року Україна отримала Конституцію, за якою живе й досі.

29 березня 1998 року відбулися вибори до Верховної Ради – перші в історії країни, коли частина депутатів (половина) обиралась за партійними списками з прохідним бар’єром 4 %. Інша половина депутатів, як і раніше, обиралась по мажоритарних округах.

На межі двох тисячоліть  мобільні оператори України взялися  за завоювання масового клієнта. Раніше мобільник вважався скоріше атрибутом забезпеченої людини, до початку року в Україні нараховувалось близько 150 тис. абонентів стільникового зв’язку – дуже скромно для країни з майже 50-мільйонним населенням.

АТ “Черкаський автобус” розпочало виробництво автобуса малого класу “Богдан”, який невдовзі заповнив наші вулиці.

30 грудня 1999 року Конституційний суд України визнав смертну кару такою, що протирічить нашому Основному закону. До того діяв мораторій на її застосування.

У березні 2000 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову про припинення експлуатації Чорнобильської АЕС.

24 вересня того ж року було введено 12-бальну систему оцінювання знань.

Розпочалося масове присвоєння громадянам особистого ідентифікаційного коду.

Минуло 13 літ від кульмінаційного етапу мирної національно-демократичної революції в Україні, який охопив події серпня – грудня 1991 року, як у державі виникла друга революція – «Помаранчева». Вона засвідчила, що український народ вже не потерпить несправедливості. А поштовхом до неї стали вибори Президента України.

Тоді у першому турі з мінімальною перевагою переміг Віктор Ющенко – 39,87 % проти 39,32 % – за Віктора Януковича. Офіційно оголошені ЦВК результати другого туру показали перемогу Віктора Януковича – 49,42 % против 46,69 %. Фальсифікація викликала масовий протест, внаслідок якого відбулося повторене голосування. Воно принесло перемогу Віктору Ющенку, який і став третім Президентом України.

Перед цим Президентами були Леонід Кравчк та Леонід Кучма.

Четвертий Президент України Віктор Янукович кардинально змінив політику держави, підкоривши її інтересам Кремля. Ще одна українська революція – Революція Гідності – змусила його з ганьбою втекти до Росії. А потім на Україну обрушилася війна. Проросійські та російські сили захопили Крим і зараз воюють на Донбасі.

Поміж тим відбулися події, про які тут теж варто згадати.

Олімпіада в Пекині 2008 року принесла Україні медальний рекорд – 7 золотих, а всього 27 нагород.

У лютому 2009-го закінчився судовий процес стосовно визначення морського українсько-румунського кордону в районі острова Зміїний. Рішення Гаазького суду було не на нашу користь – в України відібрали декілька десятків кілометрів морського шельфу з великими запасами нафти і газу…

Головною подією 2011 року була пенсійна реформа, а 2012 року – чемпіонат Європи з футболу, який відбувся в Україні та Польщі. У 2015 році Президент України Петро Порошенко підписав Указа «Про стратегію сталого розвитку «Україна – 2020». Цей документ має на меті досягнення європейських стандартів життя та гідного місця України у світі.

«Стратегія – 2020» включає в себе 62 реформи. Як першочергові, визначені реформа системи національної безпеки та оборони, оновлення влади та антикорупційна реформа, судова та реформа правоохоронної системи, децентралізація та інші. Вони вже розпочалися і тривають.

Будемо сподіватися, що вони приведуть до кращої якості життя, міцніше поєднають суспільство, додадуть імпульсу до його прогресивного розвтитку.

А для всіх нас лишається актуальним Сосюрин заповіт:

Любіть Україну, як сонце, любіть,

як вітер, і трави, і води…

В годину щасливу і в радості мить,

любіть у годину негоди.

Залиште свій коментар