І знову сумна звістка прийшла в Роздільнянську громаду – жорстока війна з російським окупантом забрала життя нашого земляка – жителя м. Роздільна
Миколи Захарченка
Минулої неділі роздільнянці попрощалися зі старшим військовим медиком Миколою Захарченком. Він загинув на Луганщині, у м. Золоте, унаслідок артилерійського обстрілу російськими військами. Чоловіку було 39.
На війну Микола пішов ще у 2015 році, коли точилися бойові дії на сході нашої держави. З дня повномасштабного вторгнення росії він перебував на бойовій позиції як старший бойовий медик мінометної батареї. Під час чергового штурму окупанта, пішла піхота противника, мінометний розрахунок приготувався дати відсіч. У цей час, у бліндаж, де знаходились хлопці, серед яких був і Микола, прилетів ворожий снаряд. Микола Захарченко загинув 13 травня. У нього залишилась матір, брат та дві сестри.
На колінах з квітами та прапорами зустрічали земляка місцеві. У рідному дворі Миколи попрощатися з воїном прийшли родичі, друзі, знайомі, військові, керівництво та небайдужі роздільнянці. За військовими звичаями труну накрили синьо-жовтим стягом. А священнослужителі провели поминальну панахиду за загиблим.
Рідний брат Миколи, Віталій виголосив промову під час прощання:
«Вибачте, роздільнянці, що я не привіз брата додому живим. Але я хочу, щоб ви усі знали: хлопець до останньої хвилини думав за Україну, хлопець до останньої хвилини воював за Україну. За два місяці агресії ми не відходили ні на крок від позицій. Ми знаходились в Луганській області, в м. Золоте. Для всіх війна почалася 24 лютого, для нас 22. Ми з братом жили на одній позиції, два місяці спали поруч, перебували поруч, воювали поруч. Ми мріяли повернутися додому. На все воля Божа, повернулись додому, брате. Останнім часом брат казав такі слова: «Ти уявляєш скільки горя принесла українцям одна людина…». Я думаю, ви всі розумієте про кого йде мова. Тисячі синів України гинуть. Я впевнений, що ми вистоїмо. Ми вистоїмо нашу свободу і незалежність, ми вистоїмо нашу територіальну цілісність. Україна була, є і буде. Я маю надію, що ми повернемо і Крим і Донбас. Бо недаремно воювали і воюють наші хлопці, гинули і зараз гинуть. Я прошу, щоб ви пам’ятали наших захисників, які віддали своє життя за Україну. Я маю надію, що всі зрозуміли, що для нас означає росія. Якщо хтось бажає там жити, не тяжко зібрати речі і переїхати туди. У кого не вистачає грошей на білет, я куплю квиток до росії. Але Україну ми не віддамо. За те ми живемо, за те гинуть наші хлопці. Слава Україні! Героям Слава! Слава нації! Смерть ворогам! Україна понад усе!»
Вулицями міста пройшла жалобна церемонія прощання із загиблим Героєм. Слова подяки і шани нашому захиснику та співчуття рідним висловив Роздільнянський міський голова Валерій Шовкалюк, голова ГО «Громада Роздільнянщини» Володимир Василенко. Поховали Миколу Захарченка на місцевому кладовищі, проводжаючи бійця за Свободу залпами від пострілів військових, Державним Гімном України та вигуками присутніх: «Герої не вмирають! Слава Герою!».
Світла пам’ять Миколі. У наших серцях він назавжди залишиться Героєм, справжнім патріотом і захисником рідної землі.
