Про Єгорівський СТОВ «ІВА», космос і здорові амбіції

ІТ-технології – не мода, а необхідність   

Насамперед, що таке інформаційні технології (ІТ), якими нині широко користуються в усьому світі. Це сукупність методів і засобів, що використовуються для збирання, зберігання, обробки і поширення інформації. Оскільки цей комплекс виконується з допомогою комп’ютерної техніки, під ІТ зазвичай розуміють комп’ютерні технології.

Прийшли вони й в аграрний комплекс України. На Одещині одними з перших їх почали використовувати працівники СТОВ «ІВА», центральна садиба якого розташована у селі Єгорівка.

– У нас комбайни наймані, – розповів співзасновник товариства Артем Табалов. – Для віддаленого контролю за ними скористалися послугами української компанії «Smartland». Комбайни обладнали спеціальними приладами – трекерами, які мають зв’язок із супутниковою моніторинговою системою GPS. По каналах мобільного зв’язку на сервер в Інтернеті отримали вичерпні дані про переміщення техніки, її швидкість, витрати пального… Це дало можливість оперативно коригувати ті чи інші відхилення. Скажімо, якщо комбайн перевищує задану швидкість, то одразу телефонуємо комбайнеру і цікавимося: «Чому у вас швидкість 12 кілометрів за годину, а не встановлена 8?» Нова технологія не просто дисциплінує підрядників, а сприяє використовувати техніку в найоптимальніший спосіб. Спеціалісти стверджують, що ця система при широкому застосуванні підвищує якість і ефективність роботи транспортних засобів у середньому на 20 – 25 відсотків і знижує витрати на пальне.

Ще більшу користь в “ІВІ” планують отримати  від співробітництва з іншою  українською компанією – «Agri Eye», яке стосується впровадження точного землеробства. Суть його полягає в тому, що поля, особливо великі, мають неоднорідні ґрунти, вологу та інші параметри і в ідеалі вимагають диференційованого підходу до кожного окремого квадрата землі.

Використовуючи супутникову технологію, можна отримати знімок поля, зроблений у різних діапазонах, у тому числі й невидимих для людського ока, який  точно вкаже на слабкі місця. Після обробки даних виробляються рекомендації щодо засіву, підживлення, хімзахисту кожної окремої точки, а не суцільного масиву загалом. Це дозволяє знизити  собівартість, ефективніше використати ресурси, поліпшити врожайність. За деякими розрахунками, використовуючи цю технологію, можна досягти економії добрив до 30, а хімікатів – до 15 відсотків і значно підвищити врожайність.

За точним землеробством велике майбутнє. Як прогнозують вчені, до 2050 року населення Землі перевищить дев’ять мільярдів, а споживання продукції зросте на 70 відсотків. Задовольнити такий попит без інноваційних змін в агросекторі неможливо. Тому нині ними широко переймаються в усьому світі, на всіх континентах. Шкода, що в Україні цей процес іде повільно. Багато агрономів по-старинці вважають, що і так виросте.

– Отже, агроному сьогодні слід  володіти не лише фаховими знаннями, але й бути обізнаним у сфері інформаційних технологій? – цікавлюсь в Артема Сергійовича.

– Так, – погоджується він. – ІТ-технології – не данина моді, а необхідність.

Артем Табалов – людина молода, яка має широкий світогляд і володіє сучасними методами господарювання. Кілька разів на рік він відвідує Польщу, де поглиблює свої знання і знайомиться з новинками в аграрній галузі. Має й амбітні плани обміну досвідом з польськими  фермерами.

Що експортувати до Європи? 

– Звичайно, – говорить підприємець, – найкраще було б експортувати до Європи свою продукцію. Але над цим питанням ще треба попрацювати. Недавно мені довелося побувати на одній із зустрічей у Торговельною-промисловій палаті України, на якій компетентна людина дохідливо пояснила, що сьогодні з усіх можливих моделей бізнесу найдоцільніше відправляти на експорт екологічно чисту продукцію. Це непростий шлях. Ставши на нього, треба відмовитися від хімічних засобів захисту рослин та підживлення, що створює великі ризики спаду врожайності. Але це ще не все. Слід сертифікувати продукцію на відповідність високим стандартам, що включає її ретельний аналіз, пробу ґрунтів тощо. А з другого боку на органічну продукцію і ціни високі і в Європі вона користується особливим попитом.

Відрадно, що така перспектива в «ІВІ» є. На  відміну від багатьох інших господарств тут мають ферму і утримують  700 корів. Про молочний напрям розвитку скажемо далі, а тут  підкреслимо, що у господарстві достатньо органіки, яка має посприяти  у виробництві екологічно чистої продукції.

У структурі “ІВИ” рослинництво посідало і посідає одне з ключових місць. Для якісного виконання польових робіт і впровадження сучасних технологій тут переозброюють парк техніки. Як правило, купують її за кордоном, бо вітчизняна за своїми характеристиками, на жаль, гірша. Отож у господарстві віддали перевагу французькому трактору, німецькій бороні, американському обприскувачу… Це поєднання потужності, сили, вдалих конструктивних рішень і сучасної ергономічності.

Стратегія – переробка   

В «ІВІ» цілком резонно сподіваються, що рослинництво дасть той обсяг ресурсів, які дозволять розвинути інші галузі, зокрема, виробництво молока. Це одне з небагатьох підприємств, яке вселяє віру в те, що тваринництво в Україні все ж відродиться. Тут поліпшили генетику поголів’я, роблять ставку на догляд за коровами, на їх комфортне утримання. У планах – створення сучасного доїльного залу.

Але незважаючи на потенціал галузі,  є чималий вузол проблем, які прийшла пора розв’язати, – каже Артем Табалов. – Коли поглянути на весь ланцюжок добавленої вартості, то легко помітити, що її левова частка дістається заводам і супермаркетам, а ось ферми, де, власне, й виробляється молоко, отримують з того лише дещицю. Це несправедливо.  Тут цілий рік вирощуй трави, заготовляй силос, сінаж, доглядай тварин, дбай про санітарію і так далі, а там швиденько переробили і продали… Я вже не кажу про кадрову проблему. Нині всі хочуть бути юристами, економістами, міжнародниками. А ось знайти тямущого завідувача ферми дуже складно. У зв’язку з руйнацією ферм порозбігалися по інших роботах доярки… У цій ситуації бачимо вихід у запозиченні європейського досвіду, де на перший план виходить приватний виробник. Наша стратегія – переробка. Плануємо організувати пастеризацію молока, виготовляти масло, йогурт… До речі, у нас вже діє цех з виробництва пшеничної і перлової круп, колотого гороху, лінія смаженого соняшникового насіння. І це лише початок.

Із заповідей Ейнштейна нащадкам

Команду єгорівських аграріїв можна назвати благородними експериментаторами, які мають чітко окреслену мету і роблять продумані кроки для її досягнення.

Сьогодні, певно, немає людини, яка б не знала, що Україна посідає третє місце у світі (після Китаю і США) з експорту меду. Долучитися до цього виробництва вирішили і в Єгорівці. Поки що  поставили 20 вуликів. Вчаться, напрацьовують методику. Якщо все піде добре, розширять пасіку. А поряд засіють ділянку багаторічними травами.

Цікавлюсь у співрозмовника, якої він думки про раптову масову потраву бджіл в Україні цього року.

Ризики існують завжди, – говорить він. – Але в тому й полягає мистецтво господарювання, щоб  по можливості їм запобігати. У випадку із загибеллю бджіл, то тут все зрозуміло. Призвідники біди – окремі фермери, які в гонитві за вигодою використали несертифіковані високотоксичні препарати, застосувавши їх не вночі, як годиться, а вдень, коли бджола летить у поле. Вчиняючи диверсію, інакше розцінити їх дію важко, вони не усвідомлювали, що рубають сук, на якому сидять. Ще Альберт Ейнштейн  говорив: «Бережіть бджолу, бо через чотири роки, як вона загине, загине й людство». Не буде кому запилювати рослини, впадуть врожаї і виникне голод. До цих слів варто дослухатися всім. Невипадково у США, Канаді, Франції, Данії пасічників запрошують вивозити свої вулики в поле для опилення рослин і відповідно оплачують цю роботу. А в Євросоюзі нещодавно взагалі заборонили використовувати пестициди, що вбивають бджіл. В Україні пасічникам уповати на захист держави не доводиться, тож їм самим варто тісніше спілкуватися з навколишніми фермерами і досягти взаєморозуміння.

На Одещині вже є українська Венеція. Буде й українська Швейцарія?

До європейського досвіду господарники “ІВИ” намагаються прилучити й жителів села. Найперше — це збирання вторинної сировини: скла, пластику, паперу. Для цього поставили відповідні контейнери.

Шлях до кращого починається з перших, хай і маленьких, кроків. Люди, переконаний Артем Табалов,  мають усвідомити, що ніхто не приїде і не забезпечить їм те “краще”. Немає чужих дерев, чужих клумб чи алей. Це з їх впорядкування виростає привабливість села. Ми вступили в такий період суспільного розвитку, коли на перший план виходять саме самоврядні функції. Отже, треба брати відповідальність за все, що робиш на землі.

Будь-який процес починається  з мрії. Інколи навіть шалених.  Як, наприклад, перетворити Єгорівку на лижний курорт з комфортабельними дорогами і європейським сервісом. Хочеться повторити слова народного депутата Олександра Пресмана, сказані на минулій урочистості з нагоди Дня працівників сільського господарства: «На Одещині вже є українська Венеція. Це місто Вилкове. А село Єгорівка має всі шанси стати українською Швейцарією. Табалови слів на вітер не кидають».

 ***

Тут варто згадати добрим словом попереднього керівника «ІВИ» І.В. Злого, який багато зробив для розвитку господарства і села. Як показує дійсність, його справа – у надійних руках.

Валентин ЩЕГЛЕНКО.

 

Залиште свій коментар