Плата за землю (земельний податок) – це податок, що справляється з юридичних і фізичних осіб за використання земельних ділянок. Плата за землю входить до складу податку на майно. Платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Платники земельного податку, об’єкт оподаткування, база нарахування
| Платники земельного податку (ст. 269 ПКУ) | Об’єкт оподаткування | База нарахування |
| власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); | земельні частки (паї), які перебувають у власності та земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні | нормативна грошова оцінка землі з урахуванням коефіцієнта індексації, а також площа ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено* |
| землекористувачі | ||
| Особливості справляння податку госпсуб’єктами, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються гл. 1 р. XIV ПКУ Плата за землю (роз’яснює ДФСУ) >>> | ||
Визначення ставки податку
Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об’єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою КМУ.
Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (пп. 12.3.4 ПКУ).
У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об’єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов’язковими згідно з нормами ПКУ, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (пп. 12.3.5 ПКУ).
Відповідно до ст. 13 Закону «Про оцінку земель» встановлено обов’язкове проведення нормативнoї грошової оцінки земель. При цьому нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться (ст. 18 Закону): розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення — не рідше ніж 1 раз на 5-7 р.; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільгосппризначення — не рідше ніж 1 раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення — не рідше ніж 1 раз на 7-10 років.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юрособами, які є розробниками документації із землеустрою, відповідно до ЗУ «Про землеустрій». Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 % від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування — не більше 1% від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь — не менше 0,3 % та не більше 1 %від їх нормативної грошової оцінки (п. 274.1 ПКУ).
Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, розташовані за межами населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 % від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по АРК або по області, а для сільськогосподарських угідь — не менше 0,3% та не більше 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по АРК або по області, а для лісових земель – не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області. (ст. 277 ПКУ).
Крім того, відповідно до ст. 289 ПКУ нормативна грошова оцінка земель підлягає індексації. Коефіцієнт індексації грошової оцінки земель, нa який індексується оцінка сільськогосподарських угiдь, земель населених пунктів тa іншиx земель несільськогосподарського призначення, розраховується відповідно до п. 289.2 ПКУ, станом на 1 січня поточного року. Цей коефіцієнт застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
Пільги щодо сплати земельного податку
| Від сплати податку звільняються | |
| Фізосoби (згідно з ст. 281 ПКУ)* | інваліди першої і другої групи |
| фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років | |
| пенсіонери (за віком) | |
| ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» | |
| фізособи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи | |
| Юрособи (згідно з ст. 282 ПКУ) | санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів |
| громадські організації інвалідів України, підприємства та організації, які засновані громадськими організаціями інвалідів та спілками громадських організацій інвалідів і є їх повною власністю, де протягом попереднього календарного місяця кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці** | |
| бази олімпійської та паралімпійської підготовки, перелік яких затверджується КМУ | |
| дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форми власності і джерел фінансування, заклади культури, науки (крім національних та державних дендрологічних парків), освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів | |
| * Звільнення від сплати податку за земельні ділянки поширюється на 1 земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм: для ведення особистого селянського господарства — у розмірі не більш як2 га; для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах — не більш як 0,25 га, в селищах — не більш як 0,15 га, в містах — не більш як 0,10 га;для індивідуального дачного будівництва — не більш як 0,10 га;для будівництва індивідуальних гаражів — не більш як 0,01 га;для ведення садівництва — не більш як 0,12 гектара. Від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи. ** Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності дозволу на право користування такою пільгою, який надається уповноваженим органом відповідно до ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». У разі порушення вимог цієї норми зазначені громадські організації інвалідів, їх підприємства та організації зобов’язані сплатити суми податку за відповідний період, проіндексовані з урахуванням інфляції, а також штрафні санкції згідно із законодавством. | |
Порядок обчислення плати за землю (згідно з ст. 286 ПКУ)
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому КМУ.
Платники за землю (крім фізосіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Замість цієї декларації платник має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.
За ново відведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.
У разі зміни протягом року об’єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни. Нарахування фізособам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року ППР про внесення податку.
У разі переходу права власності на ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником — починаючи з місяця, в якому він набув право власності.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає ППР новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
За ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб (п. 286.6 ПКУ):
1) у рівних частинах — якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
2) пропорційно належній частці кожної особи — якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;
3) пропорційно належній частці кожної особи — якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
Юрособа зменшує податкові зобов’язання із земельного податку на суму пільг, які надаються фізичним особам відповідно до п. 281.1 ПКУ за земельні ділянки, що знаходяться у їх власності або постійному користуванні входять до складу земельних ділянок такої юрособи.
Податковий період та строки сплати
Податковий (звітний) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв’язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців) (згідно з п. 285.2 ПКУ).
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (згідно з ст. 287 ПКУ). У разі припинення права власності або користування ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Облік фізосіб — платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцезнаходження земельної ділянки щороку до 1 травня.
Податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 к.д., що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Податкове зобов’язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у т.ч. за ново відведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 к.д., що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податок фізособами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
У разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).
Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Прес-служба Роздільнянської ДПІ Южненського управління ГУ ДФС в Одеській області.
