Ситуація щодо сибірської виразки у світі залишається неблагополучною. За останні 7 років у 86 країнах світу захворіло на цю хворобу близько 10 тис. тварин та майже 3,5 тис. людей. Найчастіше ця хвороба реєструвалась в країнах Азії, центральної та південної Африки та країнах пострадянського простору. В Україні випадки сибірки були зареєстровані у Харківській, Чернівецькій, Миколаївській та Черкаській областях.
На території Одеської області у жовтні 2018 року зареєстровано 5 випадків захворювання людей на сибірську виразку у мешканців с. Міняйлівка Саратського району. Усі захворілі брали участь у вимушеному забої та розділі хворих на сибірську виразку тварин (бичок і телиця, нещеплені проти сибірки). Причини зараження – порушення правил передзабійного ветеринарного огляду тварин, ветеринарної експертизи м’яса, нехтування засобів індивідуального захисту та недотримання правил особистої гігієни.
Що таке сибірська виразка
Сибірська виразка – гостре, особливо небезпечне інфекційне захворювання усіх видів сільськогосподарських, домашніх і диких тварин, а також людей. Сибірська виразка – бактеріологічна інфекція, яка викликана організмом бацили антракса. Ця бактерія формує спори, які можуть лежати тривалий час та не активізуватися у навколишньому середовищі, наприклад у грунті. Ці спори потребують сприятливого середовища для того, щоб прорости та спричинити інфекцію сибірської виразки. Спори також можуть знаходитися у шкірі, легенях чи кишковику.
Три різновиди сибірської виразки
Шкірна, найбільш розповсюджена форма, на яку хворіють 95% процентів від загального відсотку Ті люди, які обробляють мертвих тварин, наприклад скотобійники та кожум’яки, саме вони становлять велику групу ризику при розвитку шкірної форми сибірської виразки, яку ще називають хворобою Вулсолтера. Коли вироби тваринного походження типу вовни чи шкіри інфікованих тварин вступають у безпосередній контакт зі шкірою, саме тоді і активізується інфекція. Спочатку людина відчуває свербіж шкіри, потім починають з’являтися маленькі прищики, які нагадують укуси комах, і які також сверблять. Райони ураження шкіри – переважно це шкіра голови, передпліччя чи рук. Протягом 1-2 днів уражені ділянки шкіри набрякають і стають схожими на виразку, приблизно 1-3 сантиметра в діаметрі. Після 2-6 днів уражена ділянка шкіри починає чорніти, відмирати, що і є характерною ознакою шкірної форми сибірської виразки. Ця форма хвороби піддається лікуванню антибіотиками і смертельних випадків небагато. Легенева форма – дуже рідкісна. Легенева форма сибірської виразки спричиняється інфекцією, яка перебуває у горлі чи трахеї, а потім переміщається до легенів. Бактерії сибірської виразки виробляють токсини, які можуть проникнути у кров та спричинити розпад тканини, навіть крововилив у мозок. Перші симптоми легеневої сибірської виразки досить помірні та невизначені, і дуже схожі на симптоми грипу. Це втомленість, слабкість, температура, помірний кашель та біль у грудях. Якщо не звернутися за допомогою, то протягом наступних 2-6 днів ця помірна стадія переростає у серйозну задишку, проблеми з диханням, сепсисом та горловою кровотечею. Ця стадія захворювання призводить, як правило, до смерті. Кишкова – найрідкісніша форма сибірської виразки. Ця форма хвороби може бути спричинена споживанням зараженого м’яса чи, у дуже рідкісних випадках, харчовим отруєнням. Перші симптоми цієї форми – нудота, блювання, втрата апетиту та температура. З часом перебування у кишечнику інфекції сибірської виразки хворому стає дедалі гірше – біль у животі, блювота кров’ю та сильна діарея. Дуже часто кишкова сибірська виразка має летальний кінець.
Хто перебуває у групі ризику зараження на сибірську виразку
Сибірська виразка – “професійна хвороба”. На неї можуть захворіти люди, які працюють з тваринами та тваринними продуктами – кістки, вовна, шкіра, м’ясо, а також ветеринари. Вакцинація проти сибірської виразки може бути зроблена, але її варто робити тільки тим, хто знаходиться в групі ризику.
Враховуючи шляхи і чинники передачі збудника сибірської виразки, необхідно пам’ятати про небезпеку подвірного забою тварин без ветеринарного огляду, покупки м’яса і м’ясопродуктів на стихійних ринках, про можливість зараження через тваринну сировину, а також про необхідність термінового звернення за медичною допомогою у разі наявності перших ознак захворювання. Особлива увага сільських жителів має бути приділена місцям випасу тварин. Категорично забороняється випас на тих місцях, де раніше розташовувалися місця поховання загиблих тварин.
Олександр Польський,
Лікар-епідеміолог ВП Роздільнянський МРВЛД ДУ «ООЛЦ МОЗ України».
