ЗА часи незалежності країни неодноразовими були спроби змінити ситуацію в освітній галузі, однак реального покращення українці так і не побачили. Друга наразі чергова новина про реформування в галузі освіти, про що останнім часом велось чимало розмов та дискусій. Про основні зміни, які чекатимуть школи, та терміни їх реалізації розповіла начальник відділу освіти РДА Н.В. КРАСНОЖОН.
– За минулий рік вже відбулися зміни, зокрема, в початковій школі оновили програми. Також з наступного навчального року запроваджується 12-річна система навчання. Наскільки доцільне повернення до 12-річки?
– Проект законодавчого акта у разі його ухвалення в цілому запроваджує навчання учнів за програмами 12-річної повної загальної середньої освіти (для початкової та профільної середньої освіти – з 1 вересня 2018 року, для базової середньої освіти – з 1 вересня 2022 року).
Стосовно самого терміну навчання – 12 років – то тут думки неоднозначні. Шкільна освіта матиме три рівні: початкові класи – з 1 по 4, базова середня школа – 5-9 класи та профільна середня школа, яка передбачає навчання в ліцеї або закладах професійної освіти, – 10-12 класи. Зараз після 9-го класу за новими законами будуть проводитись ЗНО. 10, 11 та 12 класи – це буде вже профільна освіта. Учні самі обиратимуть предмети, які їм потрібні. Для цього школа повинна мати певний профіль, сучасні умови, фахівців, а також необхідну кількість учнів, яким потрібне вивчення цієї науки в подальшому. Як на мене – це правильно і так має бути. Такий термін навчання пояснюється тим, що в усіх європейських країнах мінімальна тривалість здобуття повної загальної середньої освіти становить від 12 до 14 років. Саме за цей час дитина зможе засвоїти усі необхідні знання та визначитися щодо майбутньої професії. Але для цього необхідно створити відповідні умови в навчальних закладах, чим наразі, враховуючи матеріально-технічне забезпечення, похвалитись не можемо.
Але все ж треба бачити, як це відбуватиметься на практиці, тільки тоді можна буде досконально знати – це буде краще, чи ні.
– Досить спірним є питання, в якому статусі після прийняття закону працюватимуть освітні заклади. Що можете сказати про це?
– Поки навчальним закладам пропонується обрати один із трьох статусів: бюджетна установа, неприбутковий заклад освіти та прибутковий заклад освіти. Школи зможуть самостійно формувати освітні програми, складати навчальні плани і програми з навчальних предметів, спрямовуючи навчальний процес на поглиблене вивчення певних наук, тобто 50 відсотків займатиме саме профільне навчання. Директор, у першу чергу, спрямовуватиме кошти на те, щоб створити умови для профільної науки.
Зараз жваво обговорюється можливість створення опорних шкіл. Це нова система якісної освіти для дітей, які навчаються у маленьких селах. У таких закладах створюються усі належні умови та повне матеріально-технічне забезпечення за рахунок коштів державного бюджету. Головне, що опорна школа, в першу чергу, – це дитиноцентризм. Тобто, в центрі стоїть дитина, яка повинна отримувати якісну освіту. Наразі розглядається можливість на базі Яковлівської ЗОШ створити опорну школу, зробивши філіями Марківську ЗОШ та Гаївський НВК. Адже останні не мають нормальних умов – їдальні, спортивної зали. Маємо проблеми з фізикою, хімією – немає ні препаратів, ні реактивів тощо, без яких якісне вивчення предметів неможливе. Однак є і переваги у цьому процесі. Якщо буде опорна школа, вона зможе забезпечити всім необхідним. Тут мають бути спеціальні гуртки, де дитина розвиватиметься, досконально вивчатиме той чи інший предмет. Тобто, за рахунок цього теж буде економія коштів – не потрібно буде добудовувати необхідні приміщення. Вже є непоодинокі приклади такого переходу по різних областях країни, які засвідчили позитивність цього процесу. Протягом року ми будемо проводити роз’яснювальну роботу з батьками. І, можливо, вже наступного року зробимо цей загальношкільний навчальний заклад опорною школою. Нам треба, перш за все, знайти порозуміння з людьми, донести до них, що ми не закриваємо маленькі школи, а лише знижуємо їх ступінь. Не кожен правильно розуміє цю інформацію. Ця система буде доцільною в світлі ще однієї реформи, яку проводить держава. Я маю на увазі об’єднання територіальних громад, яке є неминучим з 1 січня 2018 року.
– Як держава фінансуватиме школи?
– У новому законі йдеться, що школи будуть більш прозорими у фінансовому плані. Освітня субвенція буде йти тільки на заробітну плату вчителям. А всі інші витрати лягатимуть на плечі районного та місцевих бюджетів.
– У такому випадку, можливо, саме створення опорних шкіл розвантажить місцевий бюджет?
– Це, дійсно, обґрунтований аргумент, адже сенс створення опорних шкіл у тому, щоб розвантажити маленькі сільські школи, де чималі витрати йдуть на індивідуальне навчання. У нас дуже багато маленьких шкіл, зокрема, у Новоселівській 9-річці – 24-25 учнів, де на утримання одного учня в рік йде близько 30 тисяч гривень. У великих школах, які мають повне завантаження учнями, на одного учня витрачається набагато менша сума коштів, адже ті ж, наприклад, комунальні послуги діляться на усіх учнів.
– Якщо ми так масштабно все змінюємо в середній школі, то, відповідно, і фахівці, які працюватимуть у новій школі, повинні мати інший рівень підготовки. Чи вистачить кадрів?
– Кваліфікація сьогоднішнього вчителя – найбільший виклик для нас, адже змінюються підходи до підготовки вчителів. Це профільні курси, атестація на відповідність посаді тощо. В концепції нової української школи має бути і новий вчитель. Тепер вони матимуть можливість піти в іншу організацію, яка пропонує тренінг про інклюзивну освіту, чи сучасні методики викладання, а не тільки в інститут післядипломної освіти. Закон “Про освіту” у другому читанні гарантує вчителям вибір курсів підвищення кваліфікації. Проте, зараз в Україні відсутні установи, де можна таку послугу отримати.
– У рамках реформи зміни чекають і на керівництво шкіл – з’явиться ротація директорів. У нас нині є директори, які працюють на одній посаді по 40-50 років. Відтепер вони працюватимуть по дві каденції по шість років в одній школі. Чи доречна ця зміна?
– Багаторічний досвід свідчить, що найбільший порив змінювати щось у роботі є лише в перше десятиліття перебування на посаді директора, а потім ситуація стає стабільною, і ніхто не хоче робити якісь кроки.
Сьогодні в районі спостерігається проблема з кадрами. Замало молоді, більша частина педагогічного колективу – пенсійного віку. Часто вчителів поважного віку доводиться вмовляти йти на роботу, бо немає кому працювати. Також старші вчителі вже не мають бажання освоювати нові системи, нові технології. Тож, ми зацікавлені в молодих спеціалістах, але вони не мають бажання повертатися у село. І це великий мінус.
– Знову виникатимуть проблеми з підручниками за новим програмами тощо?
– У новий навчальний рік ми вступаємо за новими програмами, але підручники нові не друкуватимуться. Цей процес розпочнеться після того, як повністю оновиться державний стандарт. З цього року впроваджується новий стандарт для 9-х класів. З 2018-2019 навчального року планується розпочати навчання за новими держстандартами для 10-х класів. І, можливо, лише тоді вже почнеться друк нових підручників за новими програмами. Наступний рік – обов’язкове оновлення навчальної програми для початкових класів. Нам запропонували два проекти “Освітній простір” і “Нова українська школа”. Якщо говорити на прикладі Яковлівської школи, вона бере участь у першому проекті. Там діти початкової школи почнуть вчитися за новою програмою.
– За новими законопроектами фактично зменшується вплив відділу
освіти на навчальні заклади. Як здійснюватиметься контроль за ними?
– Так, контроль дещо зменшується, але законодавці пропонують створити інший орган, який здійснюватиме державний контроль та потребуватиме додаткового фінансування. Тому, поки що, не вбачаю особливої різниці між цими змінами. Але оцінювати це зарано, адже ми не знаємо, які матимуть повноваження, і за якими положеннями працюватимуть ці органи влади. Це лише проект. Зараз головні контролюючі функції залишаються за відділом
освіти, а це виконання базового компонента, державного стандарту.
– У законопроекті йдеться про залучення батьків до системи освіти. Яким чином це відбуватиметься, адже педагоги, перш ніж приступити до роботи, отримують відповідну кваліфікацію і, як на мене, кожен повинен займатися своєю справою?
– За новим законом батьки мають бути партнерами. Відтепер вони матимуть право доступу до методичних рекомендацій та робити зауваження у разі відступу викладачів від них під час навчального процесу. З одного боку добре, коли батьки цікавляться, якою є програма і можуть робити влучні зауваження. Водночас, вважаю, втручання батьків не завжди доцільним, адже вони не можуть бути компетентними в усіх питаннях викладання того чи іншого предмета.
Сьогоднішня реальність вимагає від людини безперервного вдосконалення і навчання, тому ці навички та вміння треба виробляти вже під час шкільного навчання. Пріоритетом нової школи має стати пропаганда навчання протягом усього життя та усвідомлення, що навчання не закінчується за шкільними стінами, а триває і в дорослому житті.
– Дякую за інтерв’ю.
Наш кор.
