З піснею по життю крокує наша землячка Галина Стратулат

5 листопада відзначила поважний ювілей відома на Роздільнянщині та за її межами жінка, керівниця народної хорової капели «Ветеран» Галина Романівна Стратулат.

Народилася вона у с. Калантаївка, де й закінчила середню школу. У 1966 році, маючи хист до співу, вступила до Одеського культосвітнього училища, яке закінчила за спеціальністю хормейстер. Вийшла заміж і за направленням поїхала на роботу в Калантаївський сільський клуб. А через пів року колишній начальник районного відділу культури Іван Архипович Чебаненко запропонував молодій дівчині посаду завідувачки методвідділу в районному Будинку культури. Роботи на той час було чимало, але молодятам «захотілося романтики», як зазначила пані Галина, і вони поїхали у Казахстан.

З теплотою згадує Галина Романівна ті роки, бо поруч були душевні люди, як одна велика дружня родина. Директор тамтешнього радгоспу виявився земляком (з Красних Окон). Він одразу запропонував Галині Романівні посаду директора Палацу культури, а також за додаткову плату вести гуртки хорового співу, вокальний та драматичний. І до сьогодні пані Галина підтримує зв’язок з деякими своїми колегами з Казахстану.

Два з половиною роки прожила родина Стратулат у Казахстані, але змушені були повернутися на Одещину, бо лікарі не наважилися приймати пологи у Галини, яка мала негативний резус фактор крові. У 1973 році народився син. Не сиділося в декретній відпустці молодій матусі. Тим більше, що знову Іван Архипович Чебаненко покликав на посаду директора у новозбудований Будинок культури. Згадує Галина Романівна, як аж у Київ їздила за меблями для нового культурного закладу Роздільної.

А згодом отримала завдання від секретаря райкому компартії Михайла Никифоровича Качуренка, яке поставила партія перед культпрацівниками – організувати у кожному лікувальному закладі хор. На допомогу прийшов тодішній «жіночий» лікар районної лікарні Василь Маркович Гордієнко, зібравши хор з 74­х медичних працівників. У чотири ряди на сцені вистроювалися хористи. Де тільки не побували з концертами учасники хору, основна частина яких були ветерани Другої світової війни.

Пропрацювавши 13 ро­ків директором Будинку культури, Галина Романівна стала керувати відділом обрядових послуг при ра­йонному Будинку побуту, куди запросив її колишній його директор Микола Афанасійович Варбанець. На той час наш Будинок побуту займав перше місце в СРСР за якістю та кількістю послуг, що надавалися місцевому населенню. На жаль, і він невдовзі піде в небуття.

А тим часом пані Галині запропонували знову керувати хором ветеранів, від якого відмовилися кілька місцевих хормейстерів, адже справа ця була доволі тяжка. Саме тоді до його складу стали вливатися ветерани праці. За період існування народна хорова капела «Ветеран», яка наразі складається з 27 учасників, побувала і в Києві, і в Затоці (щороку), і в Балті, і в Южному, і в Одесі виступали на різноманітних сценах. При хорі створені та радують своїми співучими голосами солісти ансамблю «Калина» та «Акація». Є свої режисерки­постановниці концертів капели ­ Валентина Ковальчук та Марія Кустол. Музичний супровід під час виступів колективу забезпечує незмінний баянист Василь Мельник. За рік було по 36 концертів на різних майданчиках країни. Також неодноразово виїжджали з концертними програмами у села Роздільнянщини.

Талант бабусі перейшов і до її онучки Юлії, яка наразі проживає з родиною в Дубаї. Саме там Юлія невдовзі відкриє студію вокалістів, куди мріють потрапити багато українців, що опинилися за кордоном. А 7­річна пра­внучка Ніколетта бере до рук гітару і по телефону співає прабабусі пісні.

Щороку онучка з родиною приїздили до бабусі в Роздільну, а зараз війна стала на заваді. Та сподіватимемось, що невдовзі Перемога над рашистами дозволить рідним людям зустрітися на нашій вільній незалежній Україні. А поки що віримо в ЗСУ, підтримуймо наших відважних воїнів. Все буде Україна!

Лариса ЗАБЛУДНЯК