«Говоримо про гендер вголос»

Гендер – це не страшно

Поняття «гендер», «гендерна рівність», «гендерні стереотипи» у всіх на слуху, але не кожен/кожна розуміє їхнє значення.  Історично сформувалося та вкорінилося безліч стереотипів про соціальні ролі жінок та чоловіків, про їхні права, можливості та обов’язки. В традиційному уявленні чомусь жінка асоціюється, насамперед, з материнством, має підтримувати чоловіка емоційно, а чоловік має забезпечувати сім’ю, бути сильним та в жодному разі не піддаватися емоціям.  Таке ставлення до жінок та чоловіків є хибним і призводить до багатьох проблем, пов’язаних як із реалізацією людини, так і її здоров’ям.

Автор цієї картинки у Twitter Anand Mahindra: “Цього тижня я сидів зі своїм онуком і зрозумів ось що. Я вітаю кожну працюючу жінку і визнаю: їхні успіхи вимагали набагато більших зусиль, ніж для їх чоловіків”

Аби допомогти вам, дорогі наші читачі й читачки, розібратися в гендерній тематиці, розвинути гендерну чутливість, культуру поваги і недискримінації,  редакція видавництва «Вперед» запускає цикл публікацій під рубрикою «Говоримо про гендер вголос», де більш детально розглянемо питання гендеру, гендерної рівності, гендерних стереотипів та їхнього впливу на кожну і кожного з нас.  Озвучимо соціально важливі аспекти життя жінок та чоловіків,  розглянемо питання рівних прав та можливостей, дискримінації в різних сферах, тощо. На реальних прикладах із життя зруйнуємо сталі уявлення, нав’язані суспільству роками і навіть століттями. Тож гайда розбиратися разом!

Якщо ви ще не пройшли наше онлайн-опитування – ось посилання: ОПИТУВАЛЬНИК

Поняття «гендер»: що це та коли виникло

Ще у ХІХ столітті базовими функціями жінки вважалось материнство та опіка над чоловіком, то вже у ХХ столітті з’явилися нові функції: право обирати та бути обраною, право займати керівні посади, розпоряджатися коштами та майном тощо.

Демонстрація жінок-суфражисток на початку ХХ століття

З кожним роком перелік можливостей для жінок зростав, і завдячувати цьому маємо активним жінкам в усьому світі, зокрема і в Україні. Окрім основних міжнародно-правових актів, що регулюють права людини, засади рівності жінок і чоловіків, в українському законодавстві гендерну тематику регулює стаття 24 Конституції України,  Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», у 2019 Україна приєдналася до міжнародної ініціативи «Партнерство Біарриц» з утвердження гендерної рівності, а у 2022 році ратифікувала Стамбульську конвенцію та затвердила низку стратегій. Тож час не стоїть на місці і за останні роки зроблено чимало у просуванні принципів гендерної рівності.

Сам термін “гендер” ввів в обіг американський психоаналітик Роберт Столлер наприкінці 1960-х років. Він  запропонував поняття «гендер» (англійською gender — рід) використовувати для позначення соціальних і культурних аспектів статі, яке до того використовувалося тільки в біологічному та фізичному значенні для позначення роду.

Отже, гендер – це соціально закріплені ролі, поведінка, діяльність і характерні ознаки, які певне суспільство вважає належними для жінок та чоловіків. Таке визначення містить Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція).

Водночас в суспільстві склалося помилкове і часто шкідливе уявлення про призначення та ролі чоловіка та жінки в соціумі та породило низку міфів. Пропонуємо вашій увазі найтиповіші з них та як вони впливають на нас із вами.

Міф І. Поняття “гендер” і “стать” – тотожні

Ні, це міф. Адже “стать” – це фізіологічна, біологічна, анатомічна, відмінність чоловіків та жінок, які мають різний набір хромосом, статевих органів та інших природних особливостей. Водночас спосіб життя представників і представниць однієї статті може відрізнятися.  Так, у різні епохи та у різних культурах жінки могли бути правительками, тоді як в інших випадках вони не мали навіть права сидіти за одним столом з чоловіками. У деяких культурах спідниця на чоловіках є символом військової відваги і національним одягом, тоді як в інших це вважається дивним або неприйнятним. Це говорить про те, що різниця існує не тільки в біологічних ролях, але й в усталених культурних, релігійних та соціальних нормах. Саме ці соціокультурні аспекти й відображаються поняттям “гендер”.

 

Отже, “гендер” не замінює “стать” і не намагається поставити під сумнів біологічні відмінності. Гендер вказує на ті відмінності між чоловіками та жінками, які обумовлені соціумом, тим, які ролі ми виконуємо в суспільстві – хтось навчає дітей, хтось очолює структури й інституції, займається наукою, бере активну участь у громадському житті, тощо. І цей вибір не має визначатися статтю, а бути однаковою мірою доступним як для чоловіків, так і для жінок. Це логічно і розібратися в цьому не складно.

Міф ІІ: Людство стоїть на порозі зникнення “традиційної” сім’ї

Звісно, родина відіграє важливу роль у суспільстві. Але те, яку роль відіграватиме у ній кожен/кожна – справа індивідуальна: хтось доглядатиме дітей, хтось зароблятиме гроші, або робитимуть це однаковою мірою разом. Якщо лише жінка може заробляти, то тоді вона й виконує цю функцію. Але  ж це не означає, що чоловік нічим у цьому разі не займається.  Усе-таки сім’я – це справа обох осіб, які виявили бажання її створити. Отже у цьому процесі ми не маємо примножувати чи применшувати роль матері чи батька. Але важливо, що ви можете обирати для себе такий розподіл обов’язків, який зручний для обох.

Тож, якщо в сім’ї налагоджені партнерські відносини, де кожен/кожна з великою відповідальністю ставляться до виконання своїх обов’язків, то ніщо не завадить існувати інститут сім’ї, а якщо у виховному процесі братимуть участь не лише жінки, а й чоловіки, це значно зміцнить її.

Загалом поняття «традиційної» сім’ї дуже сумнівне. Бо яку сім’ю вважати «традиційною»? Чиї традиції, якої конкретно сім’ї брати за основу? А як нам бути із сім’ями, які зараз втрачають чоловіків і жінок на війні? Мабуть, варто переглянути свої уявлення про сім’ю і загалом – звертати увагу лише на свою.

Міф ІІ: Жінка – «берегиня сімейного вогнища», а чоловік– здобувач

Це – один із ключових та найпоширеніших гендерних стереотипів. Протягом багатьох століть суспільні норми та закони визначалися переважно чоловіками і для чоловіків. Ще 300-200 років тому взагалі ставилась під сумнів  суб’єктність жінок: вони не мали права голосувати чи володіти майном. Зараз, на щастя, погляди змінилися завдяки активному руху жінок, які не мирилися з такою ситуацією та голосно заявляли про свої права. Адже не всі жінки мріють про роль домогосподарки, а бачать себе в бізнесі, політиці тощо. В принципі, як і не кожен чоловік виявляє бажання бути годувальником для родини, а виявляє більше  здібностей, наприклад, у вихованні дітей.

Тобто, гендерна теорія рівності утворює більш широкі можливості для самовираження. Так, жінки мають право самі обирати, чим їм займатися – наукою, бізнесом, спортом, політикою чи повністю присвятити себе домашньому господарству. Бо немає «природніх» і «неприродніх» жіночих ролей. Так само і чоловік може обрати будь-яку “гендерну роль”, яка йому найбільш близька: бути батьком багатодітної родини, або переконаним холостяком, вчителем у молодших класах, чи керівником підприємства, тощо.  І від того він не стає менш чи більш мужнім, таким чином він лише відображає свій індивідуальний вибір  – гендерну роль у соціумі.

Міф ІV. Жінка важче сприймає, зокрема, точні науки, силові навантаження, і  як наслідок, має більш низьку професійну компетентність.

Панує уявлення про жінок як поганих працівниць на відповідальних посадах і в інтелектуальних професіях. Відповідно до моніторингового звіту, розробленого Державною службою статистики України у 2021 році, в вищих навчальних закладах України 80% складають жінки-викладачки і лише 20% – чоловіки. В той же час, серед ректорів  вишів – 80 % чоловіків. Водночас, за результатами нещодавнього дослідження журналу The Gurdian було виявлено, що п’ятирічні дівчатка вірять, що “можуть бути дуже-дуже розумними”. Однак, вже від шести років  і старше – переконані, що «наука більше підходить хлопцям». Це і є впливом на них суспільства (зокрема – школи) із гендерностереотипним уявленням про майбутню роль дівчаток.

Дослідження, проведені виданням Science  показують, що здібності до природничих, технічних, інженерних та математичних наук у хлопчиків і дівчаток практично однакові. Таким чином, всі стереотипи, пов’язані з природженими здібностями жінок і чоловіків, є лише соціальними утвореннями, які формують неправильне сприйняття вже з дитинства. Тому жінки-науковиці повинні докладати подвійних зусиль, оскільки, крім наукових досягнень та відкриттів, їм потрібно ще й доводити свою компетентність, знання і вміння.

Міф V. Жінки більш емоційні, ніж чоловіки

Склався такий стереотип, що жінка занадто емоційна до подій, більше драматизує, чутливіше  ставиться до різних ситуацій. Водночас дослідження науковців Університету Мічигану, опубліковане у журналі Nature показало, що чоловіки мають такі ж емоційні моделі поведінки, як і жінки. В досліджені, яке тривало 75 днів, взяло участь 142 жінки та чоловіка віком від 18 до 38 років. Кожного дня учасники й учасниці експерименту заповнювали детальну онлайн-анкету про свої почуття. Як виявилось, емоції чоловіків залежать від інших причин, ніж у жінок, адже чоловіки і жінки мають дуже різні можливості та зазнають різного тиску. Якщо чоловіки відчувають тиск за відповідальність щодо фінансового благополуччя родини, то на жінок, зокрема, тиснуть подвійні стандарти на роботі  – суворі зі своїми підлеглими чоловіки – хороші лідери, а жінки – злі та несправедливі.

Хибними також є переконання, що чоловіки повинні бути жорсткими та домінантними («Ти ж хлопець, маєш бути сильним!», «Хлопчики не плачуть!»), не мають права демонструвати почуття або здатність до піклування. А ідея про те, що жінки повинні бути вихованими («Ти ж дівчинка, поводься відповідно!»), сексуально привабливими, змушує їх поводитися так під тиском і страхом не виправдати очікувань.

Висновки

Отож – підсумуємо. Поняття «гендер» – не тотожне поняттю «стать» і не замінює його, не закликає відмовитися від родини, не примножує і не применшує роль чоловіка і жінки. Гендер – це про справедливість, про партнерство, рівні права та можливості І не приймати його чи боротися з ним – все одно, що боятися дощу чи іншого об`єктивного явища. Бо не такий страшний той гендер, як його малюють, а країни, що обрали за орієнтир гендерну рівність, є найбільш розвинутими і комфортними у світі.

Наталія Буковська

Матеріал створено за підтримки Волинського прес-клубу