Кошарські «Веселі молодиці»
У квітні свій перший рік народження святкуватиме хорео-графічний колектив «Веселі молодиці» із с. Кошари. Із легкої руки вчителя початкових класів, керівника дитячого танцювального гуртка «Радість» Л.В. Леонової зійшлися молоді, завзяті, охочі до танцю жіночки. Назва колективу народилася сама собою: всі молодиці, а що веселі, то тут сумніву немає.
Так з’явився новий танцювальний колектив, який з першого свого виступу підкорив публіку. Дебютом колективу став виступ на родинному святі з нагоди Дня матері минулого року. Підготувавши нові танці, гурт узяв участь у фестивалі «Вчительська весна», де отримав гарячі оплески глядачів, став лауреатом фестивалю.
Серед учасників жіночого колективу – Анна Параскевич, яка працює в школі, мати двох дітей, голова батьківського комітету 1 класу. Анна – вірна дружина, турботлива мати, вправна господиня. Її сім’я дуже любить смаколики, які готує ця чудова жінка.
Тетяна Берегей – інженер-електронік Кошарської ЗОШ, випускниця нашої школи. Тетяна – окраса колективу, адже сама моделює, шиє, оздоблює костюми як для учасників свого гурту, так і для дитячого колективу. А ще Тетяна дуже гарно вишиває нитками і бісером. На відмінно справляється з обов’язками голови батьківського комітету 4 класу.
Любов Леонова – вчитель початкових класів нашої школи. Два роки у школі вела хореографічний гурток. Підготувала багато танців. ЇЇї вихованці брали участь у «Дебютній весні» і посіли призове місце. Має двох дорослих синів. Ї Її гордістю і втіхою є внучка Ліночка.
Анна Сергієнко – домогосподарка, виховує трьох прекрасних діток. Олексій, старший син, теж займається танцями, неперевершено декламує гуморески. Анна – голова батьківського комітету 2 класу, активна учасниця всіх заходів.
Людмила Могильницька – молода, енергійна домогосподарка, мати трьох дітей. Надзвичайно талановита жіночка, завжди приваблива, елегантна. Людмила – вправний кондитер. Ї Її страви – окраса будь-якого святкового столу.
Ірина Руденко – продавчиня нашого сільського магазину, мати двох прекрасних діток. Очолює батьків-ський комітет 3 класу, де навчається донька. Ірина – завзята, відповідальна, турботлива дружина і мати.
Світлана Дурдук – завідувачка сільського клубу, гарна дружина і любляча мама своєї десятирічної доньки Марії. Це надзвичайно відповідальна, працьовита, добра людина. Уміє згуртувати навколо себе людей.
Олеся Дрегля – домогосподарка, мати двох дітей. Свій вільний час витрачає на приготування смачних страв, особливо любить екпериментувати з десертами.
Дуже приємно, що до цього гурту приєдналася Ксенія Левченко, вчитель англійської мови, яка при-йшла в нашу школу 1 вересня і одразу ж полюбилася як учнями, так і вчителями. Ксенія згуртувала навколо себе старшо-класників, готувала з ними різноманітні інсценізації, флешмоби. А ще вона має неймовірно чудовий голос, а зараз демонструє свої здібності до танцю.
Гурт «Веселі молодиці» є окрасою будь-якого заходу, а їх у нас було чимало: День села, День працівників освіти, Міжнародний день людей похилого віку, Новий рік, вечір зустрічі випускників, зустріч з воїнами-інтернаціона-лістами, річниця ветеран-ської організації.
Отже, є у нашому селі таланти: молоді, завзяті, гарні, неперевершені матері, дружини, колеги. Їм все вдається зробити: наварити, насмажити, напекти, приголубити. Але найголовніше – подарувати свою любов людям через яскраві, запальні, гумористичні танці.
Клавдія ДОМБРОВА, педагог-організатор Кошарської ЗОШ.
«Росинка» з Болгарки
На території Єгорівської сільської ради є чудові жінки, які увесь свій вільний час проводять з піснею. І це не просто застільні пісні, які під силу практично кожному, а прекрасне виконання, незабутні милозвучні голоси, які ми маємо змогу почути і на районних заходах.
Жіночий колектив «Росинка» з Болгарки існує близько 10 років. Склад його завжди змінюється, але незмінним залишається основний його стрижень – це 3-4 учасниці, які, до речі, мають музичну освіту. Керів-ником колективу нині є С.А. Коваль. Середній вік учасниць – 40-45 років. Брали участь ці талановиті жіночки у конкурсах «Чисті роси», «Таланти твої, Україно!» та в інших районних заходах. Про це нам розповіла учасниця колективу Л.П. Данилюк.
«Росинку» добре знають у Роздільній та в районі, їх запрошують на різні заходи. Гарні відгуки на адресу колективу ми почули свого часу від Кіровського сільського голови В.І. Косовської після виступу цих жінок на День села в Кіровому.
Учасниці «Росинки» побажали жінкам району міцного здоров’я, сімейного щастя та домашнього затишку, здійснення мрій у такий нелегкий час та закликали більше проявляти себе у різних сферах життєдіяльності, адже жінки здатні не лише дати життя, а й урізноманітнити його та прикрасити.
Наш кор.
Найстаршій співачці – майже 80, найменшій – 19 років
Понад десять років існує на території Єгорівської сільської ради ансамбль «Криниченька» при Будинку культури.
Різниця у віці учасниць достатньо відчутна – найстаршій співачці майже
80 років, найменшій – 19. Загалом зараз у колективі п’ять учасниць, серед яких директор Єгорівського БК М.М. Каліпська та художній керівник С.С. Мачулко.
«Старожилам» колективу є про що згадати за цей чималий проміжок часу, адже раніше частіше виїжджали у сусідні села на концерти та інші заходи. Зараз із цим складніше, бо кожна поїздка обходиться недешево. Та все ж, жінки співають – і для себе, і для людей. Вони дарують хвилинки радості та захоплення. До самодіяльності залучають і підростаюче покоління, що є дуже цінним у наш час.
Юлія СТЕЛЬМАШЕНКО.
Жінки Степанівського краю
Жінки нашого рідного Степанівського краю – великі трудівниці. І кожна жіноча доля – це непростий життєвий шлях, про який варто писати захоплюючу книгу.
Своєю історією наш край зібрав на своїй землі дивовижних, гарних, духовно багатих жінок з різних куточків землі. Їх усіх об’єднала дружба, творча активна позиція, небайдуже ставлення до життя. Зустрічі з ними – справжня радість! Активні, життєрадісні односельці при кожній нагоді раді зустрітися, побачити один одного. Вони, насправді, стали рідними в нашому милому краї.
Добрим словом згадуємо ветеранів – керівників радгоспу ім. Котовського: Б.Л. Мокшанського, П.Г. Шнирука, які творили історію рідного краю, займаючись будівництвом цент-ральних будівель Степа-нівки, а також села для переселенців – Нова Павлівка. Саме в ці будинки поселилися переселенці – родини Мусієнків, Чемереги, Сікутських, Віннічуків. Вони на все життя стали справжніми друзями. Разом працювали в радгоспі в тракторних, польових бригадах, разом займалися спортом, святкували дні народження, допомагали один одному, коли потрібна була підтримка. І завжди їх супроводжувала пісня – народна, лірична, духовна!
«Павлівські співуньї» – так називають Машу, Валю, Катю, Розу. Вони заслужені ветерани праці, ветерани Степанівського хору, учасниці усіх святкових заходів. Мають гарні родини. Добрі, чудові мами та бабусі. Їх натруджені руки ніколи не мають спочинку і зараз. У кожної за плечима справжній трудовий подвиг і величезний стаж роботи. Після вагомої трудової діяльності в радгоспі ім. Котовського (після його розпаду) сестри Маша Сікутська і Катя Чемерега працювали на соковому заводі. Валя Мусієнко з успіхом працювала вихователем Степанівського садочка «Ромашка». Роза Віннічук – одна з найвідоміших трудівниць Степанівського краю. У неї рідкісна жіноча професія – трактористка. Родом із Ставропілля Краснодар-ського краю, з сел. Мирне, молода красива жінка з чудовим квітучим ім’ям Роза працювала багато років на Т-16. На першому відділку радгоспу пліч-о-пліч з чоловіками обробляла на сталевому коні землю, потім була переведена в будівельний цех для перевезення будівельних матеріалів. А коли радгоспу не стало, працювала в школі завідуючою шкільним господарством. Зараз на заслуженому відпочинку. Та про відпочинок вона й не думає, бо має велике домашнє господарство.
Своє затишне гніздечко в новому селі звила і сім’я Середницьких – переселенці з Казахстану. Олександру Петрівну – поважного ветерана, старожила села, тендітну жінку, медсестру за професією знають усі в селі і за його межами. У неї дивовижна, важка, трудова доля. Та понад усе звертає увагу її волелюбний, добрий, мило-сердний, мужній, незламний характер, який дає їй наснагу жити, любити вірші, читати їх на пам’ять, любити свій край, родину, людей.
У переселенському домі затишного с. Нова Павлівка виросла і провела своє дитинство відома жінка нашого краю, педагог, директор Степанівської ЗОШ Марія Паліївна Загребельна.
Відома Павлівка всій Україні завдяки тому, що тут проживає знана майстриня прикладного мистецтва – вишивальниця Галина Григорівна Гатенюк. Її чудові вишивки, відомі в Україні і за її межами, користуються величезним попитом.
Завдяки активу Степа-нівської сільради, на чолі з головою С.П. Щербаковою, голові ветеранської організації А.П. Волкову, директору Будинку культури С.В. Задиракі, бібліотечному літературно-поетичному клубу «Літературні обрії», активу Степанівської школи, на чолі з М.П. Загребельною, а також МНВК (директор Л.П. Будніченко), такі зустрічі відбуваються регулярно.
З нагоди 30-річного ювілею Степанівської ветеранської організації родиною зібралися ветерани праці за столом. Андрій Павлович Волков – засновник, активний діяч, як голова організації, по батьківськи розповів про успіхи, творчі ініціативи, плани діяльності, відмітив історичне значення ветеранської організації. Від народного депутата України О.С. Пресмана з теплими словами подяки виступила Н.В. Щербина, сільський голова С.П. Щербакова. Своїми поетичними віршами поздоровили ветеранів члени літературного клубу «Літературні обрії» Л.І. Карпова,
О.П. Середницька, В.П. Большакова, Л.П. Будніченко.
Кожному було надано слово. Лилися спогади про минуле, про трудовий шлях кожного з членів колективу радгоспу ім. Котовського. Хвилиною мовчання пом’янули трударів – ветеранів, які не дожили до теперішніх днів. Згадувалися трудові династії, велися розмови про вирішення наболілих питань сьогодення. І, як годиться в родині, за столом лунали народні пісні, які гріли серця і душу дорогих ветеранів-чоловіків і наших жінок.
Напередодні жіночого свята від імені ветеран-ської організації вітаємо усіх жінок зі святом. Бажаємо усім здоров’я, миру, радості, щастя. Велика подяка і низький уклін нашим милим землячкам – ветеранам, усім жінкам!
Від імені активу ветеранської організації Валентина Большакова.
