На земній кулі розповсюджено близько 1,5 млн видів живих організмів – шкідників рослин. Особливе місце займають карантинні організми, що становлять потенційну економічну загрозу рослинним ресурсам України.
Західний кукурудзяний жук є одним із найнебезпечніших шкідників кукурудзи. Його батьківщиною є Північна Америка, поширений він у країнах Європи, де вирощується кукурудза, таких як Югославія, Румунія, Угорщина. Західний кукурудзяний жук належить до сімейства листоїдів (Chrysomelidae). За рік жук розвивається в одному поколінні. Зимує на стадії яйця в ґрунті, де відроджуються личинки і харчуються корінням кукурудзи. Личинки білі та мають червоноподібне забарвлення. Лялечки західного кукурудзяного жука знаходяться в невеликих камерах у ґрунті. Дорослі жуки мають жовто-зелене забарвлення, розмір їх варіює від 6 до 8 мм. Коли жуки виходять із стадії лялечки кукурудза саме знаходиться у фазі цвітіння, і жуки відразу починають живитися листям і пилком на квітах. Щойно відроджені жуки паруються та відкладають яйця у перші два тижні свого життя, та закінчують відкладання яєць до кінця серпня. У вересні жуки починають гинути. Яйцям для відродження личинок потрібно впасти в діапаузу, та частина личинок може вилупитися ще в осини підчас довгої теплої осені. Для діапаузи температура ґрунту повинна бути в межах 4-50С. Розвиток личинок при температурі 15-29 0С проходить 17-38 днів. Дорослі жуки самотужки можуть долати відстань до 10 км, що є одним із способів розповсюдження його у вільні від нього зони. Найбільш шкодочинною фазою розвитку є личинки, які живляться молодим корінням кукурудзи, в результаті коріння погано розвиваються і при інтенсивному пошкоджені рослини стають ніби підрізаними, і при сильному вітрі та проливних дощах легко вилягають, це призводить до такого явища як «гусяча шия» та ускладнює збирання врожаю та збільшення витрат при збиранні.
Пошкоджені корені набувають червонуватого забарвлення і можуть вражатися кореневою гниллю, а в результаті пошкодження генеративних органів можуть утворюватися качани, в яких відсутні зерна, що веде до втрати їх товарної цінності. Для руйнування кореневої системи досить 25 личинок на рослину.
Виявляють жуків при огляді рослин, особливо в період їх харчування пилком, відловлюють їх на харчові пастки та жовті клейові і феромонні пастки.
Розповсюдження західного кукурудзяного жука може відбуватись у фазі яйця з ґрунтом, у фазі імаго – транспортними засобами з різними вантажами, а також авто- та залізничними шляхами, літаками. У фазі імаго шкідник може розселятись самостійно. Жуки добре літають, швидкість їхнього активного польоту сягає 10 км за годину. Швидкість поширення його в Європейському регіоні становить в середньому 40-50 км на рік. За допомогою феромонних пасток вогнища західного кукурудзяного жука виявлено в Закарпатській області, а саме самок на присадибних ділянках, на полях господарств.
Агротехнічні заходи боротьби. Ефективним прийомом у боротьбі з жуком є додержання сівозмін, а також оранка полів що сприяє вимерзанню яєць жука. Щоб значно зменшити ризик зараження посівів західним кукурудзяним жуком, не можна висівати кукурудзу у вогнищах і прилеглих до них полях протягом 3-4 років.
Фітосанітарні заходи. Ввезення насіннєвого матеріалу і товарних партій кукурудзи з-за кордону дозволяється тільки після проведення ретельного огляду та фітосанітарної експертизи. Важливим фітосанітарним заходом є щорічне обстеження посівів кукурудзи маршрутно-візуальним методом з використанням феромонних пасток (1 пастка на 5 га).
В. Бойко, державний фітосанітарний інспектор.
