І знову – березень… І знову линуть до нас думки геніального українського поета… Традиційно український народ у цей весняний час звертається до постаті Тараса Шевченка, яка у своїй величі була, є і залишиться ні з чим незрівнянною, невичерпною для людського подиву й осягнення.
Щорічно 9 та 10 березня, відповідно до дня народження і смерті Великого Кобзаря, увесь світ, а особливо Україна, вшановує пам’ять Тараса Шевченка – класика української літератури, який став одним з головних символів не тільки української літератури, а й української національної ідеї, а його творчість здобула любов і повагу багатьох поколінь.
10 березня з нагоди Дня вшанування пам’яті Тараса Шевченка відбувся урочистий захід. До підніжжя пам’ятника Великому Кобзарю представники районної та міської влади, установ та організацій Роздільної поклали квіти як данину пам’яті про великого українця, в якого боліла душа за рідну країну, за українців. Він став справжнім пророком для нашого незламного народу.
Тарас Шевченко залишив нам неоціненні духовні надбання – твори і світлу добру пам’ять про себе. Він пробуджував любов до України, кликав сильних на подвиги, уселяв у слабких надію й віру. Тарас Шевченко – завжди сучасний, актуальний, щоразу звертаючись до його слів, нові покоління знаходять у них потрібне, цікаве, злободенне. Збагнути цей феномен – складне завдання. І розв’язати його можна, лише постійно звертаючись до рядків із творів Кобзаря. Ми повинні завжди пам’ятати про генія українського народу.
Велич Тараса Шевченка полягає в тому, що він зумів повернути нам національну гідність і необхідність боротися за відновлення незалежної української держави. Його безмежна любов до українців і України проявлялася в тому, що він навчав і переконував нас про можливість щасливого життя тільки в своїй незалежній державі, адже «в своїй хаті – своя й правда, і сила, і воля».
