ДІТИ швидко пристосовуються до нових умов під час карантину, який ввели через COVID-19, однак на них великий вплив має стан дорослих. До чого може призвести тривалий карантин і чи не нашкодять дитині ізоляція і обмеження соціальних контактів – у коментарі УНН розповіла дитячий психолог Ірина Басиста. Про це повідомляє «УНН».
“Дитяча психіка набагато гнучкіша, ніж психіка дорослих. Тому вони швидко пристосовуються до нових умов. Тут важливо зрозуміти, як реагують батьки і як батьки з цим справляються. Я такий приклад приведу: якщо мама знайшла для себе варіанти, як жити в карантинних умовах і при цьому говорить дитині, що “все добре, так, зараз ми не можемо сходити на той батут, але буде час і, можливо, ми повернемося до цього. Можливо, зараз ми маємо те, те, те, і можемо так, так і так проводити час” – то дитині буде безпечно. Але також тут потрібно враховувати вікові особливості”, – сказала Ірина Басиста.
Вона зазначила, що підліткам складніше переносити карантин, ніж дітям молодшого віку.
“Коли батькам самим складно перелаштуватися і вони знаходяться в якихось обмеженнях, це впливає на їх емоційний стан – то діти бачать це і прикладають до себе, що “значить мене теж не влаштовує”. І вони зчитують таку інформацію. Якщо говорити про школярів, які то ходили в школу, то знову на карантині – то звичайно, їх це дезорганізовує, тому що будь-яка зміна потребує адаптації. Це, звичайно, їх розбалансовує. Вони можуть таким чином втрачати інтерес до навчання, коли немає стабільності”, – додала психолог.
За її словами, дитині дошкільного віку не обов’язково ходити у дитячий садок для того, щоб соціалізація була нав’язаною.
“Всі навики дитина отримає вдома, в першу чергу. А вже згодом – вона відпрацьовує їх у зовнішньому середовищі. Якщо батьки достатньо звертають уваги на дитину, контактують, пояснюють, вчать, виконують свою роль, викладаючись… Не увімкнули мультики і пішли своїми справами займатись – то дитині такій соціалізація (у дитсадку – ред.) потрібна в меншій мірі. Якщо говорити до трьох років, то це взагалі норма – дитина до трьох років не грається з іншими дітьми. Так, вона взаємодіє, але це не провідна потреба цієї дитини”, – сказала Ірина Басиста.
Вона зазначила, що на батьків дитини 3-6 років покладене підвищене навантаження, оскільки потрібно організовувати життя дитини, щоб вона була чимось зайнята і десь перебувала, поки батьки працюють.
“Наш перший досвід стосунків – це стосунки з батьками. Якщо ми їх вибудували і впевнені в цій надійній прив’язаності, впевнені, що нас батьки захистять, що ми їм довіряємо – то нам не страшно в будь-якому віці і знайомитись, і заявляти про себе в світі. Але якщо ми не отримали позитивного досвіду у стосунках з батьками – тоді виникають проблеми”, – сказала психолог.
За її словами, якщо не порушують кордони дитини, її поважають вдома – то інші діти це відчувають і теж її поважають. “Якщо дитина дома занедбана, знехтувана – вона, ця ж сама дитина, проходить в садочок і буде формувати ті ж самі стосунки з іншими… Діти в абсолютній залежності від батьків. Тому, чим більш батьки будуть щасливі, відчувати себе в комфорті – тим буде краще”, – додала Ірина Басиста, водночас додавши, що час організовувати треба, виходячи з потреб дорослих, але не забуваючи про дітей.
Джерело: УНН
