У продовження теми «Європейський підхід до сміття»
Щороку людство продукує понад 2 мільярди тонн сміття. Це в середньому 200 кілограмів на людину. В країнах активного споживання ця цифра сягає 2 тонни на рік на людину. Тобто кожен представник «середнього класу» продукує щороку маленьку вантажівку сміття. Відходи гниють на сміттєзвалищах, забруднюють океани та руйнують екосистеми.
У багатьох країнах світу давно замислилися над тим, як уникнути перетворення планети на великий смітник. Виявляється, сміття можна переробляти знову в ресурс – робити з нього речі, енергію тощо.
Як ми і обіцяли, у продовження теми сортування та утилізації сміття, пропонуємо аналіз найбільш успішних світових прикладів розумного поводження зі сміттям. Всі ці історії свідчать про те, наскільки уважно провідні країни світу ставляться до сміття. І наскільки важливо сьогодні забезпечувати циркуляцію відходів: не викидати відходи подалі з очей, а переробляти їх та знову використовувати. Це важливо і з точки зору економіки, і з точки зору екології, і з точки зору елементарної гігієни.
ШВЕЦІЯ: сміття стає енергією
Швеція є одним зі світових лідерів, що використовують технологію «енергія-зі-сміття». Близько 2,5 мільйонів тонн сміття щороку спалюється для вироблення електрики або тепла. У країні – десятки сміттєпереробних заводів та «сміттєвих» електростанцій. Вони забезпечують енергією близько мільйона сімей – чимало як для 10-мільйонної країни.
99 % сміття в країні використовується або як паливо для електростанцій, або як сировина для виробництва.
Швеція настільки успішна в переробці власного сміття, що їй його навіть не вистачає. Тому вона почала його завозити з-за кордону. Країна імпортує непотріб з Норвегії, Британії, Німеччини та інших країн.
При цьому шведи аж ніяк не «купують» цей мотлох: навпаки, інші країни доплачують їм для використання своїх відходів.
АВСТРІЯ: розщеплення пластику
У Відні, столиці Австрії, сміттєспалювальний завод став теплоелектростанцією і, водночас, мистецьким об’єктом. У 1989-му році нову будівлю заводу Шпіттеляу у Відні доручили побудувати Фріденсрайху Гундертвассеру – одному з геніальних архітекторів ХХ століття. Вийшов справді шедевр: будівля «живою» мистецькою енергією. На ньому сьогодні на теплову енергію перетворюється 265 тисяч тонн сміття на рік, що дозволяє опалювати цілі райони Відня.
Але австрійці навчилися й іншому мистецтву: перетворення відходів на ресурс. Вони непогано почуваються в концепції «циркулярної економіки» — коли сміття стає сировиною для виробництва нових речей. Сьогодні, наприклад, вони активно застосовують біотехнологію, що дозволяє розщеплювати пластик. Для цього використовується особливий грибковий фермент, який здатен розщеплювати полімери на прості мономерні елементи. Так забезпечується “колообіг пластику”: відхід від одного продукту використовується для створення іншого.
БРИТАНІЯ: енергія з недоїдків
Британія є одним зі світових лідерів у іншій технології: перетворенні харчових відходів на енергію. Для цього застосовується так зване “анаеробне розщеплення”. Просто кажучи – використання бактерій для переробки харчових відходів і отримання біогазу та біодобрива. На спеціальному заводі перекривається доступ кисню, в результаті чого розмножуються бактерії, що розщепляють залишки їжі.
За оцінками британського уряду, в середньому подібний завод може виробляти енергії розміром у 200 кВт-год. з однієї тонни сміття. У Британії цю технологію застосовують кілька сотень заводів. Вони здатні забезпечувати енергією понад півмільйона будинків.
СИНГАПУР: нема землі — нема сміття
Синґапур – однин із прикладів країн, які перетворили свої проблеми на свої переваги. Маленька країна з браком землі просто не могла собі дозволити великих сміттєзвалищ. Тому вона стала будувати енергоблоки на смітті. Сьогодні вони спалюють понад 8 тисяч тонн сміття на день, що дозволяє зменшити його обсяги на 90 %. Те, що не спалюється (наприклад, метали) – продається.
ПІВДЕННА КОРЕЯ: підземні машини
Інша азійська країна, Південна Корея, пішла ще далі. Місто Сонґдо (60 кілометрів від Сеула) – один із найяскравіших прикладів «смарт-міста» – чи навіть «міста майбутнього». Створене фактично «з нуля», біля найбільшого в країні аеропорту, місто запроваджує небачені раніше нові технології.
Одна з них стосується сміття. Замість сміттєзбиральних машин, за відходи відповідає підземна система. Спеціальна пневматична каналізація забирає сміття безпосередньо з квартир. Через підземні труби воно транспортується до сортувальних механізмів. У майбутньому воно постачатиметься на завод, що вироблятиме з цього сміття газ.
ІНДІЯ: дороги з пластиком
Індія відома своєю складною ситуацією з відходами, особливо пластиком. Майже половина сміття просто не збирається. Ще менше сортується та перероблюється. Можливо, саме тому в країні народжуються несподівані ідеї. Індійський професор хімії винайшов новий спосіб використання пластику. Поліетиленові пакети, обгортки шоколадок, упаковки від печива – все це тепер використовується для… будівництва доріг.
Пластик стає частковою заміною бітуму – вуглеводню, який використовується для виробництва асфальту. За індійською технологією, з пластикових відходів у конструкції дороги можна замінити близько 15 % бітуму. Це мало свої результати: вже побудовані тисячі кілометрів доріг, а пластик поволі стає товаром. Уряд його купує в громадян для будівництва доріг, що може допомогти розв’язати проблему сміття.
БЕЛЬГІЯ: калькулятор забруднення
Ще одна цікава інновація народилася в Бельгії.
Країна утилізує 75 % свого сміття. Бельгійці перетворюють його на енергію, добрива чи сировину для виробництва. Але особлива бельгійська інновація має назву Ecolizer. Вона дозволяє оцінювати виробничі чи споживчі ідеї на самому початку. Ви можете визначити, скільки відходів вони можуть спричинити, чи будуть вони забруднювати атмосферу чи ґрунт, скільки ресурсів піде на транспортування, енергетичне забезпечення, утилізацію сміття тощо. Наприклад, купуючи собі електроплиту ви можете порахувати її вплив на екологію і порівняти з іншими товарами.
ЯПОНІЯ: сміття – це вирішення територіальної проблеми
Сміття, яке необхідно розділити на складові для переробки, японці здають тільки за гроші. Тому жителі Японії прагнуть розсортувати якомога більше свого сміття, щоб менше платити за його утилізацію.
Необхідно зазначити, що перероблене сміття японці використовують максимально ефективно. Наприклад, для вирішення територіальної проблеми був насипаний штучний острів зі сміття площею 436 гектарів під назвою Порт Айленд, на якому розташовано кілька готелів, парків, спортивно-розважальних зон. Це місце чудово підходить для життя й відпочинку.
З перероблених пластикових пляшок в цій країні виготовляють спортивний одяг, канцелярські товари, офісні меблі, шкільну форму та багато іншого. Також японці переробляють і різні види скла, глини та порцеляни, отримуючи з них плитку для мостіння вулиць, і панелі, які використовують для облицювання стін. У Японії добре розвинене виробництво будматеріалів зі сміття.
Україна: закон прийняти – не сміття сортувати
Українці повинні сортувати сміття з 1 січня 2018 року. Така правка до закону «Про відходи» була прийнята ще у 2012 році, однак чинності набула лише з 1 січня 2018-го. Згідно з нею, органам місцевого самоврядування заборонили захоронення неперероблених побутових відходів на полігонах. Міста і села повинні забезпечити сортування сміття за видами для переробки та утилізації. Принаймні так зобов’язує закон «Про відходи».
Відповідно до закону, великогабаритні, ремонтні та небезпечні відходи у складі побутових мають збиратися окремо від інших видів. Штраф за порушення такої норми для населення становитиме від 340 до 1360 грн, для юридичних осіб – від 850 до 1700 грн.
Беззаперечно, сортування сміття – це конче потрібна річ, яка зменшує навантаження на полігони, покращує екологічну ситуацію та дозволяє ще й заробити гроші. Приблизно 50 % відходів можна використовувати повторно (зокрема метал, пластик, скло тощо). Це розуміє кожен адекватний українець. Адже ми ж нічим не гірші за інші країни. Але, щоб налагодити дану систему, має бути конкретна концепція розвитку, яка б визначала послідовні кроки в сортуванні сміття. Проте сьогодні зрозуміло, що Україна не готова до впровадження цієї норми. Теоретично, кожний населений пункт повинен мати обладнану сміттєсортувальну лінію та відповідну інфраструктуру для роздільного збору та сортування сміття і зберігання та переробки різних типів відходів. Але не всі населені пункти мають таку інфраструктуру, а вже наявні потужності для переробки різних типів сміття мають вибірковий характер прийому тари, пластику чи іншої вторинної сировини.
Тому наразі ця норма в законі є декларативною та нічим не підкріпленою. Мовляв, для того, щоб отримати черговий кредит, Україна обіцяє Євросоюзу що завгодно, а потім вже думає, як це все виконувати.
Яка ж ситуація із втіленням в життя Закону України «Про відходи» у нашому районі та місті? Коли стане можливою поява кольорових сміттєвих контейнерів у райцентрі та в усіх інших населених пунктах району? Про це нам розповіли міський голова В.О. Шовкалюк та І.О. Романенко. Читайте коментарі даних керівників в одному із наступних номерів газети «Вперед».
Вставка:
У різних європейських країнах вдаються до різних способів мотивації населення до ретельного сортування сміття.
Берлінські підлітки, які збирають сміття і здають його на вторинну переробку, отримують за це фінансову винагороду.
Влада Нідерландів видає громадянам країни, які активно беруть участь у програмі роздільного збирання сміття, спеціальні купони екологічної лояльності. Такі купони дають пільги на оплату житла та комунальних послуг.
В Австрії за викинутий на тротуар папірець або недопалок накладається досить значний штраф.
У Бразилії винайшли один з найоригінальніших способів позбавлення від сміття – кожному, хто приніс 6 пакетів відходів, місцева влада видає пакет їжі. Найбідніші верстви населення буквально живуть за рахунок сміття.
Яка ж ситуація із втіленням у життя Закону України “Про відходи” у нашому районі та місті? Коли стане можливою поява кольорових сміттєвих контейнерів у райцентрі та в усіх інших населених пунктах району? Про це читайте коментарі спеціалістів у наступних номерах друкованої версії газети “Вперед”.
Ярослава ФЕДОРЕНКО.
