У цей вирішальний час боротьби за Волю і Незалежність від рашистської навали, все більше закоханих відчувають бажання бути якомога ближче один до одного, серцем та душею навіки пов’язати свої долі. Так, у волонтерській родині з’явилася пара – сім’я Кучеренків, які виявили бажання здійснити серйозний крок та провести обряд вінчання на базі волонтерського центру.
Перш ніж прийняти таке важливе рішення, Олександр та Наталя прожили разом 28 років, мають двох прекрасних діточок: синочка-козака Дмитра та красунечку-доньку Анну. У них було достатньо часу, аби переконатися, що почуття дійсні, що саме з цією людиною хочеться прожити довгі щасливі роки спільного життя. А рішення прийшло спонтанно.
– Якось під час розвантаження чергової гуманітарної допомоги зайшла мова про вінчання. Мене запита ла пані Ольга Василенко: «А ви повінчані з Олександром?». Я відповіла: «Ні». На той час, коли одружувались, чомусь не робили акцент на цьому. Потім, коли відзначали срібне весілля, планували, але внутрішнього відчуття, що готові до цього, не було, тому й перенесли таїнство вінчання на невизначений термін. А от після розмови з Ольгою поспілкувались з чоловіком, зустрілися з настоятелем Української Греко-Католицької Церкви Святославом Кириком та прийняли одностайне рішення – обвінчатися, – розповіла Наталя про те, як вирішили пов’язати свою долю перед Богом.
Вінчання єднає людей на все життя. Це, дійсно, серйозний крок, який вимагає осмислен-ня, розуміння і повної впевненості. Для церкви важливо, щоб двоє людей, які вирішили повінчатися, вірили в Бога і жили за його законами.
Подружжя планувало провести тиху церемонію. Однак місцеві волонтери, спільно з головними ініціаторами – сім’єю Василенків Володимиром та Ольгою, які (до речі, вони виступили свідками
церемонії вінчання), організували для сімейної пари чимало сюрпризів.
У дусі воєнного часу було гарно облаштовано сцену, передбачено усі необхідні атрибути для здійснення обряду. Присутні волонтери, як і подружжя, були вдягнені в українські вишиванки.
Атмосфера була неймовірною.
Символічним було й те, що під час проведення обряду вінчання прозвучала сирена, яка вкотре підтвердила важливість почуттів та підтримки один одного у такі непрості часи, які зараз переживає уся наша країна. По завершенню церемонії вінчання усі присутні заспівали Державний Гімн України, аби підтримати патріотичний дух та ще раз підтвердити незламність українського народу, з вірою у майбутнє нашої квітучої країни, де будуть створюватися нові родини, народжуватися діти, а любов обов’язкове переможе зло.
Вітаємо щасливе подружжя Кучеренків з вінчанням, з небесною благодаттю і міцними уза-ми шлюбу перед Богом.
Нехай Всемилостивий Господь благословляє, оберігає вас, зміцнює та обдаровує всіма своїми ласками, а разом із вами все наше військо та нашу Батьківщину! Слава Україні!
Наталія БУКОВСЬКА
