Важка і темна війна
Залишає відкриті рани…
Не лікує ніхто їх здавна,
Бо не лікуються спогади мами…
Не лікуються спогади батьків,
Не лікуються спогади рідних…
Приєднатись у вирій пташок
Й полетіти до тебе, рідний!..
Важка й темна війна!
Пекучий біль і гіркий смуток війни чорним крилом торкнулися сердець жителів Калантаївки. Вони в скорботі схилити низько голови перед Героями України, які в борні за волю і кращу долю Батьківщини віддали найдорожче – життя. Село сколихнули сумні вісті, з болем у серці зустріли «На щиті» чотирьох воїнів. Загибель кожного є тяжкою раною для родини, для громади, для України.
23 травня жителі Калантаївки вшановувала пам’ять невинно вбитих Героїв. Побіля сільської ради відкрили Алею пам’яті. Меморіальний комплекс вміщує світлини загиблих воїнів та історію про них.
Юрку Сергій Деомидович народився в селі Калантаївка 13 лютого 1980 року, навчався в Калантаївській загальноосвітній школі, був люблячим сином, братом, а згодом багатодітним батьком. З перших днів війни став на захист Батьківщини як матрос стрілець-снайпер у складі Десантно штурмового відділення 36 ОБрМП. Загинув 27 травня 2023 під час артилерійського обстрілу біля села Білогірка Бориславського району Херсонської області.
Цимбалюк Максим Юрійович народився 06 серпня 1984 року. Проживав у Калантаївці. Був призваний на службу в Збройні сили України восени 2023 року, а вже 17 грудня 2023 загинув неподалік населеного пункту Синьківка, Купʼянського району, Харківської області під час виконання бойового завдання з виявленням та знищення сил противника. Був заступником командира бойової машини, оператором 2-го механізованого відділення механізованого взводу.
Кушнір Олександр Вікторович народився 17 березня 1998 року. Навчався в Калантаївській загальноосвітній школі, грав у сільській футбольній команді «Кіровець». Відслуживши строкову службу, добровільно пішов у зону АТО. З перших днів повномасштабного вторгнення став на захист держави. Був солдатом-навідником 2-го механізованого відділення, командиром штурмової групи. Загинув під час заміни особовим складом позицій, біля населеного пункту Роботине, що на Запоріжчині.
Левуш Вадим Вікторович народився в 1995 році в селі Наливайкове Великомихайлівського району, де і пройшло його дитинство. Пізніше з батьками переїхали до села Нові Чобручі, навчання його проходило в Роздільнянській школі №1. Вже після одруження разом з сім’єю Вадим проживав у Калантаївці. З перших днів війни він став на захист України. Був призначений командиром стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти в звані молодший сержант. Загинув 17 лютого 2024 під час виконання бойового завдання за Батьківщину, свободу й незалежність у місті Чорноморськ Одеської області.
Відкриття почалося з виконання Державного гімну України, відтак вшанували 
хвилиною пам’яті загиблих синів і доньок України. До громади звернулися очільники влади. Лейтмотивом слів-споминів від заступника голови Роздільнянської міської ради Сергія КРИЛОВА, заступника голови Роздільнянської районної ради Альони АЛЕКСАНДРОВОЇ, директора Калантаївського ліцею Наталії ФЕФІЛОВОЇ лунало, що «Алея пам’яті – це місце не лише скорботи, а й гордості та поваги. Українці – нація незламних людей, героїв, захисників. Усім відомо, що таке виборювати власну свободу. І наші Захисники доводять це щодня на полі бою. Вічна пам’ять тим, хто повернувся додому «На щиті». На знак шани про них переможемо».
Діти-янголи з лампадами в руках вели родичів загиблих Захисників до накритих синьо-жовтими стягами банерів, а як тільки зняли полотно, навкруж зачувся сумний стогін (голосіння), полилися ріки сліз. Пісні про страшну війну навіяли ще більший смуток у присутніх.
Вічна пам’ять Героям, що поклали своє життя, захищаючи незалежність і майбутнє нашої Батьківщини.
Владислав Сіміцар
