Сумна звістка сколихнула село. Загинув наш Юра Козельчук. Не вірячи ще в те, що сталося, в пам’яті моїй одразу ж промайнули спогади про шкільні роки. Я ж вчила цього хлопчика! Він був завжди поруч з нами, з моїм класом, де навчався його старший брат Сашко. Нерозлучні брати Козельчуки!
Ось Юрко з нами під час екскурсії на природу, яку допомагала мені організовувати мати Маші Заровняєвої (погода була не зовсім сприятлива для знімків, та й ми ще були не зовсім досвідчені фотографи, яких, до речі, навчав у фотогуртку їхній батько – Олександр Йосипович).
Це екскурсія до джерела в селі Тарасівка, і знову Юрко з нами – компанійський, веселий, дружелюбний.
А коли проводили тематичні вечори, як от «Наша сила – сім’я єдина», завжди активним учасником був і Юра.
На цій світлині – фрагмент, який розсмішив усіх – інсценування пісні «Несе Галя воду», де цей хлопець був Іванком, а Галя – дівчина, яка йому подобалась. Поруч була і їхня мати – Надія Михайлівна, яка вболівала за синів, що захищали честь своїх класів.
Хто ж перемагав? «Дружба», – підбивало підсумки журі. І потім сервірування столів – теж конкурс, і дружнє застілля з домашніми пиріжками, що напікали нам Тамара Михайлівна Осадець (мати Андрія) та наша Надія Михайлівна (мати цих братів).
Спогади, спогади… Розійшлися життєві доріжки моїх учнів, та в пам’яті моїй вони, ці вже дорослі воїни-захисники, які і там були разом, завжди залишаться такими ж – веселими, життєрадісними, чуйними, добрими хлопчиками.
Світла пам’ять тобі, Юрчику!
З пошаною і співчуттям Зінаїда КОВАЛЕНКО, с. Новокостянтинівка
