Як писало наше медіа, 18 лютого у Лиманському відзначили потрійне свято: 30 років від дня заснування Свято-Петропавлівського храму, 35 років священнослужіння протоієрея Івана Волосянського та його 60-річний ювілей. Цього разу редакторка медіа “ВПЕРЕД” Наталя БУКОВСЬКА зустрілася з настоятелем храму, аби дізнатися, як все розпочиналося, хто підтримував церковну громаду у справі будівництва храму, як події сьогодення вплинули на розвиток православ’я у Лиманському тощо.
Як зазначив отець Іван: “За цей час багато чого змінилось, а у нас на сьогоднішній день є храм, який діє. Для віруючої людини – це місце, де вона може виразити свої почуття і бажання, щоб далі жити в своєму земному житті. Чи то печаль, чи то радість, тут вона може знайти підтримку.
До нас у храм приїжджав отець Володимир, який є духовником Одеської Батьківської єпархії. Він, як наш духовник, мій однокурсник ( ми разом навчалися в семінарії), виявив бажання взяти участь у нашій Божественній літургії.
Також до храму цього дня завітали школярі з Лиманського ліцею № 1. Вони читали, вірші, співали. Взагалі, було багато прихожан.
Я намагався згадати якомога більше людей, які свого часу дуже допомогли нам у будівництві храму, зокрема керівники, які на той час очолювали радгоспи, колгоспи тощо. На жаль, багато людей виїхали, а ті що залишились на місці, завітали на наше свято”.
У 1995 році Іван Волосянський наказом був призначений правлячим архієреєм Свято-Петропавлівського храму в сел. Лиманське. Через три роки на місці, де зараз розташований храм, освятили хрест. Відтоді розпочалося будівництво храму.
– Головна опора будь-якого храму – прихожани. У Лиманському є віруючі люди, є невіруючі, є люди, яким байдуже, чи буде храм у селищі. А ще є так звані меценати, спонсори, які підтримували весь цей час зведення храму, і з Лиманського, і з інших сіл та районів. Вони проявили бажання фінансово, матеріально допомогти, щоб продовжилося будівництво нового храму,- сказав священнослужитель.
У 1995 році на Стрітення у храмі відслужили першу літургію. Спочатку служби проходили внизу, у так званому молитовному домі, згодом розбудували підвальне приміщення, де збиралися прихожани храму. За словами отця Івана, все це проходило дуже важко, адже в Лиманському до цього не було храму. Щороку до церкви в будні і на свята, особливо на Паску, приходило все більше і більше людей. І цей процес безперервно триває по сьогоднішній день.
– Шановний архімандрит філософ Олексій свого часу сказав: “Батюшка, ти молись, трудись. Якщо це на це буде воля Господня, ти і знати не будеш, хто тобі допоможе. З цією його тезою і цим девізом я живу по сьогоднішній день. Вірю і сподіваюсь на волю Божу, що свого часу ми все зробимо. Сьогодні, звичайно, ми переживаємо важкі часи, але закінчення будівництва буде. І це є головним. А ще дуже важливим є те, щоб храм був живий, щоб до нього приходили віруючі люди. Це буде спілкування з Богом через церкву, через сповідь, причащання та інші таїнства і так буде до скончання віку. А храм добудовуватиметься, – сказав Іван Волосянський.
Нагадаємо, що 23 листопада 2024 року Свято-Петропавлівський храм перейшов у Православну церкву України. Цього дня відбулися церковні збори, під час яких зібралось понад 150 прихожан. Було прийняте доленосне рішення про перехід парафії до складу Одеської єпархії Православної церкви України.
– Зрозуміло, що до цього переходу всі церковно-богослужебні книги були на церковно-православній мові. Наразі ми намагаємося все це перекладати українською мовою. Потрібно багато коштів для того, щоб придбати оновлені церковно-богослужебні книги. Закликаємо усіх, хто має бажання і можливість допомогти придбати ці книги для служіння в нашому храмі, переказувати гроші на картку – 4149 6090 5405 0564, – звернувся до громади отець Іван.
Жителі громади прийняли доленосне рішення, бо переконані, що розірвання церковно-канонічного зв’язку з московським патріархатом – невід’ємна складова досягнення Україною перемоги у нинішній війні за свою волю і незалежність. Слава Україні! Слава ЗСУ!
