Бліц-опитування: “Безпритульні тварини: проблема та шляхи вирішення”
Ми продовжуємо цикл публікацій в межах реалізації проєкту «Безпритульні собаки: проблема та шляхи вирішення». У попередніх матеріалах описали, якою є ситуація з безпритульними собаками у місті Роздільна та які вдалі практики вирішення цієї проблеми втілили в інших громадах. На цей раз ми провели бліц-опитування серед роздільнянців, щоб з’ясувати чи відчувають вони проблему безпритульних собак в місті, чи ставали свідками або безпосередніми жертвами укусів тварин та як вони бачать можливий вихід із ситуації, що склалася в Роздільній. Для цього, навідались у місця масового скупчення безхатченків. Детальніше у відеорепортажі.
Залізничний пішохідний перехід
Перейшовши, як ми звикли говорити, «на той бік» міста, біля магазинчиків і таксистів побачили п’ять тварин. Розпитали у місцевих, як вони співіснують з тваринами.
Олена:
Коли дитина ходила в садочок, то безпритульні собаки ходили за нами, мабуть, були голодні, але не злі. Тобто, випадків, щоб вони скалились на дитину, чи хотіли вкусити, не було. Але, звісно ж, з собаками треба щось робити. Це ж не діло, що вони ходять голодні. Потрібна стерилізація, можливо подумати про якійсь притулок.
М., пенсіонерка:
Я вам скажу, що цих собак привчили тут бути, постійно годують з розташованих поруч магазинів.
О., таксист:
Щойно вони почнуть «гуляти», буде непереливки. Ось там, у провулку біля СвятоІнокентіївського храму, їх штук 12. Господарі приватних будинків підгодовують тварин. Там, дійсно, проблема. Вони можуть кинутись і на дітей. Коли везу людей, розповідають, що собаки кидаються, особливо ввечері, коли люди йдуть з електричок додому. Тож їх підгодовують.
Ольга:
Завжди ношу повну сумку хліба із собою. Я працюю на базарі, тут ситуація більшменш спокійна. А живу на «тому боці» і проходжу по вул. Затишна, поруч пров. Затишний, і там повно собак. Люди підгодовують їх, бо вони стрибають, плутаються під ногами. Нещодавно в тій місцевості було шістьсім цуценят. Їх привела сучка в приватному будинку, що поруч. Я звернулась до місцевих зооволонтерів, вони відреагували. Запропонували господарю простерилізувати тваринку, він відмовився. Люди за допомогою волонтерів розібрали цуценят. Але після «гулянки» у собак знову їх там повно.
Район п’ятиповерхівок по вул. С. Дмитрієва (колишня вул. 40 років Перемоги)
Надія:
Я висаджувала квіти біля гаража на початку липня. Місцева зооволонтерка вигулювала свою собачку і навколо неї була зграя собак, яких вона підгодовує біля нашого будинку. Я сиділа на почіпки, а велика чорна і жовта собаки почали гарчати, накинулися на мене і вкусили. Я перелякалася, стала солдатиком і не могла поворухнутися.Звернулася до жінки: «Ви їм можете щось сказати, щоб вони на людей не кидалися?». Реакції не було. Я обурена не собаками, а ображена на цю жінку. Я їжджу на велосипеді на роботу і часто бачу, як вона зазиває собак до нашого двору, аби погодувати. Є такі, що приходять, уходять, а деякі залишаються тут. Потім на дітей нападають, на велосипедистів. Я би хотіла, щоб цих собак у дворі не було. У нас поруч є пустир, гаражі і залізниця, можна ж огорожу зробити, будки там поставити. Вони нікому там не будуть заважати.
Ангеліна:
Настільки багато собак, що коли виходиш з дому з дитиною чи без, або дитина сама йде кудись, думаєш, який шлях обрати, де не кинуться на тебе собаки. На вулиці, де я мешкаю, є зооволонтерка, яка годує собак, але там дуже багато дітей. Страшно просто пройти повз те подвір’я. Причина в тому, що у нас дуже багато людей, які безвідповідально ставляться до тварин, яких заводять вдома. Вони не можуть їх стерилізувати, якщо не хочуть мати цуценят, а просто вивозять їх і викидають у центрі міста, де потім тварини плодяться і кидаються на людей. Я проти того, щоб їх труїли і вони в муках вмирали. Ні, це не правильно. Але, за можливістю, треба зробити за містом якийсь притулок, де б за ними доглядали, годували, стерилізували тощо.
Евеліна:
Я вийшла на вулицю погуляти, пішла в сусідній двір до подруги, потім повернулася, на мене напали собаки, я впала, почала кричати. Вибігла мама і ще дві жінки і прогнали собак. Потім ми пішли в лікарню. Раніше я не боялася собак, а тепер боюся.
Катерина, мати Евеліни:
Я вважаю, що собак треба ізолювати подалі від людей, дітей, адже вони непередбачувані. Елічка до цього інциденту гладила цих собак, любила їх, а тепер боїться. Це був не перший випадок, і собачки маленькі потерпали, і кошенята, і діти. Це дуже страшно. Вранці ця собака укусила Елічку, а зараз ми її гладимо, але невідомо, як вона поводитиметься через п’ять хвилин.
Я переїхала до цієї п’ятиповерхівки у 2018 році. Тоді і у нас у дворі, і в сусідньому було багато цуценят. Тітка Алла намагалася їх всіх роздати у добрі руки, а ті, що залишилися, підросли і крутяться серед нас. І ще підкидують нових. І що з ними робити, ми не знаємо.
Алла:
Ця проблема існує дуже давно. Я живу в цьому будинку вже понад 20 років. Коли сюди в’їхала, було багато собак на подвір’ї, на смітнику, біля смітника. Вони збивалися зграї, потім їх знищували. Коли моїй дитині було 11 років, її порвали собаки, вона лежала навіть у лікарні. Робили операцію, зашивали рану. Тобто, я також свого часу постраждала від безпритульних собак.
Постійно в нашому районі викидають собак на вулицю. Десь 6-7 років тому я почала самостійно розв’язувати цю проблему. Намагалася прилаштувати цуценят у хороші руки. У період карантину цей процес загальмувався, я колола собакам кастрил препарат, який припиняє розмноження. Потім познайомилася з такими ж небайдужими людьми зооволонтерами. Ми почали звертатися в міськраду з проханням посприяти у відкритті притулку, провести стерилізацію тварин. Цього року в квітні приїздили представники організації “Animal SOS Odessa “, які стерилізували собак і котів. Але це не розв’язує проблему, бо люди викидають своїх тварин напризволяще щодня.
Нещодавно у фейсбуці була інформація про чоловіка, який викинув цуценят у парку, а коли йому зробили зауваження, то він їх забрав і покинув навпроти районної лікарні. Волонтерка знайшла їх і забрала. І таке у нас трапляється щодня. Влада не встигає виділяти кошти на стерилізацію тварин, бо стерилізували, наприклад, 50 тварин, а на їх місце викинули 100, майже всі жіночої статі. Ми допомагаємо в стерилізації, допомагаємо відловлювати тварин, годуємо по всьому місту за власні кошти, але завжди волонтери винні, бо, якщо б ми не годували, мені особисто кажуть, то такого б не було. Але ж вони такі ж самі живі, які і ми, в них тече кров, вони ні в чому не винні, бо їх викинули напризволяще горе-господарі, нелюди, так сказати. Я сама вчителька, мама. У мене завжди, у батьків, у бабусі, у тіток, у дядька було і є багато тварин, нам прищепили любов до них ще з дитинства. На мою думку, хто не любить тварин, той не має серця і душі. Все, що можемо, ми робимо.
З приводу покусів собакою сусідської дитини, то я цього не бачила: в той час лікувала за гаражами хворого котика і лише чула якийсь ґвалт, крик. Я не могла туди побігти, бо через травму погано рухаюсь. Потім мені сказали, що постраждала моя сусідка Елічка. Дитину дуже шкода.
Який я бачу вихід з ситуації? Два тижні тому приїжджали представники влади. Ми оглядали місце, де можна зробити вольєр для собак. Я зібрала п’ять підписів, а три сім’ї не погодилися, бо кажуть, що буде воняти сечею, хоча гаражі далеко і там поблизу ніхто не живе. Ще один вихід це притулок для тварин, про що ми говоримо вже п’ять років. Як на мене, гуманний спосіб це взяти і закрити їх у вольєрі, місцевість дозволяє, далеко від будинків, десь метрів 400.Вони не будуть нікому заважати і там буде лише чотири собачки. Я передала це звернення з п’ятьма підписами в міськраду, хай вони вирішують це питання. Мене запевнили, що намагатимуться розв’язати цю проблему в правильному руслі з гуманної точки зору.
Подібна проблема існує і в районі старої 9-поверхівки, там собаки бігають за машинами, за людьми, за велосипедами. Хоча там більше люблять тварин, їх годують. У нас у дворі мало хто підгодовує собак. Колись наші волонтери допомагали мені їх годувати, але через невдоволення деяких людей відмовилися від цього. Існує й така ситуація, коли собаки вибігають на проїжджу частину і кидаються на автомобілі, на велосипеди і гавкають, чим наражають на небезпеку водіїв.
Стосовно Елічки. Вона завжди підгодовувала собак, гладила їх. Але ж тварини непередбачувані. А того дня до нас у двір забігли собаки з сусідньої багатоповерхівки, і тому виникла ця прикра ситуація.
Я роблю все можливе: і прибираю біля смітника, і обробляю собак від паразитів, і роблю щеплення від сказу тощо. Але якщо ґрунтовно підходити до цього питання, то, поперше це реєстрація домашніх тварин, ідентифікація (вживлення чіпа підшкірно): якщо викинув господар штраф, і не 100 200 гривень, а декілька тисяч. Це має бути злагоджена робота поліції та ветеринарної медицини, ще мають працювати відповідні закони, як у Європі. Одних ми прикриємо у вольєр, інших нам підкинуть. Перетримки у нас немає: там, де люди добрі брали тварин на перетримку, знайшли чумку, отже 58 років там не можна тримати тварин. Що робити далі не знаю. Подивіться на парк, на базар, біля вокзалу: люди викидають своїх тварин. На даний момент, поки немає закону про реєстрацію, хоча він має вступити в дію восени, ми маємо десь прикрити своїх собак.
Район дев’ятиповерхівок
Ярослав:
Дуже багато тварин підкидають у подвір’я, де я проживаю, біля «старої» багатоповерхівки. Ось лиш нещодавно двох кошенят підкинули та одинадцять цуценят. Довелося за ними доглядати. Багатьох ми роздали в добрі руки, а двох, Бімку і Сімку, й досі разом з Іриною підгодовуємо. У нашому районі 35 котів назбирається і 11-12 собак. Вихід лише один – притулок.
Галина:
Дякуємо нашим волонтерам, зокрема Аллі Гончаренко, та небайдужим роздільнянцям Валентині Болгаровій, вірменам, що м’ясом торгують на базарі, за те, що дають кісточки, якими підгодовуємо тваринок.
Ірина:
Дякуємо благодійній організації “Animal SOS Odessa” за можливість провести стерилізацію 180 тваринок, серед яких і наші підопічні. Крім того, допомагали провести цю процедуру і домашнім тваринкам.
Анатолій:
Люди, які опікуються цими тваринками, як справжні батьки для них. Ми, хто живе тут поруч, лише допомагаємо їм, чим можемо. Вони всі необхідні процедури їм роблять. Просто шкода тваринок, та ще й багатьох підкидають. За автодором, біля залізниці прекрасна територія. Вона недалеко та й під’їзд є. Можливо, такий варіант розглянути.
Вулицями міста
Яна:
Собачки в парку, здебільшого, між собою граються, але бувають дуже агресивні. Взагаліто, вважаю, що тваринки повинні мати господарів, перебувати або в родині, або в притулу. Коли вони безпритульні, то з часом дичавіють, а іноді неадекватно реагують на людей.
Наталя:
Ми їздили з дітками на велосипедах, і на нас напала зграя собак, хоча їхали не швидко, не провокували їх, але вони все одно накинулись. Дякувати, обійшлося без травм, але діти та й ми дуже налякалися.
Світлана:
Люди здебільшого самі провокують собак. Дехто каже не годувати собак, але, вибачте, якщо вони будуть голодні, то будуть звірами. Як би я не працювала, а жила б на одну пенсію, то сама б не могла вижити, не те, щоб собак годувати. У мене в Чобручах їх багато, вісім собак вдома на перетримці, 24 коти, по вулиці 10, яких треба годувати, ще по вул. 40 років Перемоги, 4А. Люди озвіріли, чи не розуміють? Їм шкода кинути шматок хліба собаці? Я хочу сказати, що собаки на відстані відчувають людину. Як вихід з цієї ситуації зробити вольєр. Не полюдськи не годувати тварин, не дати їм води, особливо, коли була спека влітку. Я не розумію таких нелюдей.
Віктор:
Популяція безпритульних тварин у місті залежить від свідомості людей. Звідки беруться ці собаки? Поперше, їх викидають люди. Я живу на околиці міста, де доводилось неодноразово підбирати цуценят, у мене майже всі собачки з вулиці. Прищеплюю їх, дезінфікую. А скільки їх ще бігає. Тож все йде від людей, від нас.
Провівши бліц-опитування серед роздільнянців, ми побачили різні точки зору щодо спільного проживання з безпритульними тваринами. Одні вважають, що їх не варто підгодовувати і тоді вони не будуть приживатися у громадських місцях, інші ж думають, якщо не давати їм їсти, то тоді реакція тварин може бути агресивнішою, що призведе до трагічних наслідків. Єдине, в чому роздільнянці зійшлися в думці, – це необхідність підвищення свідомості людей та відповідального ставлення до тварин, а також створення притулку, або спеціально відведеного місця, де б були створені відповідні умови для перебування безпритульних тварин, а люди перебували б у безпеці, пересуваючись вулицями міста.
З метою налагодження комунікації між представниками влади, депутатським корпусом міської ради, поліцією, ветеринарами, зоозахисниками, місцевими мешканцями на найближчу перспективу планується проведення зустрічі задля пошуку шляхів зменшення популяції безпритульних тварин у Роздільній. Про її результати повідомимо згодом.
Наталія БУКОВСЬКА
Ця публікація підготовлена у співпраці з Українською Асоціацією Медіа Бізнесу та за підтримки ЮНЕСКО, за фінансування народу Японії. Автори несуть відповідальність за вибір і виклад фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені думки. які не обов’язково належать ЮНЕСКО та жодним чином не зобов’язують Організацію.
