Престур Україною
«Дім ветерана», червоні браслети та ветеранська риболовля
Пропонуємо нашим читачам завершальний матеріал з престуру Тернопільщиною. За 
весь час ми побачили багато цікавих локацій та ще цікавіших людей. А закінчувати будемо розмовою про воїнів, які готові були покласти своє життя заради того, щоб ми з вами продовжували жити, про Людей з великої літери, про ветеранів.
«Дім ветерана»
«Дім ветерана» це простір для захисників та захисниць і їх сімей, ветеранів та їх близьких, для родин загиблих та безвісти зниклих воїнів. Й остання локація Тернопільщини, де журналістів радо зустріли, розповіли про свої успіхи ще й пригостили смаколиками. Тож поговоримо, як жінки, зібравшись власними силами, продовжили справу своїх чоловіків.
Після втрати дорогої людини більшість може не витримати, не подолати психологічно важкі проблеми. А ми розповімо про тих, хто витримав і все подолав. Ольга Коновал, дружина Сергія Коновала, командира 2ї роти «Сталевої Сотні», засновника і керівника «Дому ветеранів» одна з сильних й витривалих духом, попри втрату чоловіка не припинила діяти. Чоловік пішов з життя навесні цього року під час виконання бойового завдання на Донеччині. З самого початку воєнних дій на території України Сергій прийняв рішення йти на фронт, з 2014го перебував у Авдіївці та Мар’янці. На початку повномасштабного вторгнення чоловік без роздумів пішов воювати за Батьківщину. Брав участь у боях за Київщину, Харківщину, Донеччину, зокрема у Бахмуті, воював на Лиманському напрямку. Але 6 квітня 2024 року пряме влучання снаряда перервало життя Сергія та його товариша Тараса «Химера». Попри все справа Сергія ні на мить не погасла.
«Я продовжую опікуватися цим простором, тому що це його дітище, яким він жив, це його ідея, яка має розвиватися», зазначила дружина Сергія Ольга.
Наразі простір працює за кошти команди, міська рада передала приміщення в оренду. Простір заснований на базі громадської організації, активно шукаючи ресурси та спонсорів, щоб працювати надалі. Ольга поділилась, що зараз ведуться перемовини з американською спілкою ветеранів, які готові підтримувати ініціативу тернопільських волонтерів.
Червоні браслети для поранених бійців
Ольга також є керівницею патронатної служби 2го стрілецького батальйону. Саме той 
батальйон, де служив її чоловік і де служить зараз багато його побратимів. Жінка розповіла, що бійці, які отримали поранення, надовго зникають з поля зору батальйону і патронатної служби, залишаючись сам на сам з цілою купою проблем, які неминуче виникають при таких важких обставинах.
«Ми мали таку проблему: боєць, який отримав поранення на позиції, може проходити до 10 етапів евакуації, і де він опиняється в кінці цього шляху, часом без телефону, непритомний, без речей і документів, ми, як стрілецький батальйон, не могли знати. Якщо інформації про бійця довго не було, я телефонувала до лікарень, однак вони таких даних не дають, бо це закрита інформація. Ми губили на тривалий час свого бійця і мусили подавати документи про самовільне залишення частини, а потім здавати по документах назад, коли знаходили його у лікувальних закладах», розповіла пані Оля.
Тож наразі служба за свої кошти розробила браслети. Вони мають червоний колір, щоб бути помітними, найголовніше в цих виробах напис «Не знімати» й номер телефону служби. Зараз всі медики знають: щойно боєць отримав поранення, треба на руку одягнути саме такий браслет.
«Дім ветеранів» це той простір, який заслуговує на величезну повагу та підтримку. Бажаємо активно розвиватися та знайти спонсорів для більш продуктивної та систематичної роботи.
“Ветеранське рибацтво”
Як прийняти той факт, що ти ветеран? Одне з найболючіших питань нашого часу, коли хлопці повертаються травмовані як фізично, так і морально. «Треба брати себе в руки та шукати вихід», подумав ветеран війни Микола Микуляк. Й запровадив проєкт «Ветеранське рибацтво», який спочатку витягнув самого Миколу з гнітючого стану, а тепер допомагає ще й хлопцямпобратимам.
«Минулого року, коли мене звільнили зі служби, постало питання, чим далі займатись? Роботодавці бачать, що у тебе є група, й мають бути спеціальні умови, вимоги до яких чітко прописані, і не кожен хоче тебе брати. Про свій бізнес я мріяв давно, взагалі мрією було кафе, де люди могли б прийти почитати книги, навіть обміняти свою книгу на ту, яка є в кафе. Під читання, звичайно ж, випити горнятко кави. Але через проблеми з опорноруховим апаратом ця мрія стала не можливою, оскільки баристою мав бути я сам. По життю я кавоман, й сам розумію, що хочу продати, щоб люди насолоджувались, щоб їхали з іншого кінця міста саме до мене», зазначив засновник.
Доля повернулась до пана Миколи фартовим боком одного дня, коли він побачив оголошення, що продається бізнес. Як згодом виявилось, це були ще й знайомі йому люди, які швидко погодились продати магазин. Після тривала довга робота, не все так просто, як гадалось, було багато проблем, які спіткали бізнес минулого року, після чого довелося замінити частину товару.
Як з’явилась ідея риболовлі
«З осені минулого року, ми познайомились з хлопцями, які проходили навчання операторів БПЛА. Після звичайного робочого дня ми розговорились, а хлопці були не місцеві, тож не знали, чим зайнятися. Цікаво, що ми з напарником саме тоді збирались поїхати порибалити, тож взяли хлопців із собою, але у них не було нічого, навіть вудочок. Ми видали їм риболовне оснащення й поїхали. Хлопцям дуже сподобалось. І саме тоді зародилась ідея ветеранського рибацтва», розповів пан Микола.
Проєкт був розрахований першочергово для всіх учасників бойових дій, і не мало різниці, чи то воїн з 2014 року, чи з 2022го. Мета проєкту морально психологічна реабілітація, влиття в соціум та фізичний відпочинок через риболовлю на водоймах. Що включає в собі цей проєкт? Повне забезпечення спорядженням, парасолями, обід на водоймах, забезпечення транспортом, щоб доїхати до водойми. Усе це чергується: один тиждень виділяється для ветеранів, а інший для дітей чинних захисників та захисниць України та дітей ВПО. Вікові обмеження для дітей 711 років у супроводі дорослих, 1214 років можна без супроводу.
Здавалося б, звичайна риболовля, але усе це можна зафіналити крилатою фразою «Риболовля проміжна ланка між спортом і релігією».
Вікторія ЯСЛИК
