Смак м’яса не поступається форелі. Воно екологічно чисте і надзвичайно корисне для здоров’я
Стояв один зі спекотних серпневих днів, коли мій товариш Руслан, затятий рибалка, запитав мене: “Як ти ставишся до сома?”. “З превеликим задоволенням”, – відповів я. “А хочеш, покажу тобі місце, де тих сомів аж кишить”, – не вгавав він. “Ну, друже, – не стримався я, – не перегинай, бо щось не пам’ятаю такого ні на Кучурганському водоймищі, ні на Дністрі, ні в гирлі Дунаю”. “Та ні, – наполягав товариш на своєму, – таке місце, справді є. I далеко їхати не треба”. “А де ж це? – мене розбирала цікавість. “У Новоукраїнці”. “У Новоукраїнці? – з недовірою перепитав я, – та там ні в селі, ні в окрузі нема жодної підходящої водойми?”. “І, попри все, це істинно так”, – помітивши моє збентеження, переможно окинув мене поглядом Руслан. І IІ ми поїхали в Новоукраїнку.
Одразу скажу, що все, про що говорив товариш, було в реальності і вражаюче відкрилося перед моїми очима. Соми снували туди-сюди, а коли їм кинули відро дрібної мойви, то вода аж “закипіла” від їхньої неймовірної рухливості.
Мова йде не про риболовлю як таку, а риборозвідницьку ферму, на якій вирощують не звичайного, європейського, а екзотичного африканського кларієвого сома. На фермі нас гостинно зустріла її очільниця Олена Онуфрієнко.
«Я не звикла пасувати перед труднощами»
– Олено Іванівно, – запитав керівницю господарства, – як виникла ця несподівана ідея: в українському степу розводити не овець, не корів чи, скажімо, коней, а рибу?
– Дуже просто, – відповіла вона. – Якось ми купили кілька живих коропів. Одного пустили до басейну, минали дні, а він живе собі та й живе. Ось тоді і ворухнулася думка: “А якщо спробувати вирощувати рибу у штучних умовах”. Тоді ми навіть не здогадувалися, яка це копітка, трудомістка і витратна справа, але вона настільки захопила, що вже не відпускала. Та й, зізнаюсь, я не звикла пасувати перед труднощами. Є мета – досягай її. Тому довелося серйозно вивчати нову справу, знайомитися з досвідом інших подібних господарств, все облаштовувати так, як велять біологічні і технічні вимоги.
Олена Іванівна показала своє господарство. В його центрі розміщені чималого розміру басейни з проточною водою, в яких, власне, і вирощується риба. У приміщенні працюють насоси, що цілодобово подають воду. Тут вона проходить через спеціальні фільтри, очищується та підігрівається до потрібної температури. Поряд міститься лабораторія, яка допомагає створювати і контролювати чисте і оптимальне середовище, надійно захищене від наслідків глобальної індустріалізації та хімізації.
– Ми розводимо рибу, – говорить пані Олена, – в установці замкнутого водопостачання, створеній за аналогом німецьких і голландських систем. Параметри якісної води підтримуються постійно, без використання при годівлі риби антибіотичних і синтетичних стимуляторів росту, водяних каталізаторів і медикаментів. Для корму риби використовуються кілька, хамса, мойва. Сміливо можна стверджувати, що продукція безпечніша, ніж вирощена в природних водоймах африканського континенту, Південної та Південно-Східної Азії, а, головне, вона смачна, поживна і корисна.
Хто не ризикує,
той не п’є шампанського
На початку цього шляху до оптимістичної картини було далеко. Нова справа потребувала великих коштів. А в пані Олени не було багатого родича у США чи Канаді. На сімейній раді вирішили продати впорядковану квартиру в Роздільній, щоб отримати стартовий капітал. Дехто, довідавшись про такий крок, крутив пальцем біля голови. Тепер вже не крутить.
На дачі в Новоукраїнці Олена Іванівна та її команда розгорнули масштабні роботи. До речі, крім дорослих, активними помічниками пані Олени є її діти – Юрій, Леонід та Сергій.
На той момент вода у селі подавалася двічі на тиждень на дві години. Що робити? Довелося облаштувати свою власну свердловину. Потрібні були також басейни, фільтри, зарибок……
Перший млинець обернувся комом. На 1200 доларів придбали мальків коропа, а на зворотному шляху авто потрапило в ожеледь, розбилося, увесь зарибок вилився і загинув. Було від чого впасти у відчай, але невдача не зупинила Олену Онуфрієнко. Стійко перенісши перші невдачі, вона вирішила грати по-крупному: вирощувати царську рибу – осетрів. Звичайно, перед тим проштудіювали всі посібники на цю тему, ті, що виходили за кордоном, англійською мовою, перекладали і читали. Тоді ж прийшло рішення: замість того, щоб щоразу витрачатися на мальків, краще купити спеціальний апарат, в якому запліднена ікра перетвориться в зарибок……
І подібних рішень, які додавали впевненості, було чимало.
Але й проект “Осетр” не приніс сподіваної віддачі. Країну потрясали перманентні кризи, а потім грянула війна. Народ збіднів, і попит на царську рибу впав до мінімуму.
Знову фермерська команда замислилася: який же вид риби обрати для розведення? Щоб вона була якісною, вимагала менших капіталовкладень, а відтак бути доступною для людей. І тут в поле зору потрапив кларієвий сом.
***
Перебороти всі проблеми самотужки навіть людям, беззавітно відданим високій ідеї, було б надзвичайно складно. Тому такими щирими і глибокими є слова подяки Олени Онуфрієнко: «Користуючись нагодою, через газету хочу сказати велике спасибі тим людям, які допомагали нам у районі та за його межами розв’язувати транспортні, дозвільні, паливні та інші питання, всім, хто підтримав нас у тяжку хвилину і підтримує тепер».
Знайомтесь: іноземний вусань
Сьогодні кларієвий сом ще тільки набуває своєї популярності у споживачів, тому коротко розповімо про його особливості. У нього велика сплюснута голова з чотирма парами довгих вусів і брускове тіло, стисле з боків у районі хвоста. Пащека повна дрібних і гострих зубів. Всеїдний. Луска повністю відсутня. Колір тулуба нагадує мармуровий окрас, через що його називають ще мармуровим сомом.
Невибагливий до кисню. Окрім традиційних для риби зябер, з допомогою яких вона добуває кисень з води, цей водяний мешканець в процесі еволюції набув орган, що дозволяє засвоювати кисень з атмосфери. Це своєрідні легені включаються в роботу, коли риба опиняється поза водою. Завдяки цій особливості кларієві соми можуть переповзати з однієї водойми до іншої, що, скажімо, життєво необхідно в умовах, скажімо, Сахари. Правда, сому це треба встигнути зробити не довше, ніж за 47 годин.
Ще одна цікава особливість: кларіас має здатність генерувати електричні розряди, які використовує для відлякування суперників.
Іноземний вусань за розміром менший, ніж європейський, проте цінується не менше, якщо не більше. М’ясо цієї риби білого кольору, має ніжний і соковитий смак і не поступається найкращим сортам риби. Але найголовніше – воно надзвичайно корисне. Як вважають фахівці, кларієвий сом – єдиний з усіх видів прісноводних риб, який містить омега-3 кислоти – надзвичайно важливу речовину, яку людський організм не виробляє, але не може без неї обійтися.
Яке відкриття зробили датчанин Дерберг,
вчені Каліфорнійського університету та інші дослідники
Йорн Дерберг, досліджуючи Гренландію, зробив цікаве відкриття: тамтешні ескімоси дуже рідко страждають на серцево-судинні захворювання. Чому? Шукаючи відповідь на це запитання, він встановив, що здоров’я ескімосів пов’язане з їхнім харчуванням: вони в їжу вживають переважно морську жирну рибу, зокрема, лосося, в м’ясі яких міститься багато омеги-3. Так вперше ця речовина була вписана в історію боротьби людства із серцевими недугами. Подальші дослідження показали, що омега-3 зменшує ризик інфаркту й інсульту, знижує рівень вмісту холестерину в судинах, запобігає високому тиску.
Вчені Каліфорнійського університету вважають, що омега-3 підвищує розумові здібності, посилює пам’ять, оберігає від ранньої старості, розсіяного склерозу, дратівливості і агресивності.
Про користь омеги-3 жирних кислот написано цілі трактати. Ці кислоти догоджають суглобам – уповільнюють розпад колагенових волокон суглобного хряща, регулюють протизапальні функції суглобів і зв’язок, допомагають при артриті та остеоартриті. Вони незамінні при лікуванні захворювань шкіри. Посилюють імунно-допоміжні функції організму. Стимулюють репродуктивну систему. Сприяють росту дітей та їхньому здоров’ю.
“Все це добре, – скаже читач, – а причому тут кларієвий сом?”. Повторимо: це єдина прісноводна риба, в м’ясі якої є омега-3, причому, в сомі її більше, ніж у скумбрії чи форелі. Як-то кажуть, робіть висновки.
Компетентна думка домогосподарки Елеонори Євгенівни
Кому не відомо, що рибу найчастіше смажать та варять, а ще тушкують. Не знати, як де, але на Одещині вищим класом вважається фарширувати рибу.
Одеситка Елеонора Євгенівна, як це водиться, досі для цього брала коропа і судака. Але якось діти вмовили її приготувати фаршировану рибу з кларієвого сома, нічого іншого не додаючи до нього. Вона спробувала і ось що сказала:
– Ефект перевершив сподівання. Фарш – ніжний, без крихти кісточки, можна давати дітям. М’ясо за якістю ідентичне осетру. Тепер я розумію, чому цього сома в Європі вважають делікатесом.
***
До речі, кларієвого сома, купленого в Новоукраїнці, справді, везуть до Європи, де ним частують відвідувачів респектабельних ресторанів. А у Роздільній його та супутню продукцію можна придбати у магазині “Сомик”, що розташований на жвавому п’ятачку за залізничним переходом.
На сомі дива
не закінчуються
Олена Онуфрієнко мріє про вирощування нових видів продукції, які стійко характеризуються попитом. Серед них – креветки, устриці та один з видів раків, який швидко росте. А що? Назріла пора урізноманітнювати святковий стіл земляків.
Перспективною є й аквапоніка. Як показують наукові дослідження: відходи від життєдіяльності риби прекрасно стимулюють ріст овочів і фруктів.
Замість епілогу
Але закінчити цю розповідь хотілося б на іншій ноті. Якщо пройтися Новоукраїнкою, де стоїть обійстя Олени Онуфрієнко, то побачимо чимало занедба
них жител, господарі яких зневірилися у можливості бодай щось змінити на краще чи й не хочуть навіть спробувати це зробити. На противагу їм пані Олена наочно продемонструвала, що все залежить від людини, її цілеспрямованості, наполегливості, волі і міцного характеру.
Якщо поглянути на цю історію в глобальному масштабі, то одразу приходять на думку порожніючі океани, отруєні моря і стрімке зростання населення планети. Де черпати ресурси для того, щоб його прогодувати? Один зі шляхів – штучне розведення риби. Такі країни, як Ізраїль, Голландія, Німеччина, вже давно зрозуміли вигоду від цього промислу і докладають неабияких зусиль, аби його розвинути, надати фермерам законодавчу і фінансову підтримку.
В Україні ж цим питанням держава не переймається. А шкода!
Валентин ЩЕГЛЕНКО.
