Втрата рідного дому, вимушений переїзд, невизначеність і життя «з нуля» – через ці випробування пройшли тисячі українців після початку повномасштабної війни. Серед них і Надія ПОЛІЄНКО – підприємиця з Нової Каховки, яка через російське вторгнення була змушена залишити все, що будувала десятиліттями. Проте навіть у складних обставинах вона не відмовилася від справи свого життя. Оселившись у Роздільній, жінка змогла відновити власний бізнес і довести: починати спочатку можливо у будь-якому віці, якщо не втрачати віру в себе.
Від інженера до власниці кількох магазинів
Шлях Надії Полієнко до підприємництва розпочався задовго до війни. За освітою вона інженер-гідромеліоратор. Після закінчення сільськогосподарського інституту працювала за фахом у Херсонській області, а згодом через службу чоловіка переїхала до Нової Каховки, де влаштувалася економістом на місцевий завод.
Після розпаду Радянського Союзу підприємство фактично припинило роботу, і родині довелося шукати нові можливості для заробітку. Саме тоді Надія вперше спробувала себе у бізнесі. Спочатку разом із чоловіком займалася торгівлею, а згодом відкрила власні магазини одягу.
До початку повномасштабного вторгнення вона вже мала успішну справу в Новій Каховці: три магазини турецького одягу, напрацьовану клієнтську базу та команду працівників.
– Раніше я ніколи не думала, що буду займатися торгівлею. Колись навіть вважала, що всі, хто торгує, – спекулянти. Але життя показало, що потрібно вміти пристосовуватися до обставин. Я навчилася і полюбила цю справу, – усміхається жінка.
День, який змінив усе
У лютому 2022 року Надія, як і багато років поспіль, вирушила до Туреччини за новою партією товару. Вона планувала повернутися додому 24 лютого.
Однак ранок того дня перекреслив усі плани.
– О п’ятій ранку мені зателефонувала подруга з Нової Каховки і сказала: «Надю, нас бомблять, у нас війна». Спочатку я подумала, що це якийсь страшний сон. Але потім зателефонувала чоловіку, і він підтвердив, що над містом літають вертольоти й літаки.
Через закриття повітряного простору повернутися додому вона не змогла. Спочатку була Туреччина, потім Німеччина, Польща. А вже у квітні 2022 року Надія приїхала до Роздільної, де проживали її син та невістка.
Тоді жінка ще сподівалася, що вимушений переїзд буде тимчасовим і незабаром вона повернеться додому. Але війна затягнулася.
Роздільна стала місцем нового старту
У перший рік після переїзду весь товар, привезений із Туреччини, залишався складеним у гаражі. Родина чекала на повернення додому і не наважувалася розпочинати щось нове.
Та одного дня Надія побачила оголошення про оренду приміщення.
– Я взяла номер телефону і ще тиждень думала. А потім ми з чоловіком вирішили: треба щось робити. Сидіти без діла я не можу.
Подружжя замовило необхідне обладнання, облаштувало магазин і буквально за один день підготувало його до роботи. Так у Роздільній з’явився магазин турецького жіночого одягу.
Перший клієнт прийшов ще до відкриття
Найбільш несподіваним для Надії стало те, що перший покупець з’явився ще до офіційного відкриття. Коли власники лише почали розпаковувати товар і розвішувати одяг, до приміщення зайшла місцева жителька. Вона зацікавилася новим магазином, переглянула речі та одразу придбала джинси.
– Ми ще навіть не відкрилися, а вона вже зробила покупку. Так усе і почалося, – згадує Надія.
Для пошуку клієнтів жінка створила групу у Viber, а згодом почала активно використовувати TikTok. Саме соціальні мережі допомогли їй швидко заявити про себе у новому місті та знайти перших покупців.
Бізнес під час війни: виклики та нові можливості
Сьогодні підприємниця визнає: вести справу під час війни значно складніше. Людей у місті стало менше, купівельна спроможність населення знизилася, а обсяги продажів уже не можна порівняти з довоєнними часами. Якщо раніше вона могла двічі на місяць літати до Туреччини за товаром, то тепер переважно працює через замовлення постачальникам дистанційно.
Попри це магазин продовжує працювати. Крім покупців із Роздільної, замовлення надходять і від українців, які нині проживають за кордоном – у Німеччині, Нідерландах, Великій Британії та навіть Новій Зеландії.
– Звісно, зараз уже не так, як було колись. Але я вдячна за кожного клієнта. Головне, що справа живе, зазначає Надія.
«Я просто не можу без роботи»
Надії Полієнко нині 68 років. Вона вже понад десять років перебуває на пенсії, однак не уявляє свого життя без активної діяльності. Щодня приходить до магазину, працює з клієнтами, підбирає нові колекції та веде сторінки в соціальних мережах.
– Для мене робота – це не лише заробіток. Це підзарядка. Я отримую задоволення, коли допомагаю людям обирати одяг. Дуже приємно, коли покупці повертаються і кажуть, що задоволені покупкою, що отримали багато компліментів. Це надихає працювати далі, наголошує підприємиця..
Саме любов до своєї справи стала головною мотивацією не здаватися після втрати дому та звичного життя.
«Не можна опускати руки»
Попри роки вимушеного переселення, Надія не втрачає віри в майбутнє України та переконана: найголовніше – не дозволяти труднощам зламати себе. Адже у Новій Каховці залишилося практично все, що родина наживала десятиліттями.
– Це дуже боляче і дуже важко пережити. Але зупинятися не можна. Треба жити заради дітей, онуків, заради майбутнього. Я бажаю всім не падати духом. Ми обов’язково вистоїмо. Я вірю, що Україна буде процвітати, і ми ще будемо жити у мирній та щасливій країні. – підсумовує розмову жінка.
Історія Надії Полієнко – це приклад того, як навіть після втрати дому можна знайти сили почати спочатку. Її досвід доводить: підприємливість, працьовитість і віра в себе допомагають долати найскладніші життєві випробування та будувати майбутнє там, де життя дає новий шанс.
Лариса Заблудняк
Владислав Сіміцар
Матеріал підготовлено в межах реалізації медіа «Вперед» проєкту Work4Anyone, який розповідає про можливості працевлаштування, самозайнятості та історії людей, які, попри життєві виклики, продовжують працювати й розвиватися.
Рубрика наповнюється в рамках проєкту «Підсилення місцевих ЗМІ в Україні», який виконується за підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу та NIRAS Sweden AB, та завдяки фінансуванню від Шведського інституту
#Work4Anyone #Work4Veterans
