Проблема домашнього насильства залишається вкрай актуальною, тому що вона стосується порушення фундаментальних прав людини — права на безпеку, повагу і гідність. Це явище не має меж: воно може траплятися в будь-якій сім’ї, незалежно від соціального статусу, рівня доходів, освіти чи місця проживання.
В Україні, як і в усьому світі, кількість випадків домашнього насильства залишається значною, особливо в умовах тривалої війни, соціального тиску та економічної нестабільності.
За даними департаменту головної інспекції та дотримання прав людини національної поліції України за чотири місяці 2025 року від громадян і громадянок надійшло 43104 звернення, складено 34 713 адміністративних протоколи за статтею 173-2 КУПАП, винесено 27082 термінових заборонних приписів стосовно кривдників, на обліку перебуває 95171 особа (https://surl.lu/gcuxbd).
Суспільство ще недостатньо обізнане про ознаки насильства та куди саме звертатися по допомогу. Крім того, існує багато стереотипів, які виправдовують кривдника/цю або змушують постраждалого/лу мовчати, а діти, які ростуть у сім’ях з насильством, часто сприймають це як норму і можуть повторювати її у дорослому житті. Тож, на жаль, не всі випадки фіксуються офіційно, бо люди не звертаються за допомогою або не знають куди саме, тому реальна статистика — набагато вища.
Щоб детальніше поговорити на цю тему ми запросили до редакції Наталію ЄЛІЗАРОВУ, начальницю відділу соціального захисту Роздільнянської міської ради.
– Пані Наталіє, які форми домашнього насильства найчастіше фіксуються у нашому регіоні, і чи є тенденція до зростання або зниження таких випадків останнім часом?
– Я б, в першу чергу, почала з того, які є види домашнього насильства, а саме: фізичне, психологічне, економічне і, на жаль, найтяжче – це сексуальне насильство. Психологічне насильство – це приниження, залякування, цькування; фізичне – навмисне завдання тілесних ушкоджень іншим людям, що викликає страх, біль і відчай; економічне насильство – це коли одна людина позбавляє іншу житла, їжі та інших побутових речей, на які вона має право. Заборона працювати – це теж є економічне насильство, або, наприклад, відправлення на роботу і при цьому вилучення коштів, які людина заробила. Ну і сексуальне насильство, яке включає будь-які дії сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини, незалежно від її згоди.
А якщо брати за статистикою, найчастіші випадки в громаді – це фізичне і психологічне насильство. У Роздільнянській громаді звернень по домашньому насильству за чотири роки збільшилось у вісім разів. Динаміка, на жаль, невтішна. Якщо при створенні громади в 2021 році у нас було 20 звернень щодо домашнього насильства, то на сьогодні лише за перший квартал цього року – вже понад 150 таких повідомлень. Я думаю, що це пов’язано з тим, що люди стали більш обізнані з цього питання і вже розуміють, що не потрібно терпіти, що є допомога, і люди звертаються.
– Які дії має вжити особа, що постраждала від домашнього насильства, і куди їй звертатися у першу чергу? Чи існує в нашій громаді цілодобова підтримка?
– У нас створена міська координаційна рада, якою була затверджена дорожня мапа першочергових дій постраждалої або постраждалого. Перше, що ви робите, це телефонуєте в поліцію, яка складає протокол і видає припис до 10 днів неможливості кривднику/ці перебувати в будинку, де проживають постраждалі від насильства. Якщо правопорушення повторюється – дають попередження ще на 10 днів. Третій раз – це суд. Така практика вже була у нас, коли Роздільнянський суд виносив приписи до шести місяців. В іншому випадку, якщо кривдник/ця не виконує ухвалене рішення, то це кримінальна відповідальність з позбавленням волі до п’яти років. Якщо, не дай Боже, людина у випадку домашнього насильства опинилися в лікарні, то медзаклад зобов’язаний повідомити нас і поліцію.
– Де гарантія того, що правопорушник/ця буде дотримуватися цього припису?
– Ну, гарантії ніхто на сьогодні не дає. Кривдник/ця може прийти і намагатися потрапити додому. В такому разі знову викликається наряд поліції, порушника/цю можуть затримати на декілька годин, щоб людина прийшла трохи в себе. Раніше, наприклад, мова йшла про 15 діб..
– Чи є в наявності заклади для реабілітації людей, постраждалих від домашнього насильства?
– Сьогодні у нас в громаді створений Центр соціально-психологічної підтримки постраждалих від домашнього насильства. В ньому є мобільна бригада, спеціалісти виїжджають за зазначеними адресами, такі люди беруться під соціальний супровід, або з ними проводяться бесіди, роз’яснення психологів. У разі встановлення повторних фактів домашнього насильства, постраждала особа отримує відповідний статус, який дає їй змогу отримувати вторинну медичну та юридичну допомогу безкоштовно. У нас на території громади є денний центр соціальної підтримки, в якому є кризова кімната, де люди мають можливість перебувати у разі екстреного вилучення за фактом вчинення насильства. Тут постраждалий або постраждала можуть оговтатись від пережитого та отримати допомогу. За час існування денного центру ним користувалися декілька разів.
Також на території області є центри, де може перебувати така постраждала людина. Хочу зазначити, щоб всі розуміли, що сьогодні це не тільки жінки, адже у нас зафіксовані випадки вчинення домашнього насильства проти чоловіків. Що стосується дітей, то такі повідомлення надходили, але не були підтверджені. А от внутрішньо переміщені особи, постраждалі від домашнього насильства, окрім нашого супроводу, отримували допомогу і від громадських організацій, зокрема, виїхати за кордон, отримати житло та прихисток.
Перебувати в центрах можна до пів року, де буде забезпечена повна конфіденційність, щоб спокійно можна налагодити своє життя і в подальшому реалізувати себе у безпеці. Наразі ми розробляємо програму, яка працюватиме вже з кривдниками. Якщо ж кривдники відмовлятимуться брати участь у ній, виправлятися, то притягуватимуться до відповідальності, згідно з чинним законодавством.
– Що стосується механізму взаємодії з різними службами, чи виникають якісь проблеми, чи це вже налагоджена система співпраці?
– Не завжди це відповідає бажаній взаємодії, адже іноді не витримуються терміни повідомлення про факт насильства між службами (про це мають повідомити протягом доби). Якщо цей термін затримується, буває, що на час виїзду мобільної бригади в сім’ю, все вже нібито добре, а в невдовзі випадок повторюється. Тож є над чим працювати для оперативної налагодженої співпраці.
– А якщо, наприклад, людина стала свідком домашнього насильства, вона може звертатися до відповідних органів?
– Так, може. Ви можете просто повідомити, що за такою-то адресою стався факт домашнього насильства. Якщо там є діти, то це обов’язково потрібно повідомляти, тому що діти не можуть себе захистити і тяжко сприймають такі ситуації. Тобто, дитина це бачить і боїться комусь сказати, але якщо ви є свідком цього, то краще повідомити, щоб могли відреагувати відповідні служби і захистити всю родину.
– Чи є програми підтримки для дорослих і дітей в Роздільнянській громаді?
– Ну, безпосередньо програми підтримки у нас в громаді на сьогодні немає. Але є програма запобігання та протидії домашньому насильству, у межах якої забезпечується робота центру, мобільної бригади та інших служб.
Якщо говорити про дітей, то перший, хто бачить, що з дитиною щось не так, це вихователі, вчителі, і вони повинні реагувати на це моментально. Тобто, дитина прийшла без настрою, дитина прийшла з синцями, не дай Боже, дитині відняло мову, різні випадки бувають. Вони повинні реагувати і повідомляти службу у справах дітей, поліцію. До допомоги підключаються шкільні психологи.
– Пані Наталя, на чому Ви б особливо хотіли наголосити щодо проблеми домашнього насильства?
– Я бажаю, щоб ні в кого такого не було в житті, але якщо таке сталось – не бійтесь, звертайтесь, телефонуйте!Допомога в будь-якому випадку буде, може не так, як ви уявляли, але поступово ми допоможемо вам вийти з цієї ситуації, ми допоможемо вам налагодити ваше життя, ми скеруємо вас за потреби до тих інстанцій, які вам допоможуть.
Домашнє насильство — це не «особиста справа», а злочин. Це суспільна проблема, яку потрібно виявляти, обговорювати та вирішувати. Тож діймо разом у розбудові громади, вільної від насильства в усіх його проявах!
Інтерв’ю взяла Наталя Буковська
