Сумна звістка прийшла в Степанівську громаду – нещадна та неймовірно жорстока війна забрала життя нашого земляка, нашого героя, нашого захисника – жителя Лучинського ЖОЛДІ Максима Сергійовича.
…Такого молодого, з планами та вірою в майбутнє, справжнього патріота, люблячого чоловіка. В серцях близьких, рідних та побратимів він навічно залишиться 25-річним Героєм. Адже у свій молодий вік Максим вже встиг стати мужнім бійцем, захищаючи суверенність та незалежність України на сході нашої держави. За відповідальність та героїзм Максим Жолді отримав почесну нагороду Президента України Володимира Зеленського. А в страшний день, 24 лютого 2022 року, коли на нашу рідну землю прилетіли перші ракети і розпочалась Вітчизняна війна, не задумуючись та не вагаючись, поспішив захищати рідну землю від російського терору.
У суботу, 2 квітня, Максима Жолді востаннє привезуть додому, на рідну землю, де народився, по якій робив свої перші кроки, у село, де зростав, де навчався, де виховувався гідним сином своєї Батьківщини. Просимо кожного свідомого жителя нашої громади долучились до живого коридору вдячності, яким зустрічатимемо Героя.
Процесія рухатиметься з Кучургану (11:00) центральною дорогою Степанівської сільської ради, тож кожен свідомий мешканець нашої громади може вийти на узбіччя, щоб провести нашого захисника та подумки подякувати за героїзм та самовідданість.
Основна колона розміщуватиметься від мосту між Яковлівкою та Лучинським, вздовж вулиць Шевченка, Гоголя і до будинку загиблого, що по вул. Хуторській, 15. Орієнтовний час прибуття – 12:00.
Чин поховання пройде на центральному кладовищі с. Лучинське.
Читайте також: Герої не вмирають! Пам’яті Юрія Крикливого
Для мешканців віддалених сіл буде організовано підвезення автобусами. Орієнтовний час їх відправлення:
с. Степанівка – о 10:30 (зі шкільного подвір’я);
с. Марківка – 10:30 (від будівлі старостату);
с. Гаївка – 10:45 (від школи).
Із собою бажано мати прапори та іншу символіку України – країни, за яку віддав життя наш земляк.
Давайте разом проведемо Максима в останню путь. Завдяки таким мужнім та сміливим захисникам України, ми живемо, працюємо, навчаємось, наші домівки цілі, а жорстокі реалії Вітчизняної війни сьогодні ми бачимо лише з новин. Тож, давайте на знак вдячності, станемо на коліна та схилимо голови у скорботі за віддане за нас життя.
Нехай береже Господь кожного нашого захисника, а Максиму та всім героям, які віддали найдорожче за Україну, нехай посилає Царство Небесне і вічний спокій.