Що це за подія?
Люди й собаки існують разом тисячі років, а деякі вчені вважають, що саме одомашнювання цих тварин дозволило людству вижити й розвинутися до сучасного стану. В багатьох культурах давнього світу собак вважали вірними друзями, мисливцями, охоронцями і навіть членами родини, а прикладів бездоганної собачої вірності в історії чи не більше, ніж людської. Сучасний світ стрімко змінюється, але це не стосується ставлення до собак — вони залишаються нашими улюбленцями. Про це свідчить і спеціальне свято, присвячене цим розумним і товариським домашнім тваринам — Міжнародний день собак, який щороку відзначається 26 серпня. У США це – Національний день собак.
Життя людей тісно пов’язане з домашніми тваринами, і чи не найміцніший зв’язок ми маємо з собаками. Ці дивовижні створіння справді вирізняються серед усіх інших надзвичайним розумом, чутливістю та відвагою. Вони досконало виконують функції особистих захисників, поводирів для людей з особливими потребами, допомагають правоохоронцям, рятувальникам, медикам, при цьому залишаються вірними й безкорисливими. Не дивно, що на честь собак люди заснували багато святкових днів.
Як виникла ідея відзначати Міжнародний день собак?
Ідея Міжннародного дня собаки належить американці Коллін Пейдж. Ця жінка є одним з провідних американських спеціалістів з поведінки тварин, автором книг, експертом сайту DogTime.com та журналу «OK!». До речі, вона заснувала не тільки День собаки, але й День кішки, День цуценят, День домашніх тварин, День пляжу та інші свята, пов’язані з природою та живими істотами.
День собаки Коллін Пейдж заснувала в 2004 році. Дата свята — 26 серпня — це пам’ятний для жінки день, коли в її родині з’явилася собака Шелті, взята з притулку. Тоді Коллін було всього 10 років, але саме завдяки Шелті вона знайшла своє покликання — вивчати характер і поведінку тварин та захищати їх від байдужості й жорстокості.
Коллін Пейдж закликає поважати й любити усіх собак, незалежно від того, чистопородні вони чи звичайні дворові. При цьому жінка виступає проти купівлі цуценят у заводчиків, бо вважає, що вони експлуатують тварин задля прибутку. Тому Пейдж всім рекомендує брати цуценят та собак з притулків, і це цілком можливо навіть для тих, хто шукає собі компаньйона певної породи, адже серед безпритульних тварин зустрічається чимало породистих.
Попри те, що День собаки починався як національне свято у США, він швидко набув статусу всесвітнього і відзначається в більшості країн. До популяризації Всесвітнього дня собаки із задоволенням долучаються відомі персони — Тейлор Свіфт, Мерайя Кері, Шерон Осборн та інші, а також благодійні й громадські організації та агенції новин.
На думку палеонтологів, близько 60 мільйонів років тому на території сучасної Азії мешкали тварини, схожі за виглядом на ласку. Наукова назва родини цих викопних ссавців — міациди. Вони не залишили після себе прямих нащадків, проте від них беруть початок всі псові тварини — вовки, лисиці та шакали.
Генетичні дослідження стверджують, що собаки походять безпосередньо від вовків, точніше, від неіснуючого нині виду цих тварин, який відділився від основної популяції. Час та місце одомашнювання собак залишаються предметом суперечок, однак поширеною є версія, що вперше це сталося в Європі в часовому проміжку від 14 до 29 тисяч років тому. Про це свідчить археологічна знахідка в одній з печер на півдні Франції — скам’янілі сліди маленької дитини та собаки, що 26 тисяч років тому йшли поруч.
В одному з найдавніших літературних творів — клинописному Епосі про Гільгамеша собаки згадані в ролі супутників шумерської богині Іннани, яка подорожувала з сімома псами в нашийниках та на повідках. Вважалося, що душа собаки складається з трьох частин — дикого звіра, людини та божества. В побуті шумери використовували собак в першу чергу для захисту житла й худоби від ворогів. Основних собачих порід було дві — хорти, незамінні на полюванні, а також великі й сильні собаки, схожі на сучасного мастифа, які легко могли протистояти нападу будь-якого хижака.
Давні перси
Давні перси вірили, що собаки охороняють місток між світами живих та мертвих. В священній книзі зороастрійців Авесті є розділ, який детально описує користь від собак, правила поводження з ними та кару за жорстокість до цих тварин. Згідно з цим текстом, добре чи зле ставлення до собак має прямий вплив і на потойбічне життя людини, тому перси піклувалися про собак так само, як про людей. Травмованих і хворих тварин лікували, цуценятам обирали хороших господарів, а померлих собак ховали за людським ритуалом.
Древній Єгипет
В Давньому Єгипті собаки теж здобули повагу — їх пов’язували з богом Анубісом, який мав собачу голову. Домашніх собак ховали з почестями в храмі Анубіса, а однією з цих тварин був пес Абутью — найперша в історії собака, ім’я якої стало відомим, бо його вказано на надгробку, датованому приблизно 2300 роком до нашої ери. Зображення собак — не рідкість на стінах гробниць фараонів, а шкіряні собачі нашийники в Єгипті прикрашали міддю, бронзою та золотом.
Давня Греція
В давньогрецькій літературі є образ триголового пса Цербера, охоронця воріт Аїду — царства мертвих. Також відома історія Аргоса, вірного пса Одіссея з поеми Гомера. Платон називав собак «любителями вчитися» та «тваринами, гідними подиву». Богині Артеміда та Геката зображувалися разом з собаками — мисливськими та сторожовими. Від слова «собака» («кінос») отримала назву грецька філософська школа кініків, які вважали, що для досягнення досконалості треба брати приклад з собак, тобто жити просто, бути вірним, хоробрим та вдячним.
Давній Рим
При вході в оселі Древнього Риму на підлозі часто викладали мозаїкою слова Cave Canem — попередження для гостей про те, що в домі живе собака. В кодексі римських законів ці тварини згадуються як охоронці будинків та худоби. Великий римський поет Вергілій писав, що з собаками на сторожі не слід боятися опівнічного злодія, а вчений і письменник Варрон в одному зі своїх трактатів стверджував, що кожна родина повинна мати як мінімум дві собаки. Римляни вважали, що собаки захищають їх і в незримому вимірі — завжди попереджають про наближення чаклунів, привидів та інших потойбічних загроз.
Давній Китай
В Китаї давніх часів ставлення до собак було своєрідним — крім полювання та охорони, їх могли використовувати в якості їжі та жертвоприношення. Собаку ховали перед будинком або перед міськими воротами і вірили, що це відведе від людей біди та хвороби. З часом замість того, щоб вбивати тварин, для цього ритуалу стали виготовляти солом’яних собак та встановлювати їх при вході в оселю. Для особистого захисту популярними були амулети у вигляді собачих фігур, зроблені з нефриту. Оскільки собаки вважалися передусім охоронцями, а нефрит у Китаї асоціювали з безсмертям, такий амулет захищав людину не тільки в житті, а й після смерті.
Щоб ще більше вдосконалити швидкість, силу, витривалість, гострий нюх та слух собак, люди вивели численні породи, пристосовані до виконання різних функцій. Попри те, що зараз собаки — це здебільшого компаньйони, їх також використовують у поліції, в рятувальних службах, в якості поводирів для людей з інвалідністю, а також в реабілітаційних центрах. І хоч Міжнародний день собаки — свято неофіційне й достеменно невідомо, хто був автором його ідеї, проте для всіх любителів собак це приємна подія, яка дає ще один привід порадіти дружбі з цими тваринами.
