На що йдуть благодійні внески – розповідає голова ГО «Громада Роздільнянщини» Володимир ВАСИЛЕНКО
Володимире Миколайовичу, Ваша громадська організація «Громада Роздільнянщини» була заснована ще в 2014 році. Її головною метою було патріотичне виховання молоді, населення. І саме в цей час відбулось перше вторгнення росії на Донбас, на сході нашої країни почалися бойові дії. Ви тоді включилися активно у волонтерський рух. На сьогоднішній день вже відбулося повномасштабне вторгнення російського окупанта на нашу землю і Ви виявили таку ж активність. Скажіть, будь ласка, які почуття Вас переповнювали в ці дні і що вважали за необхідне зробити в першу чергу?
Слава Україні! Україна прокинулася 24 лютого 2022 року вже зовсім в інших реаліях. Повномасштабне вторгнення російських військ, у принципі, відбулося за аналогією німецького фашизму, о четвертій ранку, як колись у 1941 році. З цього моменту, на жаль, розпочалася нова кривава сторінка в історії України, та війна нас об’єднала. За одну добу ми стали міцнішими, ніж, мабуть, за тридцять років своєї незалежності. У перший день війни мене запросили очолити збір коштів на свою волонтерську картку «Благо», щоб допомогти нашій теробороні. Адже у перші дні війни в результаті бомбардувань банківська система була обвалення, зарахування на банківські картки не проводилося. А необхідність закупати паливно-мастильні матеріали, продукти харчування була. І тут спрацювали волонтерські кошти. Люди понесли гроші, перераховували їх на картку. Я безмежно вдячний усім, хто дав 200 гривень, п’ять тисяч гривень, п’ятдесят тисяч гривень… Всі ці кошти пішли на першочергові потреби. Був створений запас паливно-мастильних матеріалів на суму 57 тис. 852 грн. Бо всі розуміли: у будь-який момент може прилетіти ракета, розбомбити все, і не буде нічого. Крім того, у перші дні повномасштабного вторгнення ми закупили харчі на суму понад 30 тис. грн і заклали їх на довгострокове зберігання на той випадок, якщо не буде поставок, але у нас є люди, є внутрішньо переміщені особи з тимчасово окупованих територій, для яких нами вже сьогодні створено фонд допомоги. Внутрішньо переміщені особи сьогодні мають можливість у нас отримувати продукти, речі завдяки волонтерським коштам.
А яка загальна сума зібрана на сьогоднішній день?
Можу сказати, що на сьогодні витрачено 212 тисяч 334 гривні. Ми заплатили 30 тисяч за пристрій нічного бачення для наших захисників, 60 тисяч виділили на тепловізійну систему для нашого батальйону тероборони, 10 тисяч – на до- ставку гуманітарної допомоги з Польщі. Гуманітарка безкоштовна там, де вона збирається, а за переміщення територією України необхідно платити. Виділено 10 тисяч гривень допомоги нашим рятувальникам, які з Львівської області транспортували в Роздільну карету швидкої допомоги і пожежну машину. 8 тисяч гривень – на паливо. Таких виплат дуже багато. Ми закуповуємо ліки. Велику допомогу надає греко-католицька церква нашого міста, особливо в перші дні, коли потрібні були ліки для батальйону територіальної оборони. Очільник нашої місцевої греко-католицької церкви Святослав Кирик тричі привозив гуманітарну допомогу, навіть безкоштовно своєю машиною. І завдяки цим лікам, які він привозив, ми закрили цю проблему. На сьогодні ще близько 140 тисяч гривень є в залишку, а всього було понад 350 тисяч зібраних коштів на сьогоднішній день.
Благодійні внески робили жителі Роздільнянщини чи й поза її межами?
Так, найперше відгукнулися жителі Роздільної, населених пунктів Роздільнянського району в колишніх межах. Зокрема, з сіл Яковлівка, Степанівка, Кучурган. Особливо добре допомагала кучурганська громада, зокрема, Микола Доносіян, який очолює там волонтерський рух. Це були мої знайомі одесити, знайомі моїх знайомих. Ті люди, які хотіли допомогти. Ті люди, які знали мене і довіряли ще з 2014 року. Вони прийшли знову, тому вдалося зібрати таку певну суму, яка стала суттєвою підтримкою, поки запустилася процедура залучення бюджетних коштів.
А скажіть, ці благодійні внески йдуть на територіальну оборону лише Роздільнянщини, чи й на обласні структури?
Кошти йдуть на тероборону нашого району. Є певна процедура використання цих коштів. Має бути подана заява, яка надходить у штаб, що працює щодня. Вони ухвалюють рішення, і ми тоді виділяємо кошти. І ще ми прийняли рішення об’єднатися навколо України, навколо Перемоги і ми йдемо до неї.
На жаль, Роздільнянщина втрачає найкращих своїх синів. Ця війна забирає і молодих хлопців, і вже досвідчених воїнів. Скажіть, будь ласка, чи передбачена в межах фонду допомога їхнім родинам?
Я хотів би звернутися до громадськості: ми маємо допомагати родинам загиблих військовослужбовців. На жаль, так, втрачаємо найкращих. Поки запуститься процедура виплат на державному рівні, родини ще не мають тієї підтримки. А є діти, вдови. І я за те, щоб громадськість обов’язково підтримувала ці сім’ї. Якщо ми не приймемо рішення щодо виділення цих коштів, я відкрию окрему картку для збору на допомогу родинам загиблих військовослужбовців.
Можливо, Ви хочете окремо виділити когось з волонтерів, хто надає велику допомогу?
Розумієте, кожна людина давала кошти в міру своєї спроможності, усі вони молодці, святі люди. Вдячний всім, хто в перші три дні давав гроші, хто ніс продукти харчування, речі. Вдячний всім, хто вдома варить, смажить, пече і на блокпостах підгодовує наших бійців. Вдячний, хто шиє, хто плете сітки. У нас є гарна традиція: о 12.00 ми співаємо Державний Гімн України у волонтерському центрі. Вдячний всім, хто щодня приходить на роботу, та разом з тим ще знаходить час для волонтерської діяльності.
Дякую за бесіду, Володимире Миколайовичу. Ми бажаємо, щоб Ваш волон- терських рух і надалі потужно працював. І наостанок, щоб Ви хотіли побажати нашим роздільнянцям, як і всій країні, яка опинилася в надскладних умовах сьогодні?
Хотів би побажати Перемоги. Спочатку Перемоги, а потім миру. Ми вже всі складаємо сценарій святкування, я ще маю відношення й до культури. Тож, у таких складних умовах продовжуємо репетиції. Вивчаємо нові пісні, від яких укріплюється дух. Ми не маємо плакати, ми маємо єднатися задля Перемоги. Але ми плачемо, бо втрачаємо своїх кращих синів, і я хотів, щоб пам’ять про них жила в наших серцях, була увічнена у назвах шкіл, вулиць… Діти в школах мають знати своїх героїв, своїх односельців. Тримаймося, шановні, бажаю вам сили духу, міцної волі. Ми переможемо. Все буде Україна! Слава Україні! Слава нації, яка народжує Героїв, які захищають нас з вами!
Наталія БУКОВСЬКА
