Собор Паризької Богоматері – не тільки символ Парижа чи Франції, але, певною мірою й усієї європейської цивілізації з усіма її християнським і загальнолюдськими цінностями. “УКРІНФОРМ”розповідає про легендарний Нотр-Дам.
Він входить в десятку найдавніших і найважливіших готичних соборів Західної Європи. Для французів він важить приблизно те ж саме, що для українців собор Святої Софії у Києві.
Розташований найголовніший храм Франції на острові Сіте посеред Сени. Через те, що храм будувала кілька поколінь зодчих, в ньому змішані романський і готичний стилі.
Будівництво собору Паризької Богоматері розпочалось у 1163 році за Людовика VІІ, а закінчилося в ХІV столітті.
Свого визначального статусу Нотр-Дам набув після того, як у ХІІ столітті в Парижі укріпилася королівська влада. Статусу йому додали і християнські святині — зокрема, Терновий вінець Ісуса Христа, привезений Людовіком ІХ Святим (1226-1270) з Константинополя. Для всієї християнської Європи це була одна з найвизначніших реліквій. Із її набуттям Париж почав позиціонувати себе як центр усього християнського світу і центр усієї європейської цивілізації.
Прикметно, що собор впродовж тривалого часу був не тільки центром релігійного, але й світського життя міста. Зокрема, в ньому читалися лекції, відбувалися зібрання представників цехів, а також, у період, коли ще не була збудована ратуша — засідання міської магістратури. Тут проходили урочисті церемонії королівських шлюбів, коронацій імператорів, національних похоронів. У 1302 році в ньому вперше зібралися Генеральні штати — 1-й парламент Франції. У 1456 році саме в Нотр-Дамі розпочався реабілітаційний процес над Жанною д’Арк.
Під час Французької революції 1789-1794 рр. Собор зазнав значних руйнувань. Тоді було знесено чимало статуй, зокрема фігури “галереї королів”. Робесп’єр назвав собор Паризької Богоматері “твердинею мракобісся” і дав нову назву — Храм Розуму. Храм був повернений церкві лише в 1802 році. Він перебував у жахливому стані і його навіть хотіли знести.
Один із найвідоміших творів французької художньої літератури, роман Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері”, написаний у 1831 році, між іншим, мав на меті привернути увагу влади і громадськості до катастрофічного становища цієї пам’ятки архітектури.
Одна з найбільш тривалих і ретельних реставрацій собору розпочалася в 1841 році. Завдяки архітектору Ежену Віолле-де-Дюку, храм не просто отримав нове життя, а й нове обличчя. Спершу архітектор подбав про усунення серйозних пошкоджень, щоб зупинити подальше руйнування. Далі взявся за відновлення статуй та скульптурних композицій. Тоді ж було збудовано і відомий шпиль, який споруджували впродовж майже 23 років. Окрім того, були знесені будинки, які в ті часи розташовувались в безпосередній близькості до собору, і тепер на їх місці перед фасадом знаходиться сучасна площа.
Напрочуд вдалою стала ідея Віолле-де-Дюка прикрасити дах Собору зображенням гаргулій та химер. Вони стали не лише екзотичною прикрасою, але і маскуванням системи стічних труб. Власне сама назва походить від французького gargouille – “жолоб, стічна труба”. Окрім того, гаргульї та химери символізують людські гріхи і злих духів, вигнаних з храму.
Одне з найдивовижніших явищ Нотр-Дам — вітражі. Загалом їх у Соборі 110, і всі на біблейську тематику. На жаль, автентичні майже не вціліли. Більшість вітражів була зроблена під час реставрації у ХІХ ст. До наших днів дійшли лише три так звані троянди — західна, південна і північна, розташовані на фасадах. До речі, вітражі над південним і над північним входами — найбільші готичні троянди Франції.
Ще однією окрасою Собору є орган. Вперше він був встановлений у 1402 році. Впродовж віків його ремонтували і перебудовували. Під час реставрації у 1868 році був побудований і освячений новий орган. В наші часи орган “осучаснили” – у 1992 році мідний кабель змінили на оптичний, а принцип управління зробили комп’ютеризованим.
У 2013 році відзначалося 850-річчя собору. В якості подарунку Нотр-Дам отримав нові дзвони і відреставрований орган.
Пожежа собору, яка сталася на Страсному тижні, за декілька днів до католицького Великодня, шокувала європейську спільноту і була сприйнята як трагедія, – трагедія спільного Європейського дому. Втім, є сподівання, що легендарний Нотр-Дам — перлина готичної європейської архітектури, символ людського розуму, волі і віри, зусиллями об’єднаної Європи відбудують.
