Стереотипи – це певні шаблони поведінки, які з’являлися відповідно із пізнанням людиною довкілля і формуванням уявлень про взаємин між окремими людьми і їх групами. Певні стеретипи можуть бути корисними. Наприклад, ті, які забезпечують нам фізичну безпеку. Однак існують і шкідливі.
Такими є гендерні стереотипи – усталені уявлення суспільства щодо того, якими мають, або, навпаки, не мають бути жінки і чоловіки. Вони можуть стосуватися або їхньої зовнішності — тобто, зовнішніх проявів фемінності (жіночності) чи маскулінності (чоловічності), або їхніх ролей у суспільстві – кому яку професію здобувати, ким працювати, чим займатися у вільний час тощо. Суспільство створює певні шаблони й очікує, що всі будуть їм відповідати.
Наприклад, існує уявлення, що вишивання – це жіноче заняття. Але як тоді бути із хлопчиками, чоловіками, яким теж подобається вишивати, які займаються цим професійно? Хіба вишивання від цього стає чоловічим? Ні, це просто вишивання – як різблення, лозоплетіння, гончарство тощо. Під час вишивання розвиваються такі якості, як наполегливість, посидючість, скрупульозність, які стають в нагоді і в інших сферах діяльності.
Ще один із найрозповсюджених стереотипів, що блакитний – це колір для хлопчиків, а рожевий – для дівчат. Хоча насправді кольори не мають статі – красивими є як чоловічі рожеві сорочки, так і жіночі блакитні.
Результати опитування читачів і читачок видання
У період із 10 по 20 серпня редакція видавництва «Вперед» провела опитування про те, як розуміються на поняттях гендеру, гендерних стереотипів та ролей роздільнянці й роздільнянки. Участь у ньому взяло 167 осіб: 85 % жінок та 15% чоловіків. Із них віком від 25 до 44 років – 65 %, від 45 до 64 – 30%, решта віком до 24 років.
Згідно з отриманими результатами, лише 6% опитаних зазначили, що не розуміються на питаннях «гендер», «гендерна рівність», «гендерні стереотипи», «гендерна дискримінація». Водночас, майже 30% стверджують, що гендер – це біологічні особливості чоловіків і жінок. Це говорить про хибне уявлення про вищезазначені поняття, але маємо надію, що стаття «Говоримо про гендер вголос» дала змогу нашим читачам і читачкам розібратися в цих питаннях більш ретельніше.
Свідками випадків дискримінації за ознакою статі (домашнє насильство, нерівний доступ до послуг, керівних посад, зазнавали приниження тощо) стали більше 80% тих, хто взяли участь в опитуванні. На думку редакції, такий високий показник є сигналом для місцевих соціальних та правоохоронних служб щодо посилення заходів протидії домашньому насильству.
60% вважають, що є окремі посади і професії, які можна вважати суто «жіночими» або «чоловічими» і лише 8% вважають, що робота точно поділяється на «жіночу» і «чоловічу» у різних сферах діяльності.
Лише 3% висловили думку, що лише жінка має іти у відпустку по догляду за дитиною, переважна більшість (майже 90%) вважає, що чоловік також може це робити. Зауважимо, що відповідно до діючого законодавства в Україні піти у відпустку по догляду за дитиною може як мати, так і батько або інший член сім’ї.
Майже 13% опитаних вважають, що займатися хатніми справами, готувати їсти, прибирати, займатися вихованням дітей – це переважно жіноча справа, але чоловік може їй допомагати. Решта таки поділяють думку, що це спільна справа як жінок, так і чоловіків.
На питання «Наскільки Вам вдається поєднувати виконання своїх посадових та сімейних обов’язків?» учасниці й учасники опитування відповіли так: 77% – намагаюся збалансовано поєднувати вказані обов’язки, 21% – не завжди вдається і 1,5% – взагалі не вдається.
Про те, що прояв емоцій не залежить від статі, вважають 52% опитаних. Водночас 31% відповіли, що чоловіки дійсно менше схильні проявляти емоції, але це тому, що їх із дитинства вчать, що “чоловіки не плачуть”. Те, що жінки більш емоційні тільки у певні періоди стверджують майже 17%.
Із тим, що жінка важче сприймає деякі знання, наприклад, точні науки, силові навантаження, водіння авто, погодилось майже 5%, частково погодилось – 29 %, а от 46% стверджують, що наші уміння та навички жодним чином не залежать від статі або гендеру.
А от думки про те, що блакитний колір – для хлопчиків, а рожевий – дівчачий поділяють лише 7,7% опитуваних, решта думок розділилася майже порівну: частина вважає, що це особисте бажання батька чи матері, а інша – що колір не має значення для будь-якої статті, особливо для самого немовляти.
Проблема гендерної рівності, протидії гендерним стереотипам попри значну обізнаність, на жаль, залишається актуальною. Хоча на законодавчому рівні права жінок і чоловіків закріплені (зокрема, в Конституції України і Законі Україні «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків»), проте в побутовому житті, на робочому місці, у навчальних закладах майже кожна людина стикається з нав’язуванням розподілу гендерних ролей та сексистськими висловлюваннями.
Результати опитування показали, що читачі й читачки видання переважно розуміються в питаннях рівнозначного розподілу обов’язків жінок і чоловіків, але щодо окремих понять – гендер, гендерна рівність, дискримінація не дуже обізнані. Редакція видання «Вперед» допомагатиме розібратися в цій темі у наступних матеріалах.
Наталія Буковська
Матеріал створено за підтримки Волинського прес-клубу
