Труд – Куток – це село, яке куточком, затишно горнеться до насипу залізничних колій станції Кучурган. Воно потопає в зелені садочків, та своєю південною стороною вдивляється в широчінь лугів, пагористого незайманого квітучого степу з ковилом – травою та тінястими деревами акацій.
Цікава історично – краєзнавча доля села. Розквіт маленького хутірка розпочався у 1868 році з будівництва залізниці та ст. Кучурган. Тут посилилися і стали будуватися робітники та обслуговуючий персонал станції .
З того періоду пройшло вже 151 рік. Скільки всього було в історії цього дивовижного краю!
Трагічні події відбулися У 1919 році, коли біля стратегічного значення залізничних колій станції Кучурган велися кроваві бої Червоною кінною армією комдива Г. І. Котовського по придушенню заколоту німців – колоністів, які виступили проти існуючої загарбницької політики революційного режиму. Про це розповідається в книзі «Історія міст і сіл Одеської області» та в книзі Новохатського «Путь в Легенду» (Очерки из жизни Г. И. Котовського).
Також, одна із трагічних сторінок Труд – Кутка – Друга світова війна. Окупація розпочалася в серпні 1941 року, коли німці, разом з румунськими військами прибули в село. Вони розташувалися в складських приміщеннях скороченої військової частини А – 2031, в яких з 1935 року, до початку війни знаходилися боєприпаси і обладнання радянської артилерії. Жандармерія впроваджувала свої накази, наглядала за населенням, а також за радянськими військовими полоненими , які каменями мостили дорогу.. Ось що згадали старожили села, які на той час були дітьми: – Нам мами давали окраєць хліба, печену картоплю, кусочки сала, огірки…, ми бігли до дороги і чекали, коли поведуть полонених, залишали на дорозі їжу, щоб вони могли підняти. Підходити до полонених строго заборонялося. Ми лише здалеку дивилися, як полонені каменями мостять дорогу. Вони були виснаженими , голодними, хворими, але духом не зламними. І зараз дивлячись на мощену дорогу, що веде від села Труд – Куток в с. Павлівку ми згадуємо про стійкість і мужність полонених.
4 квітня 1944 року відбувся панічний відступ німецької армії. Про визволення ст. Кучурган, написано в книзі Юркова І. Ф. « Впереди атакуючих эскадронов».
.Після Перемоги почалося відновлення с. Труд – Куток. По залізниці інтенсивно перевозили вантажі. У селі побудували два двоповерхових будинки для робітників, нові приміщення станції та пристанційної колії.
Період розбудови мирного життя для трудківці – це трудовий подвиг щогодинних буденних трудоднів, важкої праці на залізничній колії. Це ведення домашнього господарства, яке тісно переплітаються з родинними сімейними клопотами, життєвим мудрим світоглядом на життя, співчуттям і допомогою тим, кому вона потрібна.
Жителі села і робітники першими приймали і допомагали біженцям з Придністров’я, які прибували на станцію в ешелонах з війни, яка тривала на той час у Придністров’ї з 19 червня 1992 року
Односельці єдині в питаннях духовності, добробуту, щоб зробити своє село кращим. Про це свідчить те, що 2007 – 2008 роках жителями на свої кошти був проведений водогін А згодом, 21вересня 2012 року відбулося освячення Хреста на свято Різдва Присвятої Богородиці. Саме в цей день вперше проголошено Храм села. Культурною, духовною віхою стала дата – , 2 серпня 2013 року на День святого пророка Іллі. На краю села біля дороги була освячена капличка. Побудувала її сім’я Горбенко та не байдужі односельці, які підтримали коштами будівництво.
І зараз, на Храмове свято до центру села прийшли жителі, діти, запрошені гості. Настоятель храму ікони Божої Матері «Споручниці грішних» протоієрей Отець Віталій (Захаров) провів святкову духовну службу біля Хреста, вітаючи прихожан.
Яке ж свято без культурного відпочинку, поздоровлень та вітань?! Від сільського голові С. П. Щербакової для малечі були в радість батути, солодка вата. Відбувся чудовий концерт, приурочений Храму села присвячений жителям – трудівникам, цілим династіям робітників – залізничників.
Щирі слова привітання пролунали від голови Степанівської сільради С. П. Щербакової.
Вона вручила грамоти та подяки активістам за допомогу в благоустрії дитячого майданчика, активним организаторам свята, поздоровила грамотами юних трудківців, які займаються в дитячій спортивній школі – переможців по дзюдо.
Від імені громади Степанівської сільради, ветеранської організації на чолі з А. П. Волковим , членів Літературного клубу «Літературні обрій» линули сердечні вітання нашим славним землякам поважного віку, ювілярам 2019 року села Труд – Куток. Вони є гордість і слава нашого краю. Тож сердечно через газету поздоровляємо:
Клімова Анатолія Еммануїловича (13.05. 1939р.н.) з 80- ти річчям – шановного чоловіка, знатного, професійного залізничника – трудівника ст. Кучурган, гарного сім’янина, батька, дідуся, надзвичайно працьовиту, добру людину нашого краю.
Сербову Людмилу Андріївну (4.08. 1944) з 75 – ти річчям . Шановну жительку села, доброзичливу, чудову жінку, люблячу мати, гарну бабусю, в минулому професійного робітника – оператора залізниці ст. Кучурган,
Горбенко Марію Василівну (7.03. 1944р.н.) з 75 – ти річчям – шановну , мудру, надзвичайно добру , мудру жінку, мати бабусю, яка була і є опорою чоловікові А. Горбенко. Вони разом здійснили трудовий духовний подвиг: в селі побудували капличку в честь святого пророка Іллі .
Волкова Григорія Дмитровича (6.02. 1949. з 70 – річчям – шановного жителя села, батька і дідуся гарну, доброзичливу людину, в минулому професійного військового
Пройка Людмилу Василівну ( 5.08. 1949 р.н.) з 70 – річчям – шановну жительку села, гарну, славну господиню, мати і бабусю своєї родини.
Климкову Валентину Олексіївну 9.02. 1949р.н.) з 70 – річчям – шановну жительку села, мати, бабусю, доброзичливу , милосердну, трудолюбиву жінку, яка в минулому багато років працювала медичною санітаркою в лікарні залізничників.
Коркодел Катерину Василівну (23..05. 1954р. н.) з 65-річчям – шановну працелюбну жительку села, чудову жінку, гарну господарку, яку в селі добре знають і поважають. В минулому робітницю залізничної колії ст. Кучурган, активного діяча профспілок. Вона є одним із головних ініціаторів Храмового свята на селі, активістом по благоустрою села, активним членом літературно – поетичного клубу «Літературні обрії».
Казимир Галину Валентинівну ( 4.03. 1954р.н.) з 65-річчям – шановну жительку села, гарну господарку, багатодітну мати, люблячу бабусю , в минулому професійна трудівниця на залізничній ст. Кучурган. Зараз працює бригадиром в сільському господарстві
Ілляшенко Володимира Миколайовича (31. 07. 1954р.н.) – з 65-річчям – шановного жителя села,
батька, дідуся, в минулому професійного робітника – сварщика, який в минулому працював на залізниці ст.. Кучурган.
Долту Сергія івановича – з 50 – ти річчям – шановного депутата Труд – Кутка – активного, доброго, мужнього чоловіка, який опікується селом, допомагає людям, планує і багато робить для добробуту села.
Приміть наші щирі вітання! Хай у Вашому домі завжди буде мир, радість, любов, щасливий сміх дітей та онуків. Хай продовжується далекоглядний мудрий рід, здоров’я Вам, натхнення в праці, духовних світлин, добра, доголіть і всього найкращого в житті!
«Спасибо Вам за труд – величье,
За веру, волю, достижения свои,
Спасибо за семьи очаг, души цветение,
Спасибо, что верны, едины и дружны!»
Чудово провела концерт ведуча – директор будинку культури С. В. Задирака, та художній керівник Н. В. Аксентій. Надзвичайно порадували виступи від Степанівського будинку культури: хореографічний колектив «Перлина» під керівництвом С. В. Половнюк. Аплодисментами зустрічали народні пісні у виконанні співучих голосів вокального колективу «Молоді серця» . Гарно виступили юні учасники художньої самодіяльності будинку культури А. Караманова, Н. Макеева, Д. Макеева, І. Афоносова. Порадував веселим сміхом виступ талановитого чтеця – гумориста О. Кравченко.
Сердечно привітала жителів села директор Павлівської початкової школи О. М. Миндруль. Її маленькі вихованці з Труд – Кутка під оплески, декламували вірші про свій любий край.
А згодом, гарними господинями села К. В. Коркодел, та Н. В Чижевською були накриті столи с запашними пиріжками, рибною смачною юшкою. Усім було гарно, весело і любо!
Бо в Храмове свято, із роду в рід, завжди скріплялася дружба, віталися друзі, сусіди, родичі за столом з явствами, бажаючи усім всього самого доброго.
Історія невпинно рухається вперед. Станція об’єднує робітників працею. Храмове свято об’єднує село духовністю, наповнює душі людей теплом віри, надії, любові до Бога, до родини, до свого краю, щоб жити в мирі і злагоді. І це головне!
Бібліотекар Павлівської бібліотеки Валентина Большакова, директор Будинку культури с. Степанівка Світлана Задирака.
