Навіть в умовах воєнного стану, враховуючи можливий недосів та зниження рівня агротехнологій, Україна здатна забезпечити власні продовольчі потреби. Головні ризики пов’язані з непередбачуваністю подій щодо російської агресії і порушенням цілісності території України. Посівна стала другим фронтом країни.
Українське сільськогосподарське виробництво зосереджено на більш як 30 млн гектарів ріллі. Це дає змогу повністю забезпечити країну продуктами харчування та мати значні надлишки для експорту. До того ж наявні запаси зерна та олії в середині країни покривають дворічні потреби внутрішнього споживання, за даними Мінагрополітики. Саме надлишки продовольства «замкнені» війною на території України, відсутність можливості експортувати, роблять неминучою глобальну продовольчу кризу.
– Коли глобальна продовольча криза розгорнеться, то Україна, як це не дивно може здаватися в умовах війни, постраждає найменше. Для внутрішніх потреб країна має достатній обсяг зерна, має надлишки, які не експортує. Ми намагаємося експортувати кукурудзу, соняшникову олію, в нас багато надлишків, які перевищують річне споживання. Маємо 6 млн тонн пшениці, уряд заборонив її експортувати, і названий обсяг теоретично повністю покриває потреби наступного сезону. Озима пшениця посіяна ще восени і буде зібрана, — відзначає Марія Колесник, заступник директора «ПроАгро Груп».
Такої ж думки притримуються і у Всеукраїнській аграрній раді (ВАР). “Україна має надлишкові запаси продовольства, а от світу загрожує криза через неможливість імпортувати зернові та олійні в достатніх обсягах”, — стверджує Денис Марчук, заступник голови ВАР.
У профільному міністерстві запевняють, що Україна зможе прогодувати себе, та звітують про початок весняної посівної: станом на 25 березня було посіяно 150 тисяч гектарів ярих культур — це кукурудза, соя, соняшник, просо, гречка, овес та цукрові буряки.
Традиційний яровий клин України становить близько 15 млн га. Яким він буде цьогоріч? Це питання залишається відкритим, бо фермери сіють у безпосередній близькості до обстрілів. В поточних умов проводити посівну кампанію надзвичайно важко, інколи просто неможливо. Часом аграрії на ходу змушені перебудовувати сівозміну, виходячи з наявності насіння, добрив та доступу до води. До польової перебудови спонукає і прогнозоване зростання попиту на круп’яні та бобові культури.
Нема зрошення — кукурудзу не посієш.
Аграрії окупованих районів Херсонщини опинилися в тяжкій ситуації. ПСП «Альфа-Агро», що в Чаплинському районі, планувало розпочинати посівну. Все для цього вже було готове: техніка, насіння, люди. Однак, коли агроном із начальником охорони стали об’їжджати поля, зустріли патруль окупантів, які заявили, що поля заміновані, а тому треба сидіти вдома і не висовуватися. До того ж на півдні гостро стоїть питання зрошення. ПСП «Альфа-Агро» обробляє 1750 га, з яких 1400 га під дощуванням, 38 га — під крапельним зрошенням.
– Передбачаю для себе кілька сценаріїв розвитку виробничої ситуації. Перший — наявність зрошення. Для мене це найважливіший фактор, бо соя і кукурудза на наших полях без зрошення не ростуть, тому вирішив, що чекатиму до останнього, поки не зрозумію, що системи зрошення працюватимуть. Але якщо побачу, що цього не буде, терміново замінюватиму наявне насіння на соняшникове, і це навіть при тому, що я кілька років тому відмовився від цієї культури. А що робити? Соняшник без зрошення виросте, а соя й кукурудза — ні. Тобто перший сценарій оптимістичний. Є ще кілька сценаріїв в залежності від того, коли буде запущене зрошення і чи взагалі воно буде. Можливо, будуть зміщені строки посіву, при цьому із сівозміни може випасти пізня соя. Ще один варіант: не будемо сіяти кукурудзу, а лише — сою, можливо, в цю сівозміну додамо соняшник. Але якщо з’явиться можливість включити зрошення, хоча й пізно, посіємо ультраранні сорти сої навіть у червні місяці, — розмірковує керівник цього господарства Ігор Брагінець.
За його висновками, перспективи нового зрошувального сезону — досить туманні. Адже вся система під окупацією. І Каховський магістральний канал, і головна насосна станція захоплені. Запитань дуже багато: хто подаватиме на ці об’єкти електроенергію, як розподілятиметься вода, з ким треба підписувати угоди, хто візьме на себе відповідальність за подачу води, чи захочуть аграрії співпрацювати з окупантами та наражатися на закон про колабораціонізм?
Збут кукурудзи під питанням, натомість зростає попит на круп’яні культури
На Харківщині в зону активних бойових дій потрапили Ізюм, Балаклея, частина Чугуївщини, Бурлук, Вовчанськ, Куп’янськ. У місцях вогневого спротиву значна частина фермерських баз — машинні двори, елеватори, склади, офіси — зруйновані.
На територіях, захоплених без бою, фермери чекають слушного моменту, щоб сіяти, бо вірять, що збиратимуть уже на звільнених територіях. Керівник господарства із Харківщини Юрій Михайлов повідомив, що всі його об’єкти в Ізюмі з технікою, залишками продукції захоплені окупантами. В цьому районі немає жодних перспектив для сівби, бо він є центром бойових дій, ведеться вогонь на ураження. Однак в районах, підконтрольних Україні, польові роботи ідуть повним ходом.
На думку Юрія Михайлова, близько половини аграріїв Харківщини зможуть посіяти вчасно. Можливості для польових робіт визначаються перебігом бойових дій та логістикою. Вся кампанія — суцільний ризик. Також агровиробники замислюються, яким сільськогосподарським культурам віддати перевагу в умовах воєнного стану. «Ми постали перед вибором: чи є сенс сіяти кукурудзу, якщо її збут під питанням? Мабуть, за рахунок цієї культури збільшимо площі під круп’яними, культурами через зростання внутрішнього попиту на них», — повідомив Юрій Михайлов.
Окрім круп’яних культур попитом на внутрішньому ринку будуть користуватися горох та сочевиця. Можна очікувати зростання площ під бобовими, які є скоростиглими культурами, дають змогу швидко нагодувати країну рослинним білком, покращити стан грунтів.
«Вирощування гороху дозволяє практично без внесення добрив отримати певний врожай. Культура є цінною щодо вмісту білка, що в умовах загрози продовольчої кризи є важливим. Також і сочевиця є цікавою культурою у цьому сенсі. Одночасно бобові є гарним попередником для зернових, які будуть сіятися восени, оскільки є додатковим джерелом азоту в грунті. До того ж в умовах нестачі насіння, товарний горох при певній обробці можливо використати у якості насіннєвого матеріалу», — вважає кандидат біологічних наук, експерт з агрономії Олександр Гончаров. Тенденцію підтверджують і у ВАР. «Цього сезону аграрії налаштовані сіяти більше гороху та круп’яних культур», — відзначає Денис Марчук.
Посівна відбудеться, та все ж залишаються ризики недосіву у місцях бойових дій, а перехід до екстенсивних технологій через недостатню кількість палива, добрив, ЗЗР та обігових коштів у аграріїв призведе до зниження позначок врожайності. Внутрішня продовольча потреба України ймовірно буде закрита, та чи сформуються надлишки зерна для експорту у новому сезоні?
Джерело: Agravery.com
