Як ми повідомляли раніше на сторінках медіа «Вперед» в Лиманській громаді відбулась знакова подія – Свято-Петропавлівський храм перейшов від Української Православної церкви (московського патріархату) до Православної Церкви України.
Це відбулося 23 листопада під час загальних церковних зборів, куди прийшло понад 150 прихожан. Було прийняте доленосне рішення про перехід парафії до складу Одеської єпархії Православної Церкви України. Рішення релігійної громади було прийняте в присутності секретаря Одеської єпархії ПЦУ Теодора Оробця.
Як до цього прийшла релігійна громада дізнавалась журналістка медіа «Вперед», поспілкувавшись з настоятелем Свято-Петропавлівського храму Іваном Волосянським та мешканцями Лиманської громади.
Я тут служу майже 30 років. Я цікавився думкою місцевих мешканців, зустрівся з вчителями Лиманскього ліцею №1 та №2, вислухав їх думку та позицію, озвучив свою і так, дійшовши порозуміння та спільної згоди вирішили піти таким шляхом. Визначили день та час та організували збори та одноголосно прийняли рішення про перехід. В громаді є й такі, що не підтримують це. У них бажання залякування: «Якщо ти перейшла, перейшов, ти такий, ти сякий, ти проклятий будеш, твоя сім’я проклята». І дійсно люди десь під там в глибині думають, ну це ж погано, проклянуть там десь.. Але я не раз казав, що віруюча людина цього робити не повинна. Це справа і думка кожного і нав’язувати її іншій людині не потрібно. Багато людей не можуть зрозуміти, як так. «Ну як так? Все ж такі тут більш проросійське населення, і як так вдалося це все зробити? Але у нас є й багато людей патріотів. Є і так звані люди-патріоти, але вони сплячі. Вони не активні в цьому питанні і таких дуже багато. І зрозуміло, що є люди, які, значить, мають думку, що все в одночас зміниться і прийде так названий «руській мір». Але цього вже не буде! Таким чином ми на сьогоднішній день маємо, значить, Православну Церкву України, яку будемо відбудовувати в нашому селі, – зазначив отець Іван.
Поділився своїми враженнями й депутат Лиманської селищної ради Микола Доносіян: «Самі розумієте, в нашій місцевості не так це просто зробити. До цього громада йшла поступово. І дуже добре, що отець Іван мав ініціативу переходу до ПЦУ. Він працював з своєю громадою, роз’яснював людям і вони поступово почали розуміти в чому справа. Я на сесії порушував це питання. На жаль, підтримки там не знайшов, адже деякі з депутатів казали, що в нас немає російських церков і так далі. Але з отцем Іваном ми спілкувалися дуже давно на цю тему. І я вважаю, що дуже добре, щоб без всяких інцидентів одноголосно громада проголосувала за перехід в Православну церкву України».
Місцева мешканка, пані Ганна
Так, я дуже рада, що наша церква в селищі Лиманському перейшла на українську мову. українського патріарха. І дуже жаль, що не дожила до цього часу моя мама, яка була причиною того, мабуть, і жінки, які були з нею, які йшли до селищної ради просити, щоби в нашому селищі була церква. Тоді у нас у хаті правив греко-католицький священник. Але через деякий час йому заборонили це робити і приміщення дали. Але дуже швидко з’явився священник Московського Патріархату. Таким чином у нас з’явилася церква у селищі. І дуже добре, що ми дожили до того часу, який привів нас уже до Української церкви.
Так, я дуже рада, що наша церква в селищі Лиманському перейшла на українську мову. українського патріарха. І дуже жаль, що не дожила до цього часу моя мама, яка була причиною того, мабуть, і жінки, які були з нею, які йшли до селищної ради просити, щоби в нашому селищі була церква. Тоді у нас у хаті правив греко-католицький священник. Але через деякий час йому заборонили це робити і приміщення дали. Але дуже швидко з’явився священник Московського Патріархату. Таким чином у нас з’явилася церква у селищі. І дуже добре, що ми дожили до того часу, який привів нас уже до Української церкви.Як був побудований Свято-Петропавлівський храм
Я приїхав в Лиманське в 1994 році. На той час тут храму не було, але громада була чисельної близько 16 тис населення. Ми почали відбудовувати храм. Було непросто, адже це відбувалось в такі складні часи, коли все стрімко змінювалось. Але ми з Божою поміччю відбудували два храми: нижній храм і верхній. Практично всі будівельні матеріали брали з військової частини, що розформувалась. Це була копітка робота людей та різних організацій. Багато поміг Олег Гладун, Олег Пономаренко, Геннадій Келлер, тодішній голова райадміністрації Надір Мамедов та інші. Я свого часу утримував поле у 120 га, сіяли різні культури, а кошти направляли на будівництво. І от є результат. Зрозуміло, що ще багато роботи, бо храм недобудований, але з Божою поміччю все вдасться, – розповів про витоки будівництва настоятель храму отець Іван.
Якою мовою ведеться служба та чи перейшов приход на новий календар свят
- На зборах ми обговорили два важливих питання. Перше – це служба. Вона буде вестись на церковно-слов’янській мові з українським акцентом якийсь певний час, поки не отримаємо нових книжок та не перелаштуємось. На це може піти місяць-два, а може півроку. Ми вже декілька книг замовили з Києва. Що стосується старого стилю, ми теж деякій час відзначатимемо свята за старим календарем. Але все це тимчасово, допоки остаточно не перейдемо на українську мову та на новий стиль. Люди сприйняли цю пропозицію схвально.
ВІДЕО ТУТ
Отець Іван також прокоментував реакцію з боку представників Української православної церкви (московського патріархату) на перехід.
- Через тиждень після переходу на недільну службу завітав благочинний храмів УПЦ Роздільнянського округу В’ячеслав Ткаченко та вручив наказ митрополита Балтського та Ананьївського, що нібито я порушив священну присягу. На що я зазначив, що вже не належу до УПЦ (збори відбулись 23 листопада, а наказ датований 24-м) та вже перейшов до юрисдикції іншої церкви і ця бумага не має юридичного підґрунтя. Він в мене: «Як так? Ну, як так? Значить, на Петра і Павла було не так багато людей, а на збори прийшла така кількість. Як так?» Він не міг зрозуміти, як таке відбулося. Але це воля людей от і все.
З цього приводу додав й депутат Лиманської селищної рад Микола Доносіян: «Я вважаю, це агонія, просто агонія тих церков і їх очільників, які не згодні, які не згодні із законом, який на сьогодні діє в державі. Тобто це нерозуміння того, що Україна йде вперед і в часи війни неможливо, щоб на нашій території знаходились проросійські церкви. Нам тільки дочекатися цих місяців, поки триває перехід, а потім уже ті, з тими, хто не згодні, я думаю, вже по іншому буде вестися розмова».
- В нашій громаді це перша церква. Ви розумієте, тут прикордоння з невизнаним Придністров’ям, тут великий вплив і телебачення, і радіо, яке слухають місцеві. Тому перехід від УПЦ до ПЦУ – знакова подія. Я думаю, що роздільнянці підтягнуться до нас. Знаю, що є багато приходів, які мають бажання теж перейти, але на це потрібен час. Ми виконали закон України і врахували волю людей. Дай Боже, щоб був мир, був спокій і щоб розвивалася наша українська держава.
До відома:
Перехід церковних громад до ПЦУ — процес переходу парафій УПЦ московського патріархату до Православної церкви України, який почався після Об’єднавчого собору українських православних церков 15 грудня 2018 року, і створення в його результаті Православної церкви України (ПЦУ).
Верховна Рада України 20 серпня ухвалила закон №8371 про заборону релігійних організацій, пов’язаних з Російською православною церквою.
В Україні є одна велика церква, яка має зв’язки з Російською православною церквою – це Українська православна церква (УПЦ), яка раніше в своїй назві ще додавала УАЦ (Московського патріархату), але вже понад два роки як формально відкинула абревіатуру «(МП)» від своєї назви.
Згідно з законом, тепер УПЦ матиме 9 місяців щоб повністю розірвати зв’язки з москвою. І хоча на соборі у Феофанії під Києвом у травні 2022 року (через три місяці після початку повномасштабної агресії Росії проти України) УПЦ (МП) провела собор і заявила про незалежність від РПЦ, але остаточно зв’язки з Москвою розірвані не були.
Предстоятель УПЦ митрополит Онуфрій і далі є членом Священного синоду РПЦ, всі єпископи УПЦ є й далі членами Архієрейського собору РПЦ, чимало священників УПЦ і далі поминають ім’я патріарха РПЦ Кирила в своїх літургіях.
Ситуація загострює й поведінка самого патріарха РПЦ Кирила під час війни Росії проти України, яку він всіляко підтримує і навіть називав її «священною» – тобто такою, участь в якій змиває всі гріхи для російських солдат, які воюють проти України.
Це викликає великий резонанс в українському суспільстві, чимало представників якого вважають РПЦ ідеологічним знаряддям в руках Кремля.
Згідно з опитуваннями, 63 відсотки українців виступають за заборону УПЦ (МП), а понад 80 відсотків населення України не довіряють тій церкві і вважають, що держава має діяти активніше в релігійній сфері.
За інформацією СБУ, понад 100 священників УПЦ є фігурантами кримінальних справ, проти 50 з них висунуто підозру, понад 20 вже не на свободі. Причини різні – і допомога російським окупаційним військам, колаборанство, зберігання підривної літератури, агітація за «русский мир», виправдування агресії Росії тощо. (За матеріалами «Радіо Свобода»)
Наш кор.
