23 серпня українці відзначили День Державного Прапора України. Свято встановлене «на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України».
Синьо-жовті кольори на прапорі мають щонайменше тисячолітню історію і сягають часів Київської Русі та Галицько-Волинського князівства. Під час хвилі європейських революцій 1848 року, названої «Весна народів», синьо-жовтий стяг утвердився вже як прапор українського народу. Тоді, у червні 1848-го, таке знамено вперше підняли над ратушею у Львові. Утвердження ж синьо-жовтого прапора як державного відбулося із проголошенням Української Народної Республіки (УНР). Потім в історії України був період червоного «серпасто-молоткастого», а за синьо-жовтий ув’язнювали.
У новітні часи національний синьо-жовтий прапор уперше офіційно замайорів на ратуші міста Стрий 14 березня 1990 року. У Києві прапор було піднято над міською мерією пізніше – 24 липня 1990 року.
23 серпня 1991 року група народних депутатів внесла синьо-жовтий український прапор у сесійну залу Верховної Ради, а вже 4 вересня його урочисто підняли над будівлею парламенту.
Після початку російської агресії синьо-жовтий прапор став символом боротьби та спротиву загарбникам.
Урочисті заходи в Роздільній пройшли біля пам’ятника Великому Кобзареві, в яких взяли участь керівники району та міста, представники колективів, установ та закладів Роздільної тощо.
Хвилиною мовчання присутні згадали захисників та захисниць України, які віддали за свободу та незалежність нашої країни своє життя, аби наступні покоління не знали жахіть війни, яка триває на території України.
Було оголошено старт велопробігу за маршрутом навколо Роздільної, де взяли участь велосипедисти та велосипедистки різного віку.
Керівники району й міста, вітаючи роздільнянців зі святом, наголосили, що наш Український Прапор знає і шанує весь світ, під синьо-жовтим стягом у бій з ворогом йдуть наші захисники і захисниці. А після нашої Перемоги він обов’язково замайорить у всіх куточках рідної країни, адже наш стяг – символ незламності українців, їхньої свободи та незалежності.
Живі квіти лягли до підніжжя пам’ятника Тарасові Шевченку, як данина шани Великому Кобзареві за його непохитну віру в Україну, яка обов’язково стане вільною, багатою і незалежною. І обов’язково переможе клятого ворога!
Патріотичні пісні цього дня лунали від творчих колективів Роздільнянського палацу культури, викликаючи у присутніх почуття поваги і шани до Державного Прапора України.
Після урочистостей було нагороджено переможців велопробігу.
